Чудова книга, яку варто прочитати кожному, щоб краще розуміти, як на наше самосприйняття впливають медіа, новини, реклама, серіали, суспільство, виховання тощо. Багато з того, що я тут прочитала, я вже знала, проте не завжди про це думала та аналізувала. Адже, постійно спостерігаючи «ідеальні» тіла в медіа, ми часто забуваємо, що людина — це більше, ніж просто тіло. Зняла одну зірку, бо в кінці книги було чимало «води» — авторки повторювали те, що вже згадували. Книгу можна було скоротити.

Читаючи подібні книжки, все думаю, що потрібно вже свою дипломну віддати в друк як книжку. Бо саме так ця книга і виглядає. Багато води на початку кожного розділу. По суті ні про що. Типу є практичні поради, але вони якісь дивні. Більше зосередженість на дискримінаціях або типу про надлишкову вагу, дуже кинулось це на початку. А як же люди з дефіцитом ваги, які так само мають комплекси. Більше наче про теми, які турбували самих авторок, а не інших (багатьох) жінок. Бо наразі медіа навіюють купу комплексів, які тут навіть не згадувались. Ще дуже смішно було читати типу: нам в універі розповіли як медіа на нас впливає і ми були в шоці» а далі нічого не розповідають. То напишіть як це працює?! Як психолог я б не радила цю книгу для пропрацювання теми. Вона мала називатись «як медіа впливають на нас»

Прекрасний психологічний нонфік про любов до себе та свого тіла! Раджу всім, хто бачить у собі недоліки та картає себе за невідповідність псевдо-стандартам краси

До прочитання книги, я навіть не могла уявити, на скільки страждають люди із зайвою вагою, я вважала, що це минулий вік, принижувати людину через це…але виявляється, що ні?. Навіть придумали назву - Фетфобія… Це просто ?. Авторки розповідають про те, що ми створили культуру об'єктивізації тіла - всі мають виглядати по шаблону 90-60-90, в звʼязку з чим зазнають булінгу в реальному житті жінки, які мають більші параметри. В книзі ви знайдете навички та інструменти, необхідні для розвитку стійкого самосприйняття. Автори пишуть не про те, що треба бути природньою і не доглядати за собою❗️Вони намагаються донести, що в світі ідеалів, потрібно включати мозок і думати чи потрібне тобі все те, від чого інші отримують дохід, а ти не отримуєш того ефекту, який бачиш на ретушованих картинках ❗️ Дуже раджу всім жінкам - це знахідка♥️

Задумайтесь, як багато книжок/фільмів/серіалів/рекламних роликів ви знаєте, де головна героїня має пишні форми? А скільки, де вона струнка і спортивна? Погодьтеся, останніх на багато більше. Але чому? Значною мірою це результат розповсюдження соціального міфу про те, що в жінці головне її тіло і як воно виглядає. Чи походить воно на так звані «стандарти краси» по типу «90-60-90» чи ні? Ніби вся індивідуальність жінки залежить від обʼєму її стегон. Власне, в цій книзі сестри Кайт розповідають про те, як зʼявилося і чому поширилося подібне сприйняття жіночого тіла. Та, найголовніше, як змінити своє ставлення до зовнішності. Як звільнитись від пут суспільного очікування того, як ви маєте виглядати. Книга наштовхує на глибоку рефлексію стосовно свого минулого, та сприйняття своєї зовнішності на різних етапах дорослішання і як це вплинуло на прийняті вами рішення і куди вони в результаті вас привели. Можливо, часом подібні усвідомлення будуть для вас болісними, проте це етап на шляху до змін. Я глибоко переконана, що ця книга буде корисна як чоловікам, так і жінкам. Автори говорять про те, що зосередили свою увагу саме на темі жіночого тіла, проте зауважують, що такі ж проблеми притаманні і для чоловіків. Реклама працює за однаковою схемою, їй не важливе питання гендеру, хоча вона є більше зорієнтована саме на жіночу аудиторію через те, що в їх свідомості міфи про зовнішність є більш вкоріненими. А маніпуляція цими міфами приносить більші прибутки корпораціям, які зайняті у сфері краси. Наскрізною ідеєю книги є твердження, що людина (жінка/чоловік немає різниці) більше, ніж просто обʼєкт, який оцінюють за зовнішніми параметрами. Про те, що цінність людини не вимірюється сантиметрами і кілограмами. Людина - це більше, ніж “обкладинка” - в ній важливий “зміст”. Книга допомагає знайти звʼязок із собою - із тією дівчинкою чи тим хлопчиком, яким ти був/була в дитинстві, до того як піддався/піддалась впливу реклами і суспільної думки. Цікаво, що автори діляться власним досвідом і переживаннями із приводу їх зовнішності. Розповідають історії з дитинства, тим самим, підтримуючи контакт із читачем, створюючи довірливу атмосферу. Вони ніби простягають руку і говорять «ми поряд, ми розуміємо, що ти відчуваєш». Автори наштовхують читача на думку, що психологічні проблеми людини не можна «вилікувати» завдяки змінам у зовнішності. Скинувши зайві кілограми, ви все рівно залишитесь таким яким ви є. Не ваше тіло заважає вам жити життя, а ваші упередження з приводу зовнішності. Зовнішність - це лише частина вашої особистості, до того ж, не найважливіша. Це певної мірою «знак», який позначає вас і відрізняє від інших людей. Проте зовнішність - не дорівнює особистість. Так само, як дорожній знак у вигляді цеглини не означає, що далі буде будівництво. Інколи форма приховує зовсім неочікуваний сенс.