Метт Віттен

В мене, мабуть, не дуже багатий багаж кримінальних історій, та в мене немає дитини, але книга мене дико вразила. Я почала плакати з 50 сторінки, і періодично книга заставляла мене поридати. Це точно не детектив, чи якийсь крутий триллер, але це історія про дуже сильну жінку. Мені морально було боляче читати про її страждання, та візуалізувати що цей монстр зробив з її донечкою. Автор дуже професійно маніпулює читачем, даючи приводи до зневаги до персонажів, ненависті, моменти спокою та коли до головної героїні періодично приходить допомога в вигляді просто хороших людей. Це точно треба екранізувати. Так і бачу якийсь топовий серіал не нетфлікс від якого мурашки йдуть. Книгу раджу. Вона подарувала мені купу емоцій, які не змогли більшість книжок за останній час.

Анонім

У головної героїні, Сьюзан, загинула донька. Винного, Чудовиська, знаходять та засуджують до смертної кари. Від дати суду до дати виконання вироку минуло 20 років. Сьюзан хоче на власні очі побачити виконання вироку, тому їде туди через всю країну. Дорогою вона навідується до колись близької людини й бачить там намисто своєї доньки. Тепер вона сумнівається, хто справжній вбивця й вирішує дізнатися правду. Це той випадок коли, книга наче й сподобалася, але в ній немає того, що мені подобається – напруженого сюжету. Події відбувалися так, як я й очікував, не було несподіваних поворотів, лише передбачуваність.

Анонім

Читалося легко, хоча вже приблизно до сотої сторінки стає зрозуміло, хто вбивця. Однак мотив розкривається поступово, що підтримує інтерес. Фінал добре прописаний і змушує понервувати.

Анонім