Надія Біла

Ці історії наших 🇺🇦 авторів подарують настрій свята, радості, чудових емоцій 😌

Кожна з них наповнена теплом, одухотвореністю, навіть коли має сумний присмак...🥹
Зима ще не закінчилася 🤓

Занурення в теплі моменти, кожна з історій є різною, часто - моменти з мокрими від емоцій очима 🥹✨
І об'єднує їх - теплота Різдва ✨

📑"Кожна людина народжується ціла і цілісна, а тому їй не потрібен хтось, аби почуватися повноцінною і щасливою"
📑 "Нічого не відбувається просто так. Ми все творимо своїми руками"
📑 "Малювати словами те, що не побачиш очима"

Рекомендасьйон 👌

Якось ця книга залишила мене з доволі змішаними враженнями. Я думала, що отримаю збірку теплих, милих різдвяних історій, які пахнуть мандаринами, затишком і святковою магією. Але більшість оповідань виявилися похмурими, і атмосфера здалася зовсім не тією, яку хочеться відчути на свята.

Самі історії здалися одноманітними – не було чогось такого, що зачепило б серце чи викликало посмішку. Звісно, декілька моментів були цікавими, але загалом це не той збірник, який створює різдвяний настрій. Можливо, я просто очікувала чогось іншого – більше світла, теплоти й радості.

Якщо чесно, мені не дуже сподобалось. Можливо, комусь така книга зайде, але я її перечитувати точно не буду.

Ух, навіть не знаю з чого почати. Хотілося б з позитивної ноти…
Із хорошого. Мені сподобалось, що у книзі є згадка Небесної сотні і подій, які відбувалися. Небагато, буквально речення, але це добре, щоб ніхто не забував. Також книга припадає на відносно «мирний» час. Це дало мені ностальгію, за вільним від страху життям.

Що дратувало? Майже 99% книг ми отримуємо персонажа, за якого хочеться вболівати, переживати. А тут той самий один відсоток, коли гг хочеться надавати стусанів і щоб валявся десь в каналі. Він пихатий, зазнайка, носить себе наче летить на хмарці. Спочатку він побита собака з піджатим хвостом, але потім стає козлом, якого не цікавлять чужі можливі травми. Протягом книги все очікуєш, що от-от буде момент коли ти зрозумієш цього Антоху. Але ні, він мачо, він вирішив, що буде великим цабе. В діалогах це прямо таки дратує. Капризує, впадає в депресію. І було б набагато цікавіше аби він додав скла і спочив десь з миром. Хочаб була драма достойна. Ба ні, він нехнує достойними хлопцями і циклится на першому коханні. Все це перемішано з абсолютно нецікавими подіями і на рівній площині. І що гірше, як книга почалася так вона і закінчилась. Відкритий кінець про який не хочеться згадати і творити теорії. Я тішуся, що вона закінчилась.

«Коли сніг пахне мандаринками» - це, на мою думку, справжня різдвяна книжка, яка знову дає повірити у дива та магію Нового року та Різдва. Головні герої - підлітки, які з тих чи інших причини зневірились у магії свят, але все таки жива бувають, і ми це можемо побачити на наглядному прикладі наших героїв. Неймовірно атмосферна книга🥰

Коли після 321 сторінки збірки рідзвяно-святкових історій не можеш виділити кілька найкращих - це означає ,що збірка просто чудова!

По-перше, якось дуже цілісно укладені оповідання, логічно ,як мені здалось.

По-друге, вони настільки різні сюжетно, що перед очима завжди калейдоскоп нових вражень.

Трохи казки і магії, любові і розчарування, втрати і надії ,але понад усе - багато віри в диво 😇

Це вже друга святкова збірка,яка дуже сподобалась! Кожне оповідання особливе. Цікаво,як на мене, буде і дітям, і дорослим. Цю збірку можна сміливо брати на позакласне читання на уроках української літератури - тут точно є що обговорити з дітьми

Що ще?)Дуже рекомендую!

Це справжня зимова казка, яка огортає теплом та занурює у свято ще з перших сторінок. Ця книжка — як затишна ковдра в холодний вечір, коли за вікном заметіль, а вдома розливається світло від ялинки. У ній ви знайдете не лише історії про зимову магію, а й чудові, такі знайомі дитячі спогади, які нагадують, як пахне святкова атмосфера мандаринками й хрумким снігом.

Автори та ілюстратори книги змогли створити справжній шедевр, де кожна сторінка наповнена теплом і турботою. Історії тут — неначе листівки з дитинства, вони добрі, щирі й змушують задуматися про те, що для кожного з нас означає зима. Це мандри до спогадів про перше святкове диво, перший подарунок, перший смак мандаринок, що змішується із запахом снігу.

Книга чудово підходить для читання всією родиною — вона відкриває двері у світ, де дорослі можуть повернутися в дитинство, а діти відчути, що таке справжня зима з її магією і затишком. "Коли сніг пахне мандаринками" — це як запрошення провести час разом, посміятися, трохи помріяти й повірити, що зима завжди може подарувати маленьке чудо.

Ця книга стане прекрасним доповненням до зимових вечорів і точно залишить по собі теплі спогади, які хочеться зберігати ще довго після завершення зимових свят.

Якщо у вас новорічний настрій зʼявився восени, а ближче до свят зовсім вивітрився, то пропоную вам взяти до рук цю книгу.
Звичайно, що коли в творах головні герої діти чи підлітки, то історії можуть бути трохи наївними, але це прекрасно.
І яка б пригода з головними героями не сталась б, які болісні втрати вони не пережили б, що б доля не принесла їм, головне для них всіх - це зустріти зимові свята з найближчими. І в цьому і є справжня магія новорічних свят.
Рекомендую)

"Легка у читанні" - саме це я подумала про цю книгу, коли її дочитала! Це насправді досить цікава книга про зведену сестру і брата.

Насправді, хочу сказати, я думала, що буде зовсім інший сюжет і поворот дій, але, на жаль це не виправдало моїх очікувань.
Проте ця книга досить пильно описує проблеми підлітків, стрес, перше кохання, депресію і таке інше.
Розповідається про справжнє життя (і навіть якщо там є мати і нецензурні сцени).

Мій вердикт досить простий - я рекомендую цю книгу, якщо ви хочете чогось цікавого і сучаснішого (і тим паче вам ідеально підійде ця книга, якщо ви підліток) 🫶🏻

Ніколи ще так швидко я не читала книги такого великого об'єму.

Ел і Ева - чуйна та емоційно-травматична книжка. Протягом всього сюжету в мені боролись два почуття: бажання прибити головних персонажів за їх поведінку та обійняти й похвалити за правильні рішення. Лише за кілька вечорів ці персонажі стали для мене рідними. Хоч перші сторінки давались мені важко, але, зрозумівши сюжет, я почала читати швидше.

І прочитавши близько чотирьохсот сторінок за кілька днів у відпустці, моєму здивуванню не було меж. Насправді мій темп читання завжди різний, але саме “Ел і Ева” певне найтовстіша книга в моїй бібліотеці і прочитана лише за два вечори.

Можу не вагаючись радити цю книжку підліткам та дорослим. Книжка підходить на різний вік, і кожен віковий діапазон знайде свій свої сенси в романі.

Завжди важко писати відгуки на книжки, написані кількома авторами, бо загальна стилістика книги дуже неоднорідна - якісь оповідання сподобалися більше, якісь менше. Але всі вони про віру, про різдвяні дива. Якісь із цих оповідань абсолютно магічні, якісь по-дорослому філософські. А частина з них - просто розбиває серце, бо вони про втрати, в тому числі про втрати на війні…

Мені гірко, що війна просочилася в дитячі книги і стала чимось… Звичним, мабуть, не зовсім підходяще слово. Війна стала контекстом життя, а не порядком денним…
Все ж збірка так продумана, що останні оповідання - цілком магічні і позитивні, тому фінальне враження залишається цілком святковим.
Рекомендую для дітей 9-13 років, а також батькам, щоб освіжити в памʼяті ті проблеми, які тривожили нас в цьому віці і згадати, який він непростий, скільки викликів, невпевненості, складнощів викликає.

Коли сніг пахне мандаринками - збірка теплих історій сучасних українських авторів.
Вона тепла, часом пробиває на щемкість та спогади.

Що цікаво, я для себе її асоціюю з літом. Бо саме в цей період її читала. Коли хотілося трохи казки, трохи дива. Треба спробувати і перед різдвяними святами якось прочитати)

Загалом такі збірки чудовий варіант знайомства із сучасними українськими авторами.
На щастя, імен багато і кожен для себе відкриє щось своє, знайде когось свого близького до серця.

А ще ця збірка поїхала із моєю знайомою до Британії, стала своєрідним символом українського Різдва за кордоном.

А ще класно читати тим, хто зараз опановує українську. Тексти нескладні, але з настроєм та емоцією.

В мене вже склалась традиція - в грудні читати різдвяні оповідання. В цьому прекрасно допомагає Видавництво Старого Лева, які видають нові збірки.

Збірка цікавих оповідань для підлітків, адже головні герої, в основному, діти. Ці історії досить добрі, хоча не завжди веселі і чарівні. Бо Різдво, як і наше життя, теж може бути різним. І часто ми це розуміємо в дитинстві, а не дорослими.

Частинка дива, час із родиною, віра в казку, миттєве передбачення, спогади про минуле чи навіть просто смаколики. В кожного свято асоціюється з чимось своїм.

Але після прочитання кожного оповідання ставало приємно на душі та теплилася віра у краще майбутнє і, головне, мирне Різдво вже цього року.