Метт Віттен

Намисто - легкий трилер на один день. Також книга підійде для знайомства з жанром психологічних трилерів або трилерів загалом. Сюжет плавний з двома часовими лініями - до злочину і за 20 років після. Доля буває несправедливою, те як довго Сьюзан чекала на дитину і як швидко її втратила розбиває серце. Здогадалась хто злочинець ще на початкових етапах, що трохи зіпсувало враження. В книзі відсутня динаміка, майже єдині зміни - це зміна локацій. Варто зазначити, що це дебютний твір автора і доволі непоганий для свого жанру. Нагадаю, жанр книги - психологічний трилер.

Анонім

В мене, мабуть, не дуже багатий багаж кримінальних історій, та в мене немає дитини, але книга мене дико вразила. Я почала плакати з 50 сторінки, і періодично книга заставляла мене поридати. Це точно не детектив, чи якийсь крутий триллер, але це історія про дуже сильну жінку. Мені морально було боляче читати про її страждання, та візуалізувати що цей монстр зробив з її донечкою. Автор дуже професійно маніпулює читачем, даючи приводи до зневаги до персонажів, ненависті, моменти спокою та коли до головної героїні періодично приходить допомога в вигляді просто хороших людей. Це точно треба екранізувати. Так і бачу якийсь топовий серіал не нетфлікс від якого мурашки йдуть. Книгу раджу. Вона подарувала мені купу емоцій, які не змогли більшість книжок за останній час.

Анонім

У головної героїні, Сьюзан, загинула донька. Винного, Чудовиська, знаходять та засуджують до смертної кари. Від дати суду до дати виконання вироку минуло 20 років. Сьюзан хоче на власні очі побачити виконання вироку, тому їде туди через всю країну. Дорогою вона навідується до колись близької людини й бачить там намисто своєї доньки. Тепер вона сумнівається, хто справжній вбивця й вирішує дізнатися правду. Це той випадок коли, книга наче й сподобалася, але в ній немає того, що мені подобається – напруженого сюжету. Події відбувалися так, як я й очікував, не було несподіваних поворотів, лише передбачуваність.

Анонім