Люсі Адлінґтон

Підліткова книга про Аушвіц, написана на основі реальних подій. Авторка намагалась розкрити правду максимально м'яко. Так, щоб зацікавити, але і не відлякати від історії юні серця.
______
Елла потрапляє в Аушвіц сама, її викрали дорогою зі школи до дому і посадили в потяг смерті. Школярка бреше всім навколо, що їй 16, бо якби дізнались, скільки їй насправді, не дали б роботу. А бути без роботи в "трудовому" таборі — стовідсоткова смерть.
Елла гарно шиє, завдяки бабусі, що заробляла на життя, обслуговуючи жінок у всьому містечку. Швейна машинка, ніби найкращий друг і теплий спогад, допомагає дівчині триматись за життя, поки вона шиє модні сукні для безжалісних наглядачок...
______
Я вважаю дуже правильним видавати книги для підлітків на дійсно серйозні теми. Дорослі читачі мало що зможуть дізнатися нового з цієї історії. (Особливо, якщо ви прочитали 3-5 книг на цю тему.)

У мене таке рідко буває, але мені дуже важко написати відгук на цю книгу.
Вона була така емоційно-важкою, але в той самий час занадто легкою, як для воєнної прози, що тяжко зліпити свої думки до купи.

Еллу зупиняє військовий патруль посеред вулиці, заштовхує в авто і відвозить в Аушвіц-Біркенау. Тут він названий як Березник, тому спочатку читач не дуже розуміє що до чого.
У мирному житті Елла мріяла стати найвідомішою швачкою, відкрити своє ательє та одягати в найкращі сукні жінок всього світу.
А тепер вона шиє сукні для дружин катів, які запроторили її в це пекло.
Але кожен виживає як може.
Це її протест.
Не зважаючи на те, що в неї забрали все.
Але в неї точно ніколи не заберуть одного.
Вона Елла. Вона шиє.



Тут був один момент з ґудзиками, який мене порвав на клапті.
Я почала ридати, і прямо не могла зупинитися.

Що мене не сподобалося, то це любовна лінія. Вона була така наскрізна, що її в принципі могло і не бути. Можливо, краще б її і не було.
Хоча можливо вона мала якусь роль. Типу, безглуздо шукати кохання в пеклі.

Книга і про дружбу, і про надію, і про стійкість, і про виживання, і звісно про все те зло, яке вилазить з людей, які прикриваються війною.

Книга розповідає про дівчину Еллу, яка потрапила до концтабору "Аушвіц-Біркенау" і намагалася там вижити.

Важливу роль відіграла дружба з дівчиною Розою, яка була "політичною". Еллу бабуся навчила шити будь-який одяг, вона мала від природи відмінний смак і могла відразу придумати потрібне вбрання. Роза бездоганно вишивала. Через свої здібності вони потрапляють до швейної майстерні, яку влаштувала у таборі дружина коменданта. У дівчаток виходили чудові сукні для ворогів...У книзі постійно показується моральний вибір.

Елла показана практичною дівчинкою, якій цілком під силу пристосуватися до табірного життя, коли кожен сам за себе. А Роза завжди намагається допомогти іншим, в неї завжди знайдеться добре слово, поряд з якою життя в таборі стає не таким безпросвітним. І дівчата навчаються та доповнюють одна одну, тримаються, мріють разом.

Головне посилання книги - у будь-якому, навіть найжахливішому місці, потрібно залишатися людиною і ніколи не втрачати надію! Для дівчаток символом такої надії стала яскрава стрічка, вони зберегли її для себе, і в різних відчайдушних ситуаціях цей шматочок стрічки надавав їм сил і сміливості.

Це історія справжньої дружби, взаємовиручки, надії, оптимізму.