Захопливий літературний детектив для всіх шанувальників «Маленького Принца» та постаті Антуана де Сент-Екзюпері. Мішель Бюссі майстерно поєднує факти, архівні матеріали й художню інтригу, перетворюючи пошук істини на напружений інтелектуальний квест. Книжка не лише тримає в напрузі, а й змушує по-новому подивитися на життя, творчість і загадкове зникнення письменника.

Захопливий детективний трилер, який поєднує історичну правду й літературну вигадку. Мішель Бюссі майстерно веде крізь загадки зникнення Антуана де Сент-Екзюпері, натякаючи на містичний зв’язок між автором і його знаменитим героєм. Книга інтригує, змушує досліджувати факти, розгадувати таємниці та створює відчуття справжнього детективного пошуку, де історія та література переплітаються в одну захопливу пригоду.

Почну з дисклеймера: ця книга нещодавно дісталась мені в подарунок, і я спеціально хотіла якнайскоріше її прочитати, бо ані детективний жанр, ані більш глобально французька література — це зовсім не моє. Тому не раджу у цьому випадку довіряти моїм враженням. А втім, хоч мій досвід з книжковими детективами обмежується Шерлоком та Агатою Крісті і мене точно так уже й важко здивувати цікавим кейсом або несподіваним обертом подій, я не побачила в цій історії не тільки цікавого детективу, але й детективу як такого. Якщо це все ж таки детектив, адже в центрі сюжету — розслідування вбивства, а автор відомий саме в детективному жанрі, то в ньому відсутнє саме розкриття злочину. Якщо ж автор намагався в більш універсальний сучасний роман (що також можливо, зважаючи на те, як він побудував роман (я дуже намагаюся обійтися без спойлерів тут (так, це дужки в дужках в дужках, як тобі таке, національний радіо диктант?))) — то на це не вистачило сенсів: як на мене, їх зовсім не було. Окрім детективної складової, в мене була стійка антипатія до головного героя-слідчого. Причому на багатьох рівнях. Головним чином на професійному — як детектив, він частіше керується інтуїцією та навіть власними емоціями, і через це поводиться дуже непрофесійно. Я не могла не згадувати другий сезон, напевно, найкращого детектива, який я знаю, «Бродчерч». Там весь другий сезон присвячений тому, як складно досягнути належного вироку, навіть коли в тебе є зізнання, і як будь-яка похибка, порушення, відхилення від протоколу можуть зруйнувати обвинувачення. А тут автор не тільки робить цього детектива правим, але й симпатизує йому. На емоційному рівні він також викликав в мене антипатію: залицятися до заміжньої жінки, яка ще й напряму пов‘язана із розслідуванням — аморально на багатьох рівнях. Покинути жінку, яку типу кохаєш, хоч і під тиском, і після не сконтактувати з нею десятиріччями, щоб в кінці автор змалював нам їхнє возз'єднання як хеппіенд — вибачте, мені таке не до смаку. Єдине, що підсолощувало цю книжкову пігулку — це сеттінґ. Події відбуваються у Живерні, містечку, де мешкав і писав свої найвідоміші картини Клод Моне, і події обертаються навколо художників і картин. Сумно тільки, що все це виявилось лише мішурою, щоб прикрити побутовість.

Цей твір — літературне розслідування. Це інтелектуальний детектив, занурений у філософську алегорію, притчу і любов до істини. Автор сплітає факт і вигадку так тонко, що читач починає сумніватися: чи був Екзюпері лише письменником? Чи Маленький Принц — лише вигадка? На сторінках книги оживають гіпотези, з’являються загадкові персонажі, архіви, листи, шпигуни й науковці — усі вони шукають правду, приховану за метафорою. І все ж, найголовніше у цьому розслідуванні — не лише «хто» вбив Маленького Принца, а «чому» ми допустили його загибель. Бюссі кидає виклик не лише історії, а й кожному з нас. Бо Принц — це уособлення дитячого в нас, здатного бачити серцем.

Для мене книга з ефектом "вау". Хто вбивця я здогадалась, але це стосувалось двох випадків, третій - ніяк не клеївся до того ж злочинця. І достатнього було авторові в кульмінації ввести єдине речення про собаку, як пазли склались. Цікавий сюжет, такого ще не читала. І навіть не знаю, як щось описати, аби не заспойлерити, бо все ж таки це детектив.

Дуже атмосферний детектив. Починається все доволі повільно та розмірено, але це не означає, що не цікаво та нудно. Дуже цікава подача тексту та сама структура книги. Напруга тут наростає без прогалин і досить неординарними "прийомчиками" підводить читача до розв'язки.

«Код 612» - це незвичайна, філософська і водночас детективна історія, яка змушує зовсім по-іншому подивитися на легендарного «Маленького Принца». Автор, Мішель Бюссі, ніби відкриває другий рівень класичної казки Екзюпері, наповнюючи його загадками, прихованими сенсами та теоріями змови. Розслідування обставин смерті Маленького Принца веде нас не лише у світ фактів, а й у глибини людської душі. Герої книги аналізують листи, спогади, малюнки, намагаючись зрозуміти, ким був Маленький Принц насправді - вигадкою? симоволом? реальною дитиною? «Маленький Принц не міг померти просто так. Його смерть - це послання, яке ми ще не розшифрували.» Ця книга - ідеальний вибір для тих, хто виріс на казці Екзюпері, але хоче заглибитися далі, шукаючи правду, яка ховається за алегоріями. Вона поєднує в собі повагу до оригіналу і сміливу літературну гру з міфом. Не варто очікувати легкої історії - це радше інтелектуальний пазл, емоційно глибокий і метафоричний. ? Рекомендується тим, хто любить книжки, що ставлять більше запитань, ніж дають відповідей.

Чи читали ви "Маленького принца"? Якщо так, то вам буде дуже цікаво прочитати цей детектив. Автор ту знакову книгу точно прочитав) То ж вирішив дослідити, хто Його убив і що сталося з його творцем. Про що? Не усі згідні, що Антуан де Сент-Екзюпері загинув. Тому існує таємне товариство, що складається з небайдужих, які досліджували життя та смерть Екзюпері та його найголовніший твір - про Троянду, Змія, Лиса і, звичайно, Принца. Кого і що вони уособлюють? Які таємниці сховані за простими чи радше не простими словами? Отже, один з товариства наймає детективку Анді та непрактикуючого пілота Невена провести ґрунтовне розслідування. Тому ці двоє вирушають у подорож, залишаючи тих, кого вони приручили. Чи, може, це приручили їх? "Беручи до уваги площу Середземного моря, яка ймовірність, що два літаки могли впасти в одному й тому самому місці? І весь світ купився! Вірте у випадковості, якщо хочете, але коли їх так багато, мені починає здаватися, що все це справа рук загадкового зеленого чоловічка!" Роман читається легко і швидко, так, у мене виникали деякі питання щодо логіки, але, як нам з @md_crochet_dolls здається, твір написаний, передусім, для просування французької літератури. То ж і нам треба гідно просувати найкращі зразки української літератури у світ. Так свого часу сталося з "Тінями забутих предків". Але треба діяти і далі.