Спершу хочу відзначити, прочитавши біографію письменниці, якою неймовірною людиною була Людмила Михайлівна і як шкода, що я не познайомилась з її творчістю раніше. ✨ Перша повість "Діамантовий перстень" основою якої є оповідки дідуся, колишнього ротмістра, Віталія Романовича Лисенка (так так, батька того самого Миколи Лисенка). Дідусь розповідає Людмилі ніби-то біографічну історію часів польського повстання 1830–1831 років. Який напружений та захопливий твір! Я давно так не зачитувалась, але з іншого боку не хотіла, щоб історія завершувалась. ✨ Дуже сподобалась мені також “Жива могила (українська легенда)” — про столітнє ворогування спадкоємців двох сімей; юнак та дівчина з цих сімей закохались та мріяли побратись. А закінчення історії якесь магічне, наштовхує на роздуми про кохання, цінності та вірність. ✨ “Мрія” — це мій фаворит, я чомусь в головній героїні побачила Лесю Українку (а Людмила Михайлівна з юнацьких років дружила з Лесею, тому можливо й створила цей образ з подруги). Повість досить феміністична, про силу жінки, про відданість, боротьбу за правду. ✨ “Каїн та Авель” — це просто скло. Дуже перегукується з теперішніми подіями. Я ледь не заплакала, дуже боліло. (Наскільки я зрозуміла цю історію та знайшла інформацію, то це про 16 вояків, які загинули у 1917 році під час сутичок з російськими військами і були поховані на Замковій Горі в Києві). Криласті хмари задумано дивились на землю. Вони це знали, вони це бачили не раз. Вони були одвічні… Єднали небо з землею. Коли їм тяжко ставало в холодній високости – падали теплими слізьми на землю, проймали її всю; коли їм душно ставало в темній долині, здіймалися в небо легкою парою, долі від горя людського, далі від землі. Вони те бачили не раз. Цікаво було ознайомитись з теплими спогадами авторки про Лесю Українку і дитячими спогади про своїх сміливих батьків та їхню громадську діяльність. Однозначно рекомендую книгу та буду продовжувати читати серію “Рядки з тіні”. ✨

Мені надзвичайно подобається, що нарешті почали надавати достатньо уваги прозі українських авторок. Збірка класна, можна відкрити для себе різних авторок і зрозуміти, як жилося нашим українським жінкам у різні епохи. Максимально раджу!

Шалені авторки — це добірка текстів від неймовірно талановитих українських письменниць?? ⠀ Тут ми знайомимося із надзвичайно сильними творами різних епох не схожих між собою за стилем, естетичною складовою і гумором. Але є у них спільне — важка жіноча доля. ⠀ В добірці ми зустрінемо і класичні, і сучасні історії. Також побачимо, що і в епоху Марії Маркович (Марко Вовчок), і в теперішні часи Оксани Забужко жінки — це про силу і міць. ⠀ Жінки ще з давнини хотіли бути незалежними і коханими, прагнули змінити світ на краще. ⠀ І таки змінили! ⠀ Прочитавши книгу, неможливо не замислитися над тим, яку ж важку роботу проробили жінки минулих століть. Бо зараз ми дійсно рівні! ⠀ Кожна історія важка. Кожну пропускаєш через себе і проживаєш її разом із ГГ. ⠀ Видавництво Віхола чудово попрацювало для того, щоб ми з вами змогли познайомитися із такими важливими патріотичними текстами! ⠀ Я раджу читати її не тільки дівчатам, а і чоловікам також! Бо кожен знайде тут щось для себе! ⠀ А ще дуже важливо, що книжка підготовлена у співпраці з yuotube каналом «Шалені автор(к)и», туди також раджу зазирнути?

Збірка яка запалила в мені вогонь. Бо прочитавши ці твори, зрозумівши суть, важко не переоцінити своє життя. Жінкам завжди було важко, жінок недооцінювали, жінок не вважали рівними з чоловіками. Але, жінки мудріші, винахідливіші та міцніші. Збірка творів двох століть. Різні письменниці. Різні стилі. Але простежується закономірність - важка жіноча доля. Та попри це, у творах відображається ще дещо. Половина проблем жінок створена іншими жінками. Матерями, подругами, сусідками. Чомусь усім потрібно дати пораду. Усі знають як краще, питання тільки - для кого?? Інша половина проблем це стереотипи та гендерна нерівність. Жінка комусь щось повинна?Зберігати честь, чистоту, вірність і бла-бла-бла? Наразі, я розумію, яку велику роботу над собою і світом зробили жінки. Бо читаючи цю книгу, відчуваю наскільки зараз ми стали вільнішими та рівними. Не можу сказати, що усі твори було легко читати, та вони мені сподобалися. Але, я відкрила для себе письменниць з творчістю яких продовжу знайомитися й надалі.

Хто любить YouTube-випуски "Шалені авторки" - той знає трохи більше про витоки цієї книги, її ідеї, зміст та значення, а не лише про влучний неймінг! Під одним корінцем цієї книжки зібрався цілий всесвіт української прози, а саме нашого неймовірно талановитого жіноцтва, передмова Віри Агеєвої, проникливі та глибоко психологічні твори плеяди українських письменниць ХХ і ХХІ століть! Це просто шалена концентрація жіночого духу і письменницького хисту, яким треба вміти насолодитися... "Пити", як солодкий нектар ?, занотовувати окремі цитати ✍️, як глибокі чуйні одкровення думки та писаного слова... Ця книга ваш щасливий лотерейний квиток у подорож жіночими світами, де ви знайдете для себе власний прихований код і мету! Антологія. Тексти. Сенси. - це про "Шалених авторок" ? Рекомендую ⭐️, я її зачитала :)

"Бо що можуть москалі зруйнувати? Будівлі, костьоли, городи? Завоювати територію нашу! Хай і так! Серця нашого не завоює ніхто!" Що за книжку з української класики не візьмеш, так усюди росіяни кров п'ють. Цього разу - з поляків. "Діамантовий перстень" така класична історія, що я з ностальгією поринула у атмосферу своїх студентських років. Тоді такого стилю читала багато, але не з української літератури. І мені дуже соромно, що я не знала про цю письменницю донедавна. Книжка - це розповідь дідуся про молоді роки, польське повстання 1830-31 років. Він, молодий офіцер українець, бере участь у придушенні повстання поляків проти Російської імперії. "...зійшлися дві армії на Гроховому полі: армія народу, що вийшов на смертельний бій за свою волю, за право на життя, і слуги царські, що вийшли з наказу царського віддати своє життя за право самовладця душити волю, топтати нації, закріпачувати народи". На превеликий жаль, українці були частиною загарбницької російської армії. Деякі, як головний герой, починають роздумувати, за яке "отєчєство" воюють. "Од’їжджаючи з Петербурга, Дибич похвалявся задушити Польщу за два тижні, навіть закликав знайомих до себе в Варшаву на млинці". Знайома тема, еге ж? Хтось уже хвалився взяти Київ за три дні. Україна і Польща мали свої складні часи у спільній історії, і героїй не дарма закидає польському шляхтичу, що "нація, що повстала за своє право, повинна поважати й право другої нації, а не йти шляхом деспотичних монархій, що нищать вільні народи, аби збільшити свою територію". Але сьогодні вони з одного боку барикад. Офіцер розквартировується у маєтку польського шляхтича, його завдання - знайти повстанців, які переховуються. А що ж знайде він насправді? І як ця знахідка переверне його життя? Небезпека і ніжність, патріотизм і ризик - прочитаєте з насолодою. Людмила Старицька-Черняхівська - ще одна жертва радянського терору.