"Різдвяні кружляння" я читала в рамках книжкового клубу і обговорення вийшло цікавим. Комусь книга дуже сподобалася своїм різдвяним настроєм та легкістю викладення. Інші лишилися розчарованими сюжетом та героями.
Я належу до других.)

У центрі історії Мей. Їй двадцять шість, після невдалої кар’єрної спроби вона живе з мамою та її чоловіком, не має стосунків та ненавидить свою роботу. Єдина розрада для дівчини – Різдво разом з друзями сім’ї у заміській хижці, сповнене традицій. Та цього року все йде шкереберть і Мей застрягає у власному дні бабака.

Наче досить перспективний сюжет для різдвяного ромкому. Але (увага! далі можливі спойлери) реалізація мені зовсім не сподобалася. Якщо виправдати для себе затягнутий початок та підліткову поведінку дорослих героїв я змогла, то фінал розчарував.
Так! Мей кинула роботу. Так! Вона зізналася у почуттях, про які мовчала понад десять років! Так! У хижки змінився власник…але ж навіть у кінці головна героїня досі боїться розчарувати дорослих (так вона це формулює), спостерігає як за неї планують її ж весілля, дозволяє оточуючим приймати за неї рішення. Тобто з закінченням дня бабака зміни в Мей також закінчилися.
Я бачила фінал інакше, але то лише моя забаганка.

Єдиний недолік цієї книги – її невеличкий об’єм. Мені вона сподобалась надзвичайно. Нічого зайвого. Лише космос та пригоди.
Я проковтнула «Щоденники» за пару годин. Почавши читання вже не було жодного шансу зупинитися.
Звісно, хотілося б трохи опису флори та фауни планети, можливо, деталей щодо самої команди. Проте, майже повна їх відсутність не зіпсували враження від книги.
Сам вартмех, як персонаж книги, з його любов’ю до серіалів та небажанням до спілкування, мені таж сподобався.
Читати другу книгу циклу в найближчий час я не планувала, але тепер навряд зможу відмовити собі в такому задоволенні.