Сумна й водночас захоплива історія. Перше кохання, весна, університет, але часу залишилося не так багато... Цікаво було спостерігати за героями, їхніми стосунками, випробуваннями та переживаннями.(10/10)

Неймовірно мила, комфортна та приємна історія, що розтрощить вам серце Саме так, ви вірно зрозуміли, вона подарує вам душевний спокій, багато хороших емоцій і трошки болю Але ж ми таке любимо Головний герой Нато має одну цікаву здібність, дар то, чи прокляття — вирішіть самі. Він бачить відведену кількість днів людини яку хоч раз торкнувся. Одного дня він торкнувся Міу і побачив, що їй відведено всього 300 днів. (Це все ми можемо прочитати в анотації, і побачити на обкладинці, тому не спойлер Ми поринаємо в період коли в Японії цвіте сакура, дуже романтичний час, якраз для того, щоб починати стосунки. Бачимо смачнющі десерти, добрих друзів, взаємодію між ними. Неймовірно гарні малюнки допомагають перенестись до героїв і прожити з ними всі події, а переклад потрапляє в саме серденько. Мені не хотілось, щоб історія закінчувалась. Бажала відразу схопитись за другий том, з нетерпінням його чекатиму. Рекомендую вам познайомитись з цією манґою, просто відриваю від серця. Для мене вона чимось схожа на «я хочу зʼїсти твою підшлункову» і саме через це я люблю її ще більше

Вони зустрілися навесні, коли цвіла сакура… Їхнє випадкове знайомство видалось більш ніж дивним і могло б закінчитися у той же день. Та доля звела їх разом не для того, щоб одразу ж розлучити. Міу та Наото судилося краще пізнати одне одного, потоваришувати, закохатись… Але відлік над головою дівчини, помітний лиш йому, невпинно зменшується щодня ?. І ось виявляється, що у Міу генетичне захворювання, ліків від якого поки що не знайдено, тож Наото був недалеким від істини у своїх здогадках щодо значення тих чисел… А ще з'ясувалося, що лікуванням дівчини займається його тітка й вона знала про їхні стосунки більше, ніж він сам. Тітка у нього взагалі чудова — і як медик, і як друг, і як людина. Вона прекрасно розуміла, як важко обом, і дбала про них, як могла. "Просто бути разом, розмовляти про всякі дрібниці чи навіть мовчати… Відчуття близькості — це вже велика розрада". А ще у Міу та Наото чудові друзі. Дізнавшись правду про стан подруги, вражений до глибини душі хлопець не знав, як далі поводитись з нею, не знав навіть, що сказати... "Життя Міу Мінехари закінчиться посеред шляху. До здійснення мрій стати лікаркою і письменницею." Чи правильно продовжувати підтримувати її в нездійсненних бажаннях? Найбільше його дратувала неможливість щось змінити: "Який сенс у моєму дарі, якщо я не можу повпливати на результат?!" Лиш завдяки старанням і підтримці близьких людей напруження між ним та дівчино спало.  Врешті, і прагнення Міу поспішати жити стало цілком зрозумілим: "Мені часто кажуть… сенс життя людини полягає в тому, щоб жити. Просто жити - уже достатньо. Але як можна порівнювати «просто жити» інших людей і моє?" Коли кожен день життя на вагу золота, варіанти два: або опустити руки й жаліти себе, або брати від кожної хвилини максимум можливого. Дівчина виявилася надзвичайно сильною особистістю: "Може у моєму житті не так багато сенсу, якщо воно коротке. Але я хочу залишити щось за собою. Доказ того, що я жила." Знаєте, попри те, що це драматична історія, вона ще й навдивовижу світла й життєствердна. Хоч як би сильно не хотілося щасливої долі для обох героїв і попри розуміння, що це малоймовірно, - мені сподобалося як Міу та Наото проходили свій шлях та як усе завершилося ❤️‍?.

Наото Сасакі — майже звичайний хлопець, який одного разу за дивних обставин зустрічається з загадковою та дивакуватою дівчиною, яка пропонує йому майже одразу стати парою, щоб перевірити одну міську легенду... Знав би хлопак, на що підписався! ? У головного героя є одна здібність: якщо людині залишилося жити недовго, то торкнувшись її — він почне бачити кількість відведених їй днів над головою. Так само Сасакі почав бачити ще й залишок днів чудернацької дівчини, яку зустрів напередодні. На наступний день Наото приходить на зустріч першокурсників, щоб розпочати своє студентське життя. Не вистачає лише однієї людини, і це... Та сама дівчина, Міу Мінехара! Манга наповнена милими ситуаціями підліткового щодення та перших почуттів. Крім того, історія показує нам, наскільки важливо радіти життю та не опускати руки, вміти підтримати своїх близьких людей і цінувати будь-які дрібниці, які приносять задоволення. Історія легка та швидко читається, декого може пробити на сльозу. Мальовка персонажів мила, проте мені не сильно сподобалися трохи ліниві "задніки" у вигляді 3D-модельок чи обводки. Проте на якість читання воно не впливає. Якщо хочете трошки скла на ніч — цей тайтл для вас! ?

Історія просто неймовірна! Це найкраща романтика яку я читав. Якщо ви плануєте купувати перший том, то обов'язково замовляйте й другий!

Прочитавши анотацію цієї манґи вперше, у мене були побоювання, що вона виявиться надто схожою на "Хочу з'їсти твою підшлункову". Хоч та манґа мені сподобалася, не хотілося читати ретелінг тієї самої історії. Та натяки на надприродну складову все ж переконали спробувати. А все через кліп на пісню Nickelback "Savin' me" ?. Що ж, побоювання виявились марними. Хоч у обох історій є дещо подібні сюжетні складові, вони все ж значно відрізняються одна від одної. ? "Ми познайомилися одного весняного дня, саме тоді коли цвіла сакура." ? - так починається історія Міу та Наото, розказувана хлопцем на сторінках манґи. Випадкова, коротка зустріч познайомила їх: тихого й сором'язливого та енергійну й трошки дивакувату. Він гадав, що опісля більше ніколи її не побачить, та у долі на них були інші плани. Наото Сасакі готувався почати нову сторінку свого життя — у якості студента медичного факультету. Хвилювання й нові враження від вступу затьмарилися несподіванкою - Міу Мінехара виявилась його одногрупницею. Немов кришталева, задумлива, дивакувата, наполеглива й рішуча, весела й нестримна, дуже добре вміє висловлювати свої емоції - такими словами Наото описував дівчину. А ще - неймовірно енергійна: здавалося, щоденно за 24 години Міу встигала прожити більше життя, ніж будь-хто інший. А сам Наото був геть іншим. При першій їхній зустрічі почувався дуже схвильованим, адже не те що зустрічатися, а й розмовляти з дівчатами не дуже вмів. Та й загалом йому не надто вдавалося знаходити з кимось спільну мову. Але не лише це його лякало при зустрічах з Міу. Хлопець має одну дивну здібність: коли торкається до когось, кому недовго залишились жити, він бачить скільки саме часу у того є. При першій зустрічі Мінехара мала у запасі 300 днів, і відлік невпинно прямує до нуля. Ну як тут зберігати спокій при спілкуванні з нею? ? Це драматична історія про дружбу й романтичні стосунки з дрібкою містики. А ще вона про дорослішання. Про тонкощі й нюанси студентства, стосунків, спілкування, непевність у собі, вагання, та й загалом про пристосування до нового етапу життя.  Надприродна здібність Наото тут додає цікавинки, але поки не відіграє значної ролі. Звісно, вона лякає його й збиває з пантелику. Він не певний, що саме бачить. Може ті цифри означають щось інше? Може, його бабуся була права і він "наділений силою і надзвичайними здібностями"?  Історія цікава. Малюнок ніжний, приємний й гарно деталізований. І усього два томи, при чому другий уже на передзамовленні, то ж чекати не довго. Є у мене певні ідеї щодо ймовірної розв'язки, чи, радше, побажання. Цікаво, чи не помиляюсь ?.

Ця історія прекрасна, щемка, ніжна, болюча, трохи смішна і безкінечно романтична ♾️? Ця історія про Нао та Міу. Міу трохи дивакувата, але дуже мила та гарна дівчина. Нао сором'язливий хлопець зі здібністю бачити над головами деяких людей цифри. Ці цифри свідчать скільки днів людині судилося ще пробути живою. І ось хлопець бачить над головою чудової милої Міу цифру 300... Відлік пішов... Не уявляю як це, знати, що кохана людина вмирає, бачити скільки ще є часу. З іншого ж боку є можливість все робити на максималках, бути разом до останнього... Дар і прокляття. Але окрім цього в манзі є остання сторінка, яка дає віру і якесь тепло, бо є надія і пам'ять. Ця манга розбиває і зцілює, знищує і лікує. Прекрасна. Щиро раджу, ця історія варта прочитання. Тож беріть обидва тома, чай, смаколики, серветки і читайте ?

Ця історія прекрасна, щемка, ніжна, болюча, трохи смішна і безкінечно романтична ♾️? В ній всього два тома, від яких важко відірватись і які так легко прочитаии за пару годин, але "перетравити" це все перегорнувши останню сторінку буде не так вже й просто, бо історія засідає десь в закапелках мозку і серця. Ця історія про студентів-першокурсників Нао та Міу. Міу трохи дивакувата, але дуже мила та гарна дівчина. Нао сором'язливий хлопець зі здібністю бачити над головами деяких людей цифри. Ці цифри свідчать скільки днів людині судилося ще пробути живою. І ось хлопець бачить над головою чудової милої Міу цифру 300... Відлік пішов...