Чесно, початок був цікавий, але як з'явився Брендон все пішло шкереберть. Дуже дивна головна героїня, у якої незрозумілий хід думок, а всі другорядні персонажі, окрім сестри, картонні. Я так і не зрозуміла, який Брендон по характеру, або яка його міміка. Ще дуже багато повторів у роздумах Ро, що в кінці просто пропускала абзаци. Дивуюся, як ця книга може бути в топах

«Надворі я зупиняюся біля кущів білих і червоних троянд. Нині взимку їх, безлистих, майже не розрізнити. Навесні вони покажуть свої барви, свою несхожість». ? Ро та Ейврін сестри, які живуть спокійне життя в селі, оточеному східним та західним лісами. Мати перебралася в місто після смерті чоловіка, шукати кращого життя. Ро — головна героїня, відмовляється їхати туди. Вона береже пам'ять про батька, гуляючи і збираючи ягоди та гриби в західному лісі. Саме там вони з батьком проводили час, коли він з непідробним захопленням розповідав донці про фейрі. Сама ж Ро не вірила в його казочки, але їхнє з сестрою життя перевернулося в той день, коли Ро втрутилася в справи ведмедя й лисиці. Тепер вони пов'язані зі світом фей, хочуть вони цього чи ні. ? Кохання, прокляття, зрада, які ще таємниці сестри дізнаються про себе, свого батька, про світ за заслоною... Складно навіть уявити. ? Хто шарить за казку «Білосніжка та Червона Троянда»? Я не знала про неї, поки не прочитала «Поклич лисицю», адже це ретелінг на вищезгадану історію. Загалом книга мені сподобалась, не без нюансів звісно, але якщо любите фентезі, то цілком може зайти. Вайб осіннього лісу, сестри, які живуть збирательством, мисливством та ремісництвом. Таємниці минулого, загадкове теперішнє та невідоме небезпечне майбутнє – герої пишуть свою долю самі.

У центрі — сестри, які після смерті батька опиняються на порозі змін. Західний ліс, сад, навчання господарювання, казки про фей і магію — все це було домівкою, сенсом, стилем життя. Але коли батько зникає, життя руйнується: сім’я занурюється у злидні. Ро не хоче відпускати спогади, ліс емоційно тримає її — і цей зв’язок із природою та тінями минулого стає рушійною силою дії. Маркель Грабо змогла переосмислити знайомі казкові тропи і дати їм нову ауру, зробити їх значущими для сучасного читача. Декілька сюжетних елементів можна передбачити — прокляття, лисиця-хлопець, сімейні таємниці — тропи не нові, але авторка їх подає так, що навіть передбачуваність не стає слабкістю. Це книжка про втрати і спадок, про лісову магію і людське серце, про те, що іноді магія — це не лише змінити світ навколо, а змінити себе.

"Можливо, є причина, чому мені так легко бути на самоті. Можливо, я створена для цього". Дивна історія, "cozy fantasy", мені не сподобалось. Можливо, бо це занадто підліткове фенетезі, чи може я вже розбалувана цікавими світами та історіями, не знаю. Не сподобались мені і скорочення "ма", "та", "Ро", якось аж слух різало. Я не знала, що це ретелінг казки, можливо б її і не купувала б. Атмосфера гарна, але сюжет затягнутий, герої якісь бісячі, все не те і все не так) я просто чекала коли вже закінчиться ця книжка. Історія про фейрі, магічний світ, магічний ліс та звірів, що стають людьми і навпаки

Читати cozy fantasy - це бачити комфорт, дружбу/любов, затишні описи і знати, що все точно закінчиться добре. Поклич лисицю — це чарівна історія, де переплелись магія та буденне життя, фейрі та лісові тварини, пошук себе та родинні загадки. Так як це cozy fantasy, то воно ідеальне на холодні зимові вечори. [Я якраз встигла заскочити в останній вагон] Але доки я читала цю книгу, то зрозуміла, що напевно не дуже люблю такий жанр. Так, це було мило і затишно, але мені трохи чогось не вистачило. Герої підлітки, і коли головна героїня прописана досить непогано і зріло для свого віку, то інші персонажі плоскі, а описам природи не вистачило глибини та затишку. Історія була аж надто наївна та казкова, і написана вона в такому ж стилі: короткі речення, надто прості слова… Але плюс в тому, що такі книги справді відволікають. Їх дуууже легко читати, а в кінці можна не хвилюватися за життя головних героїв. На один раз підійде, але перечитувати більше не хочеться.

"Поклич лисицю" Маркель Грабо — це історія, яка зачаровує своєю атмосферою, немов стара легенда, розказана в темному лісі біля вогню. У світі, де магія здається лише казкою, головна героїня виявляє, що легенди про лисиць, які приходять на поклик, можуть бути правдою. Але чи готова вона до наслідків? Адже коли ти звеш щось дике й незвідане, воно приходить не просто так. Книга наповнена напругою, прихованою небезпекою й моторошною красою. Тут кожен вибір має ціну, кожне слово може стати фатальним, а лисиці… вони не просто звірі. "Не клич, якщо не готовий зустріти того, хто почує." Це ідеальна книга для тих, хто любить магічний реалізм, історії, що залишають слід у серці, і персонажів, які змінюються разом із тобою. Якщо тобі хочеться чогось по-справжньому атмосферного, від чого по спині пробіжать мурашки, тоді "Поклич лисицю" — саме те, що треба.

▫️«Я не прагну зустріти фейрі, бо знаю, що для мене немає нічого, нічого у світі прекраснішого та життєдайнішого, ніж цей ліс» Дві сестри на імʼя Ройзін та Ейрвін, чекають маму, поки вона поїхала у місто. Дівчата залишаються один на один з лісом, де колись їхній батько розповідав казки про фейрі ? Одного разу Ро (Ройзін) втручається у битву між ведмедем і лисицею, потрапляючи в світ магії, проклять і таємниць ? Ро і Ейрвін повинні розкрити правду і захистити невинних, щоб жити спокійно… ▫️«У коханні вибір не обовʼязково має стосуватися когось іншого. Його можна зробити і для себе» Я люблю ретелінги (тут на казку про Червону і Білу троянду), але з певними сумнівами підходила до цієї історії. І дарма! ? Ця книга перевершила очікування: драматична, самобутня й романтична історія про пошук себе, сестринство та кохання. ЛГБТ-лінія вийшла природною й емоційною, а зимова атмосфера лісу та фейрі зачаровує ? Хоча в сюжеті залишилися деякі відкриті питання і це дебют авторки, історія легко читається, інтригує й захоплює новими пригодами ?

Останньою прочитаною у 2024 році була книга «Поклич лисицю». І це було справді хороше закінчення читацького року! Затишна історія із зимовим лісом і таємницями фейрі. Доволі цікавий сюжет, у який поринаєш поступово. Головна героїня — підлітка, яка обожнює ліс і не хоче покидати домівку, заради кращого життя у місті. Тому через це в неї складні стосунки з сестрою та є образа на маму. Її внутрішній конфлікт дуже реалістичний: Ро тримається за спогади про батька, боїться втратити місце, яке повʼязує з ним. Мені сподобалася камерна, «затишна» атмосфера: зимовий ліс, гарячий чай вдома в друзів, селище зі своїми проблемами та легендами. А романтична лінія між двома дівчатами в книзі дуже мила і чарівна, і розгортається майже з самого початку! Написано легко, і читається швидко. Події не розтягнуті, все відбувається динамічно, магія світу проста, але цікава. Водночас ця історія точно не пухкенька зефірка, авторка помістила в ній і багато складного: втрата батька, неприйняття в суспільстві, біль дорослішання тощо. «Поклич лисицю» — це cozy фентезі, з підліткою в головній ролі, яка поступово вчиться ухвалювати дорослі рішення, приймати вибір інших та розуміти себе і свої почуття. Якщо вам подобаються історії про чарівні світи, які лікують душу, ця книга точно для вас!