Брала сестрі на подарунок всю серію. Враження від "любительки якісної фантастики" це топ. Книга затягує у свій світ і наповнює вайбом пригод та відкриттів) рекомендую)

Це було дуже достойно. ⭐ ⠀ Головний герой книги - перевертень, на ім'я Місяць. Він може перевтілюватися в літаючу машину смерті з хвостом, пазурами, лускою та гривою ? ⠀ Він рано втратив свою кровну родину, не зміг знайти собі подібних, тому постійно кочував серед людських поселень. ⠀ «Місяць намагався зробити так, щоб його земна форма більше походила на їхню. Сподівався, що так буде простіше стати своїм. Мама ніколи не казала про таке вміння, проте він вирішив, що спробувати варто. Але з таким самим успіхом міг намагатися перетворитися на камінь чи дерево, і за деякий час зрозумів, що магія так просто не працює. Був цей він, був той, який літав, укритий лускою, — інших не було». ⠀ Але він був постійно самотнім. Люди та інші істоти відчували його «інакшість» ?️ ⠀ Не знаючи, ким він є насправді, він не міг довіряти ні собі, ні одноплемінцям навколо. ⠀ Коли його знову виганяють з нового племені та прирікають на смерть, він зустрічає ще одного перевертня - раксуру, істоту, схожу на нього ⚔️ ⠀ Незнайомець пропонує йому місце у своїй зграї - двір Індигової Хмари ☁️ ⠀ Двір раксур має безкрилі арборські касти, а також крилатих раксур-воїнів, якими править королева ? ⠀ Якщо Місяць доєднається, він зможе дізнатися більше про себе та про свою расу ? ⠀ Зможе доєднатися до двору й жити своїм справжнім виглядом та стилем життя, постійно не ховаючись. ⠀ Можливо, він навіть зможе знайти друзів чи родину. ⠀ Але чи приймуть вони його? Чи знову виженуть, як і всіх попередніх? ⠀ Над Трьома світами нависла небезпека - люті загарбники хочуть заполонити світ ?? ⠀ Можливо, доля всього світу ляже на плечі Місяця та його нового двору раксур. ⠀ Книга читається легко, захопливо. Сюжет динамічний. Ідея досить свіжа. ⠀ Додаю авторку одразу до своїх улюблених ? ⠀ Дякую @zhorzh за цю книгу! ?? ⠀ #примхливачитака

Тут авторка ще глибше розкриває внутрішній світ героя, який хоч і заперечує свої почуття, але все більше демонструє людяність. Сюжет сповнений гострих поворотів і фірмового гумору.

Мій мозок знайшов цю серію дуже комфортною ? авторка, як виявилося, колись писала напівканонні книги по Stargate: Atlantis і ось чому я прям відчула ностальгічний дух, як в старих фантастичних серіалах. Кожна книга з оцих 4 перших — це окрема історія, де в трьох взагалі геть різні персонажі, в четвертій знов зустріч з тими, що були в першій. По суті на диво життєствердна і гуманістична фантастика, хоча ГГ постійно і каже про людожерство корпорацій (вони-то безжальні, але тут достатньо доволі адекватних людей). Я прям не знаю, що сказати, щоб не проспойлерити, окрім того що це дуже екшенові легкі книжки з цікавим світом, який явно продуманий достатньо, щоб сюжетні події не виглядали зовсім притягнутими за вуха й можливі сили, які мають шанс з'явитися в сюжетах майбутніх історій, були логічними.

На разок прочитати. Він більше не керований вартмех, і люди для нього не клієнти, а співробітники. Однак друзями він їх назвати не може, принаймні в голос. І не може визнати, що турбується про свій екіпаж, - ні, це звичайна робота консультанта з безпеки місії, нічого особистого.

Корпоративний світ далекого космічного майбутнього, в якому "живе" вбивцебот — не найзатишніше місце для перебування, але читати про пригоди в ньому — страшенно цікаво. Корпорації володіють не лише цілими планетами і системами, але й своїми працівниками. Це практично рабство, легалізоване і толероване космічною спільнотою. А всілякі боти та вартмехи — взагалі безправні механізми, інструменти і майно. Майже як українські військові після неповних чотирьох років повномасштабки. Але у вбивцебота принаймні є можливість хакнути систему контролю... П'ята частина "Щоденників вбивцебота" — це вже не просто епізод серіалу, а повноцінний повнометражний роман і це тішить, бо некерований вартмех — персонаж страшенно симпатичний, попри його постійну буркотливість, тактильну нетерпимість та переконливий песимізм. Вбивцеботу все ще потрібно час від часу приховувати свою справжню природу і прикидатися високофункціональним мулититулом-вбивцею, але спектри екзистенційних викликів, з якими йому доводиться мати справу, постійно розширюється. Цього разу йому доводиться дослідити, як працюють дружба та відповідальність — і це дуже зворушливо та мило. А яскравим тлом до цього виступають сутички з космічними розбійниками, заражені іншопланетними рештками колоністи та захоплива боротьба з агресивними програмами-убивцями, де найголовніше — це дочекатися вільної хвилинки та запустити улюблений серіал. І важливо, щоби в ньому було якомога менше реалізму, але чимало вигадок і фантастики. "Мережевий ефект" Марти Веллс не просідає ні сюжетно, ні емоційно і прекрасно читається. Думаю, що колись хотів би перечитати весь цей цикл англійською мовою. А ще авторка дуже толерантна до своїх читачів, адже щоби насолоджуватися циклом, не обов'язково мати PhD з фізики або астрономії і прочитати всі книги "Бородатого Тамарина".

Динамічний і дотепний науково-фантастичний роман, у якому Убивцебот знову доводить: навіть найкращий охоронець може бути соціально незграбним серіаломаном. Книга поєднує гострий гумор, напружені пригоди та неочікувану теплоту стосунків між героєм і його командою. Читається легко й захопливо, залишаючи після себе бажання провести з цим дивакуватим ботом ще не одну місію.

Фентезі, яке захоплює своєю атмосферою, міфологією. Книга вражає добудованим світом, боротьбою за ідентичність і прийняття, а також тим, як майстерно авторка показує — іноді найскладніше в житті не битви чи магія, а пошук рідних і місця, де тебе приймуть.