Мартин Якуб

Дуже собаче діло🐕, або
Собаки, люди й нелюди

В романі ми знайомимось з багатьма собаками та людьми. Собаки завжди викликають симпатію, люди - ні, не завжди. Собаки не вміють брехати і бути підступними, а люди вміють. "Хомо сапіенс" взагалі можуть бути людьми, людцями або й нелюдами. Автору вдається філігранно вивернути назовні внутрішній світ кожного з персонажів, що дає змогу читачу відчути й побачити, чи то його красу, чи потворність.

Доволі неоднозначним постає й головний герой - приватний детектив Макс Ґедзь. "Мутний", як характеризує його одна з героїнь твору, а він і не заперечує. Не завжди передбачуваний. Дуже тонка межа переходу від його врівноваженості, доброзичливості до спалахів неконтрольованого гніву. Мені подобається, що чоловік самокритичний і тверезо(!) оцінює свої навички детектива.
Беззаперечною чеснотою є його любов до чотирилапих. Але хіба можна не любити Лакі, цього невгамовного носія суцільного позитиву?

Щиро шкода Поліну, яка вважає, що прозріла після отриманої кривди, і що "зло в цьому світі можна перемогти тільки ще більшим злом". А найпечальніше те, що вона готова стати цим злом. Молода і розчарована життям. Чи зможе вона стати щасливою?..

Видавництво пропонує нам кримінальний роман. Так сказано під заголовком.
Криміналу дійсно достатньо, але, крім того, в творі піднімається багато актуальних соціально-болючих тем. Зокрема, наскрізною є про "собаче": захист домашніх улюбленців, притулки для бродячих, цирк без тварин. І навіть, якщо у тебе немає песика, ти після прочитання роману вже не можеш вдати, що тебе це не обходить.

Роман читається легко. Навіть складається враження, що з другої половини історії напруга і швидкість, з якою розгортаються події, зростають й розв'язка наближається шалено.

Справу розкрито. Винуватців знайдено. Життя продовжується, хоча й не для всіх. Але не забуваймо, це ж кримінальний роман...

Це було… КРУТО! Я не прочитала книжку, а проковтнула за добу.
І яке було здивування, що це друга частина циклу детективів про Макса Ґедзя, тому не повторюйте моїх помилок і читайте спочатку «Мертві моделі». Тому що через це, в мене залишилось багато питань по сюжету і життю Максима.

Взагалі обожнюю історії, де події відбуваються в Києві, а тут ще й сусіднє село Щасливе засвітилось. Від цього факту я була ще в більшому захваті.

Також Мартин Якуб підняв багато важливих питань, які на які в суспільстві мало звертають увагу. Тут домашнє насилля, жорстоке поводження з домашніми тваринами, дітьми. І гроші, гроші, гроші. А ще зроблений акцент на те, як цурались переселенців з Донецьких і Луганських областей. Начебто вони приїхали не зі сходу країни, а з іншої планети. Ця проблема є і зараз, досі чомусь вважається, що схід і південь недостатні Українці. І про це треба говорити.

Чи рекомендую я? 100% так. Чекаю коли зможу прочитати першу частину циклу і буду далі чекати на пригоди приватного детектива Макса Ґедзя.

Макс Гедзь - приватний детектив, якому не надто таланить в житті. Фінансові проблеми штовхають його взятись за справу, замовник якої не надто приємна Максу людина. Але він навіть не уявляє куди заведе його розслідування і які страшні таємниці випливуть назовні.

Книга динамічна, цікава, жива. Сюжет тримає в напрузі, насичений деталями і несподіваними поворотами. Достойний український детектив, який має бути на полицях в кожного поціновувача даного жанру.

Обережно, деякі моменти в книзі можуть бути дуже жорстокими.

До прочитання цієї книги я навіть не підозрювала про таке явище як "догхантер"🤯
Сказати що мене це шокувало, нічого не сказати. Неймовірно жаль, що такі нелюди існують в нашому світі і я щиро надіюсь, що рано чи пізно, вони всі отримають по заслузі.

"Ми — різні світи і що далі, то різниця виразніша. Вибач, Тарасе Григоровичу, що одразу це не зрозуміли"

Рефлексії українських письменників, творців, просто людей різних умінь та професій.

Вони у форматі віршів, роздумів на тему, історій і навіть казок, але всі вони про те, що болить цілому народу, про те, що змушує лаятись, ненавидіти, підтримувати, обіймати, жити тут і зараз, бо завтра може не бути, принаймні не для всіх...

Моментами я сміялась впізнаючи себе, моментами шкіру обсипало морозом, а всередині щось відгукувалось болем, наче набат, моментами сльози вже торкалися кінчиків вій чи лились по щоках, залишаючи нерівні солоні доріжки...

Я маю свої історії пов'язані з цією війною, свої злети і падіння, больові точки, тригери та причини звернутись до психолога, але ця книга стає маленькою терапією, таблеткою з написом "ти така не саменька, нас таких сотні, тисячі, мільйони".

Я не можу сказати, що книга мені не сподобалась, але краще б в нас ніколи не з'явився привід до її появи.

Дякую всім авторам дотичним до створення книги, ви всі зробили добру справу, бо кошти від продажу пішли на ЗСУ, ви герої, бо кожен на своєму місці робить все аби захистити наш дім, нашу країну, нашу свободу!

Слава Україні! 🇺🇦
Героям слава!

А РСН все ж таки ЙБН БЛД 😈

Приватний детектив Макс Ґедзь розслідує обставини смерті юристки Марини, дружини бізнесмена, який вважає, що аварія, в якій та загинула, аж ніяк не нещасний випадок. Чи є в нього підстави так думати чи це просто здогади?

Треба зауважити, що це друга книжка автора, де фігурує колишній міліціонер з Горлівки. Першої я не читала, але точно буду.

Цікавий та динамічний сюжет, піднімаються важливі соціальні теми - домашнє насилля, проблеми людей з інвалідністю, вбивство собак тощо.

Десь за 100 сторінок до розв'язки мала підозру хто є хто і не помилилася. Проте, це аж ніяк не завадить мені радити цю історію.

Сподобається любителям собак, детективів та сучукрліт.

🐕 Тепер уже офіційно, приватний детектив Макс Ґедзь береться до наступного розслідування

🐕 Дружина його давнього знайомого, успішного бізнесмена, загинула в автокатастрофі. Та чоловік підозрює, що то була не випадковість. Тож наш герой спробує докопатися до істини. До чого тут назва книги та череп на обкладинці? А от не скажу! Читайте!

🐕 Книгу раджу від душі! Макс дещо змінюється, дорослішають його вчинки, але він лишається таким самим харизматичним шибайголовою, як і раніше. Чудовий, як на мене, персонаж. Його прагнення справедливості, навіть якщо методи не завжди гуманні та законні, викликає захоплення та повагу

"Ти, Макс Ґедзь, нестерпний, нахабний, неохайний мужлай. Але в тебе добре серце"( цитата )

🐕 До сюжету книги в мене особисто питань взагалі не виникло. Круто, гостросюжетно, заплутано і небанально!
Єдине - трішки не вистачило Дашки, яка так сподобалась мені в першій книзі. Зате Лакі то просто кудлата любов 😍

🐕 Тож книга лишила по собі позитивні враження. Якісний детектив з домішкою соціальних питань. Яскраві живі персонажі.
Головного негідника мені відгадати не вдалося))

Що б ви мені не казали, але друга книга мені сподобалася набагато більше, ніж перша. І я з цього щиро тішуся.

Приватний детектив Макс Ґедзь продовжує жити і працювати у Києві і на цей раз намагається розкрити можливе вбивство дружини свого колишнього однокласника. Не друга, ні, швидше недруга, яким насправді гидує. Вбивство буде розкрито, але розворушивши багнюку, підніметься неймовірний сморід. Шалені життєві перепетії триватимуть і призведуть до неочікуваних наслідків.

"Несправедливість. Знову клята несправедливість. А чи буває взагалі щось по справедливості? Все ж ніби просто. Не просять - не лізь. Такий закон. Людина має право робити помилки. Тільки так вона може розвинутися. Тільки через біль і страждання".

Дуже болить, що у житті багато зла, але добре, що залишилися і справжні люди. І Макс, не дивлячись на свою специфічну поведінку, уміє визнавати помилки, вміє їх виправляти і має лицарські чесноти.

Тому запрошую до читання тих, хто любить трилерні детективи і хто ще не прочитав цю книгу.

Колишній учасник АТО - Макс Ґедзь, втративши руку вирішує стати приватним детективом.
Справи йдуть так собі, звертаються лише з питань подружньої зради, але для головного героя це хоч щось.

Одного дня подруга Макса радить йому взятися за справу Віктора Овсієнка, який впевнений, що його дружину вбили.

Довго вагаючись Макс береться за справу і чим далі понурюючись в неї, розумію, щодружина Овсієнка померла не через ДТП, хтось їй допоміг…

Детектив риє далі, а тим часом зникає син Овсієнка… Справа стає все заплутанішою, а розкриття її дістає всі скелети з шафи Овсієнків.

Книга мені сподобалась, цікаво, інтригуюче і хто вбивця так зразу і не розумієш, а головне мотив вбивства взагалі не відомий.

Крім цього в книзі автор чіпляє теми догхантерів, що актуально завжди і є над чим задуматись.

Друга історія про Макса Ґедзя.
Він вже розжився ліцензією детектива і не вештається без діла, але завжди є але...

По-перше, Макс все такий же нестерпний, нахабний, іноді дурнуватий мугир, але з доброю душею.

По-друге, в нього є песик. Лакі. І він просто сонечко, але самого вдома його лишати не можна 🙈

По-третє, Максу пропонують справу, але замовник відомий йому зі шкільного минулого і він його терпіти не може, але ж гроші не пахнуть, особливо, коли в них є загальна потреба.

А отже, Ґедзь береться до справи, в якій буде багато змінних, загадок, цікавих поворотів і собак 😏

Я читала цю книгу за ніч, бо відірватися було не сила, вбивцю вгадала трохи раніше за самого Макса, що дуже полестило 😅

Дуже чекаю на наступну пригоду товариша приватного детектива 😉

Детективна історія в яку майже випадково вляпався Максим Ґедзь.

Що ми знаємо про нього?
Колишній АТОвець, що втратив праву руку та обіймає посаду сторожа. Колишній "мент", тобто поліціянт, а точніше міліціонер. Людина він така собі, якщо говорити відверто.

З подачі своєї племінниці (дівча подало оголошення в інтернеті) він стає приватним детективом та отримує перше замовлення.

В чому суть справи?

Хлопчина на ім'я Алекс свариться зі своєю дівчиною Ритою в клубі, потім вони миряться і дівчина зникає просто в нього з-під носа.
Ось на пошук цієї красуні-моделі і винаймають Макса.

Але справа заходить в кут, коли дівчину... Ні, не розкажу, краще прочитайте 😉

Мені сподобалась ця історія, вона цікаво закручена і підозри переходять від одного персонажа до іншого, але чи вгадаєш що буде у фіналі? Мені не вдалось. Цікава інтрига та саспенс.