Щоб зрозуміти всю глибину цієї книги, треба самому побути в окупації чи на фронті.
Я була.
Здавалося б, це лише збірка оповідань, що такого страшного може статись, якщо я її прочитаю? Та моє серце сказало інакше. І було вщент розбите від кожної з цих історій.
Я плакала майже постійно, впізнаючи описи рідного міста, згадуючи, яке воно дійсно було 24 лютого 2022 року.
_______________________________
Окремо хотілось би подякувати видавництву @vivat_book за якість книги та ілюстраторці Ганик Юлії за неймовірні, душевні малюнки, що вдало підкреслюють кожне з оповідань. Без них «Тільки не гавкай» була б не настільки винятковою.
Ця книга – своєрідне проживання горя, що спіткало нашу країну однієї лютої зими. Горя, в якому ми все ще залишаємось людьми. Якщо ми маємо сили піклуватись про братів наших менших, ми живі.
«Кіт з Бучі», «Коржик із Чернігова», «Кури з Рудки» та «Рибки з коридору» – мої улюблені історії. Я впізнаю себе та своїх рідних в персонажах. Герої настільки реальні, що боляче очам. Нехай в книзі немає яскравих літературних прийомів, інтриги чи словесних оборотів, до яких звикли досвідчені читачі, в ній є правда. Болюча реальність, що дозволяє співчувати, співпереживати та розділяти горе героїв.
Не можу не відмітити оповідання «Мура з Позняків». Я внутрішньо бунтувала та майже кричала на книжку. Ну як так можна? Лишити тварину саму вдома, зачинену, без їжі та води на три тижні!
Але, на жаль, це також реальність. Багато людей втікало з дому без жодної надії на повернення. Багато повернулись і застали своїх тварин мертвими. Психічно я б не змогла такого пережити.
Я б не змогла покинути тварину, рятуючи своє життя. І не покинула.
Мене звати Настя. Я з Бучі. І в мене є собака.
Тільки не гавкай – три слова, низка спогадів, невимовний біль.

Я дуже сподівалась, що під кінець книги авторка добре розкачається, і почнеться все найцікавіше. Але не почалось.
__________
Постійно на одній хвилі, не дивлячись на те, що дія відбувається у двох часових проміжках.
Якщо дуже коротко, це історія першого кохання, яке ніяк не відпускає головну героїню, хоча вже минуло понад десять років. Я ніколи не любила стражденних героїнь, які не бачать очевидних речей. От тут така.
__________
Дівчина закохується в гарного, правильного, хорошого хлопця і все просирає по дурості.
__________
Мінуси:
-авторка дуже невдало вплела в історію війну на Донбасі і Майдан. (Героїня поводиться так, ніби йти захищати батьківщину за власним бажанням - це погано)
-характер головного героя, того самого хорошого хлопця, погано розкритий
-головна героїня часто повторює, що "ненавидить мажорів" і вічно нервує, згадуючи, що живе в Святошинському районі, а не в центрі
-недоречно, на мою думку, було так оціночно обігрувати характер та поведінку американця
Плюси:
-легка мова, швидко читається
-дія відбувається на 90% в Києві, гарно описуються всім знайомі місця

Тільки люди, що втікали від бойових дій повністю зрозуміють цю книгу. Хоч я і не дуже люблю роботи авторки, але історія мене зачепила і розважила.
________
Толік не любить спілкуватись з родичами, він давно переїхав до Іспанії жити своє краще життя. Але сталася війна. Тітка, дядько, мама, сестра, подруга сестри та двоє кішок з собакою падають йому на голову, як подарунок, який відразу розумієш, що будеш передарювати.
________
Кожного може розважити і відволікти від страху війни щось своє:
-висадка помідорів в перегної
-механічна робота в телефоні
-безкінечна гра на автоматі
-готування їжі в режимі нон-стоп
-щоденна ходьба за фруктами на базар.
Але всіх об'єднує одне - втрата. Той жах, що переживають люди, які втекли з окупованих територій, не можна порівняти ні з чим. Жодна поведінка в такій ситуації не здається нормальною, кожне слово може травмувати до кісток.
Люди чіпляються за життя втомленими пальцями і будують кожен новий день з нуля, сумуючи за домом.