Ця книга – не просто історія, а ціле переживання. Вона обволікає вас атмосферою тихого святкування, де кожна сторінка наповнена ніжністю, радістю та чарівністю різдвяних традицій. Автору вдалося створити дуже атмосферний твір, який дозволяє відчути запах ялинки, смак імбирного печива і тепло родинного кола.

Ця книга нескінченну кількість разів розбивала моє серце, а потім збирала його наново. Вже й не пам’ятаю як збірка опинилася на моїй поличці, адже малу прозу я читаю досить рідко, але дуже тому радію. Есеї пані Мар’яни, подекуди дуже короткі – лиш три -чотири сторінки, та при цьому глибокі, чесні, повні світлої надії. У них багато подорожей, зустрічей, прощань та глибокого патріотизму. А ще багато кави. Лате, флетвайт, кава з джевзи та гірка розчинна: кава стає метафорою життя у його найрізноманітніших проявах. Збірка «Люди на каві» стала для мене справжнім відкриттям. Цю варто читати малими порціями, ніби смакуючи добру каву. Зупинитися. Подумати. Перечитати ще раз.

24 абсолютно різних історій. Якісь були слабші, але більшість історій були дуже цікаві, приємні, атмосферні, глибокі. Легко читається, тому в період свят саме те, що треба.

Книга створена для тих, хто шукає затишку в серці зими і вірить у чудеса. Її обов'язково варто прочитати, якщо хочеться поринути в атмосферу тепла і святкового настрою! Ми читаємо її кожного року перед святами

Загалом цю збірку я не зрозуміла. Це не різдвяна збірка, а якась безпросвітна темрява. Деякі оповідання, звісно, були хороші! Від оповідань «Чорний Піт» і «У Поконо» було дуже боляче, від багатьох було сумно, більше половини збірки були просто ніякі (навіть у деяких факт Різдва був наче й трохи зайвим). Не шкодую, що прочитала, оскільки тут є чудові українські автори. Але якщо хочете почитати щось перед Різдвом – не раджу. Хоча, як каже моя люба подруга, «які часи – таке й Різдво» ?

Коротенькі оповідання про життя та життєві ситуації. Деякі захопили, а деякі прочитала та й далі пішла. Якщо хочеться чогось легкого, щоб відволіктись — ця книга саме для цього)

Для мене ця збірка оповідань стала певною мірою сенсовою. Тут чудові короткі оповідання про найпростіші і водночас найдорожчі сенси нашого життя. Під будь-який настрій: замріяно-меланхолійний чи втрачено-розпачливий, невимовно-щасливий чи замкнуто-мовчазний знайдеться кілька сторінок, які здатні підтримати, розважити або ж розрадити. Це оповідання про нас із вами, про сусідку, що живе поверхом вище і про воїна ЗСУ із сусіднього будинку. І так багато про незалежних жінок, про їх силу і підтримку. Мені збірка здалася таки більше про жінок, хоча, якщо вірно пригадаю з презентації, одне оповідання точно написане від імені чоловіка. А ще обов'язково хочу згадати, що презентації, на яких авторка з колегою розіграли за "Ремарком із ремарками" цілу виставу - захват і емоції важко передати. А ще — надзвичайні монохромні ілюстрації.

Ці історії наших ?? авторів подарують настрій свята, радості, чудових емоцій ? Кожна з них наповнена теплом, одухотвореністю, навіть коли має сумний присмак...? Зима ще не закінчилася ? Занурення в теплі моменти, кожна з історій є різною, часто - моменти з мокрими від емоцій очима ?✨ І об'єднує їх - теплота Різдва ✨ ?"Кожна людина народжується ціла і цілісна, а тому їй не потрібен хтось, аби почуватися повноцінною і щасливою" ? "Нічого не відбувається просто так. Ми все творимо своїми руками" ? "Малювати словами те, що не побачиш очима" Рекомендасьйон ?