Читання – насправді дуже філософський та непередбачуваний процес. І як би ти себе не програмував – результат завжди залежить від багатьох факторів.
Скажу одразу: ця книга була мені цікавою, проте думки губилися, і важко було зосередитися. Часто доводилося повертатися назад, бо увага просто тікала від тексту.
Сама історія – доволі незвична, персонажі не до кінця розкриті (хоча в цьому однозначно є свій шарм), події розвиваються доволі динамічно, і автор намагається розкрити відносно широку тематику. Але… Будемо чесними: завжди є якісь “але”.
Під час читання мене не полишала думка, що головна ідея твору – це важливість жертовності. І не просто у традиційному її визначенні, а радше – в необхідності йти всупереч власним бажанням, щоб задовольнити цікавість того, кого вже не існує.
Автор доволі повно і відкрито змальовує цей світ, але все ж залишилися питання, і на які я так і не змогла знайти відповіді. Деякі сцени, на мій суб’єктивний погляд, були зайвими або ж надто затягнутими.
Книга викликала змішані відчуття. З одного боку – мені сподобалося, з іншого – було складно, і доводилося концентруватися сильніше, щоб краще зрозуміти.
Мабуть, просто потрібно більше часу, щоб звикнути до такої літератури. Адже нове – завжди складніше. Це нагадує мені процес навчання: коли треба просто брати й робити, заглиблюватися, цікавитися, ставити питання – і самостійно знаходити відповіді. Тоді ця історія зможе заграти зовсім іншими фарбами.
Анонім
Для мене друга частина виявилась набагато гіршою за першу, яка створила певні очікування щодо продовження.
Притому, що в книзі були непогані частини, але загалом це зовсім не захоплювало, було дещо нудно, бо нічого не відбувалось майже всю товстезну книгу.
Здавалося б сенси мають дорослішати разом з дорослішанням Ерагона, але викладені вони неочікуванно наївно. Стиль письма автора також не став кращим.
Окремо хочеться відзначити, наскільки не зручно читати сторінки (а їх багато), де персонажі говорять давньою або іншими мовами - перекладу примітками немає і постійно треба гортати в кінець до словника, який ще й не впорядковано за алфавітом. Це такий біль, що книгу хочеться одразу закинути.
Анонім
Захоплива історія з магією, драконами, битвами та пошуками героїчного шляху. Мені книга нагадала вайб "Володаря кілець", тому однозначно вона варта уваги. Місцями хотілось більше активних подій, але вони скоріше за все почнуться в наступній частині, бо ця про становлення героя. Варто зауважити, що з цієї книги все, що стосується вершників та драконів, чудодійним чином переїхало в книгу "Четверте крило". Співпадіння? Та на відміну від "Четвертого крила", це якісно написана книга, з прописаним світом і героєм, що зростає. Чекаю на продовження!
Анонім
Котолог
