історія про те, як твоє життя буквально висить на нитці, і єдине, що може тебе врятувати — це вміння рівно тримати голку. 14-річна Елла потрапляє до табору Березник (в якому ми, дорослі, одразу впізнаємо Аушвіц-Біркенау) і бреше про свій вік, щоб отримати хоч якусь роботу. Елла — кравчиня, і саме її талант шити розкішні сукні стає її квитком до кравецької майстерні, де шиють одяг для наглядачок та дружин нацистських офіцерів. там вона знайомиться з іншими дівчатами: мрійницею Роуз, яка рятується казками, і прагматичною Мартою, яка готова на все, аби отримати зайвий шматок хліба. я взагалі не знаю, чи коректно оцінювати літературу про Голокост. найдивовижніше в цій книзі те, що читати про такий страшний епізод історії було... легко. авторка написала це для підлітків, тому історія не переобтяжена надміру фізіологічними чи кривавими деталями, які можуть зробити занадто боляче юним читачам. але ми, дорослі, читаємо між рядків і все чудово розуміємо. коли дівчата буденно говорять про димар, що постійно димить, про сортування речей новоприбулих або про те, куди зникають люди — у тебе всередині все холоне, адже орієнтуючись в темі, не треба показувати гори трупів, щоб відчути цей жах. мало хто знає, що в Аушвіці дійсно існувала реальна кравецька майстерня. і оцей контраст — розкішний шовк, мереживо і стрічки в руках дівчат, які помирають від голоду, тифу і страху — просто розриває мозок. а ще тут дуже круто показана моральна сірість виживання. що ти готова зробити, щоб жити? Марта, наприклад, робить сумнівні, іноді жорстокі речі [і ти спочатку її засуджуєш, але потім ловиш себе на думці: а як би вчинила я, якби стояла в снігу в дерев'яних колодках?]. уявити цю атмосферу просто тим, хто прочитав хоч одну книжку про Аушвіц. сіра, холодна, пропахла димом і страхом, але з яскравими спалахами кольору. загалом це виявилася дуже візуальна книга через тканини: червона стрічка, зелений шовк, жовта тафта. і весь цей гламурний, ідеальний одяг створюється на фоні колючого дроту, багнюки, собачого гавкоту і постійного холоду. цей дисонанс викликає фізичну нудоту і водночас не відпускає. тематично ця книга майже повторює всі ті, що були написані про Голокост для дорослих: • збереження людяності в нелюдських умовах; • мистецтво і пам'ять як форма опору; • моральні компроміси - чи маєш ти право засуджувати того, хто просто хоче дожити до ранку?; • солідарність і дружба, які сильніші за колючий дріт. ➕ які б плюси я виділила: • ідеальний баланс для підліткової аудиторії. авторка говорить про страшне, при цьому робить це без надмірного травматизму; • унікальна тема, про яку рідко пишуть. я читала багато всякого, але про кравчинь - вперше. власне, ця ж авторка написала "Кравчині Аушвіцу" - так би мовити розвинула тему, але ця книга в мене лише на черзі; • читається на одному диханні, попри важкість теми. ➖ мінуси на мій погляд: • не впевнена, що змінити назву табору в книзі - це гарна ідея. це зроблено ніби щоб пом'якшити удар, але я думаю, що молода аудиторія готова читати про реальні події в невигаданій локації; • місцями героїням занадто щастить, хоча уявити слово "щастить" в такому контексті важко. проте треба пам'ятати, що це книга перш за все для юної аудиторії, тому тут багато моментів пом'якшені. це хороша, світла [наскільки це взагалі можливо в таких декораціях] і дуже важлива спроба говорити на складні теми з молодим поколінням. книга про те, що навіть у найтемнішому місці на землі можна знайти дружбу, гідність і... червону стрічку, як символ того, що ти все ще жива. однозначно раджу, особливо якщо хочете познайомити підлітків з цією темою, але боїтеся травмувати їх важкою документалістикою.

Ця історія розгортається в Аушвіці — місці, що стало уособленням пекла на землі, невимовного болю й нелюдської жорстокості часів Другої світової війни. Втім, у книзі немає детальних сцен чи моторошних описів геноциду. Це розповідь про пересічних людей.
 Одні — жили поруч із табором, ні в чому собі не відмовляли, переймалися зовнішнім виглядом і продовжували слідувати модним трендам.
Інші — щодня боролися за життя в нелюдських умовах і ставали свідками масового програшу цієї битви. Але навіть за таких обставин вони не втратили віру в майбутнє, не зламалися, зберегли свою мрію і врешті втілили її в реальність. Це історія про справжню дружбу, надію, доброту, внутрішню силу та відданість. Про людяність, яка жевріє навіть у найтемніші часи. Книга про темні події, але зі світлим фіналом, одна з найтепліших і найзворушливіших, які я читала на цю тематику.

Підліткова книга про Аушвіц, написана на основі реальних подій. Авторка намагалась розкрити правду максимально м'яко. Так, щоб зацікавити, але і не відлякати від історії юні серця. ______ Елла потрапляє в Аушвіц сама, її викрали дорогою зі школи до дому і посадили в потяг смерті. Школярка бреше всім навколо, що їй 16, бо якби дізнались, скільки їй насправді, не дали б роботу. А бути без роботи в "трудовому" таборі — стовідсоткова смерть. Елла гарно шиє, завдяки бабусі, що заробляла на життя, обслуговуючи жінок у всьому містечку. Швейна машинка, ніби найкращий друг і теплий спогад, допомагає дівчині триматись за життя, поки вона шиє модні сукні для безжалісних наглядачок... ______ Я вважаю дуже правильним видавати книги для підлітків на дійсно серйозні теми. Дорослі читачі мало що зможуть дізнатися нового з цієї історії. (Особливо, якщо ви прочитали 3-5 книг на цю тему.)

У мене таке рідко буває, але мені дуже важко написати відгук на цю книгу. Вона була така емоційно-важкою, але в той самий час занадто легкою, як для воєнної прози, що тяжко зліпити свої думки до купи. Еллу зупиняє військовий патруль посеред вулиці, заштовхує в авто і відвозить в Аушвіц-Біркенау. Тут він названий як Березник, тому спочатку читач не дуже розуміє що до чого. У мирному житті Елла мріяла стати найвідомішою швачкою, відкрити своє ательє та одягати в найкращі сукні жінок всього світу. А тепер вона шиє сукні для дружин катів, які запроторили її в це пекло. Але кожен виживає як може. Це її протест. Не зважаючи на те, що в неї забрали все. Але в неї точно ніколи не заберуть одного. Вона Елла. Вона шиє. Тут був один момент з ґудзиками, який мене порвав на клапті. Я почала ридати, і прямо не могла зупинитися. Що мене не сподобалося, то це любовна лінія. Вона була така наскрізна, що її в принципі могло і не бути. Можливо, краще б її і не було. Хоча можливо вона мала якусь роль. Типу, безглуздо шукати кохання в пеклі. Книга і про дружбу, і про надію, і про стійкість, і про виживання, і звісно про все те зло, яке вилазить з людей, які прикриваються війною.

Книга розповідає про дівчину Еллу, яка потрапила до концтабору "Аушвіц-Біркенау" і намагалася там вижити. Важливу роль відіграла дружба з дівчиною Розою, яка була "політичною". Еллу бабуся навчила шити будь-який одяг, вона мала від природи відмінний смак і могла відразу придумати потрібне вбрання. Роза бездоганно вишивала. Через свої здібності вони потрапляють до швейної майстерні, яку влаштувала у таборі дружина коменданта. У дівчаток виходили чудові сукні для ворогів...У книзі постійно показується моральний вибір. Елла показана практичною дівчинкою, якій цілком під силу пристосуватися до табірного життя, коли кожен сам за себе. А Роза завжди намагається допомогти іншим, в неї завжди знайдеться добре слово, поряд з якою життя в таборі стає не таким безпросвітним. І дівчата навчаються та доповнюють одна одну, тримаються, мріють разом. Головне посилання книги - у будь-якому, навіть найжахливішому місці, потрібно залишатися людиною і ніколи не втрачати надію! Для дівчаток символом такої надії стала яскрава стрічка, вони зберегли її для себе, і в різних відчайдушних ситуаціях цей шматочок стрічки надавав їм сил і сміливості. Це історія справжньої дружби, взаємовиручки, надії, оптимізму.