"Це було жахливе усвідомлення - ти день і ніч шукаєш те, чого відчайдушно сподіваєшся не знайти; те, що знищило б твоє життя назавжди, якби знайшлося".
📿Цілих 20 років Сьюзан чекала на страту Чудовиська, яке згвалтувало та вбило її єдину донечку Емі.
День, коли його позбавлять життя, незабаром настане. Сьюзан вирушає до Північної Дакоти на страту, щоб на власні очі побачити, як цей чоловік вмиратиме. Вона сподівається, що Чудовисько буде корчитись у муках і хоче востаннє поглянути йому у вічі.
Але дорогою до Дакоти жінка натрапляє на намисто з кольорових намистин, яке носила її семирічна Емі. Страшні підозри просто зводять жінку з розуму. Вона починає сумніватися, чи не засудила до страти невинну людину.
В цьому творі сучасні дні переплітаються з минулим.
Розслідування бере в свої руки мати дівчинки, яка хоче домогтися справедливості.
Чи вдасться покарати справжнє Чудовисько?
📿 Дуже важка, неймовірно болюча історія про материнську любов, яка не відпускала мене до останньої сторінки. Динамічна, напружена і дуже зворушлива. Вона змушує співпереживати Сьюзан і відчувати її душевний біль.
І хоч я здогадалася, хто Чудовисько майже на початку, проте це ніяк не зіпсувало мені враження.
Я ніколи б не подумала, що чоловік може так глибоко описати відчуття жінки, яка втратила свою дитину. Але Метт Віттен зробив це просто неперевершено!
В цьому творі є найболючіші спогади, які сховані в потаємних закутках пам'яті, відчуття провини, безпорадності перед системою, але й є незбагненна хоробрість маленької самотньої жінки, яка, прислухаючись до свого серця, здатна проїхати півсвіту та зважитись на неймовірні шаленства.
Заради своєї Емі і заради правди...❤️🩹💔