Коли я починала читати цю книжку, то й не уявляла, якою важкою вона виявиться. Якби знала, то навряд чи би наважилася. Бо якщо міфологія дає хоч якусь надію на справедливість і порятунок для деяких персонажів-фігурантів цієї історії, то реалістична манера твору К. Гейвуд позбавляє їх усіх шансів. У творі розповідається про двох сестер, помітних фігур античної міфології, - Єлени (тієї самої, яку назвуть Прекрасною, Спартанською, а згодом Троянською) та її сестри Клітемнестри. Показово, що твір називається "Дочки Спарти". Це дуже символічна назва, адже юні царівни справді не змогли реалізувати себе як особистості - тільки як дочки, дружини, матері... Хоча потенціал в обох був чималий. Та це виявилося б не проблемою, якби вони уклали шлюб з кохання, мали можливість захистити своїх дітей від примх чоловіків і сповна насолодитися материнством, жити на рідній землі, зустрічатися з близькими людьми і вирішувати у своєму житті хоча б щось. Взагалі, коли я читала про розлуку Клітемнестри з родиною в переддень її весілля, я постійно ловила себе на думці: кому потрібні такі дикі звичаї? Чому дочка не може навідувати матір і сестру так часто, як вона цього захоче? Чому люди власноруч створили таке пекло? Але відповідь на це питання очевидна: так було потрібно окремим чоловікам, які заради власних амбіцій готові були вбивати рідних дочок. Як і книжки Дж. Сейнт, які я прочитала раніше, цей роман глибоко феміністичний. Взагалі, після його прочитання я кардинально змінила своє ставлення до образу Єлени. Звісно, це лише інтерпретація однієї письменниці, але мені вона дуже відгукнулась. Якщо раніше я засуджувала Єлену за те, що вона підкорилася своїй хіті, покинула рідну дитину заради Паріса, спровокувала війну, то в якийсь момент, читаючи твір, зловила себе на думці, що щиро їй співчуваю. Бо двадцятирічна дівчина, яка вже давно вимушено стала жінкою, заслуговує на кохання і повагу, а не на споглядання зради свого благовірного з годувальницею їхньої дитини й докори через відсутність нових дітей. І байдуже, що ледь пережила перші пологи. Кого таке цікавить? Буде інша цариця. Як там казав Еней Котляревського про Дідону? Буде інша вдова. Особливо вразили слова у творі про те, що Менелая через його зраду не проклинали і не засуджували. Жінкам же помилки коштували й навіть зараз коштують набагато дорожче, і ця несправедливість зачіпає чи не найдужче. Всю другу половину книжки я проревіла. Заспокоювала себе тільки тим, що раптом смерть - це далеко не найгірше, що могло б спіткати дівчинку в такому суспільстві, в якому жили доньки Спарти і їхні нащадки. Бо потрапити в лапи збоченця, який бачить жінку в 12- чи 14-річній дитині і ліпить з неї покірну рабиню, - теж не надто весела перспектива. Передбачувано, у творі більшість чоловічих образів негативні. Можливо, за винятком хіба що окремих епізодичних персонажів, які не встигли розкрити свій "потенціал", і рабів, яких за людей в принципі не вважали. Єдиний, хто в мене викликав повагу, - це Гектор, та його образ не є центральним у романі. Боюся, якби авторка розкрила його трохи детальніше, там теж був би не один скелетик у шафі. Інші ж - або зрадники, або взагалі виродки, яких важко навіть уявити (і тут пальма першості, звісно ж, належить Агамемнону). На фоні всіх цих збоченців, любителів вершити жіночі долі більш-менш непоганим, на перший погляд, здається батько Клітемнестри і Єлени, але це той випадок, коли доводиться вибирати кращого з гірших, бо він, зрештою, також розглядає своїх дочок як товар. І значною мірою все, що сталося із сестрами, відбулося з його вини, його мовчазної, а іноді словесної згоди, й через його дивне рішення про спадкування трону. Звісно, я не очікувала, що чоловіки-персонажі з древньогрецької міфології будуть проповідувати фемінізм, але, щиро кажучи, моментами була просто шокована від того жорстокого ставлення й нерозуміння, що вони виявляли до своїх доньок і жінок, яких називали "коханими". До такого я точно не була готова. Твір я проковтнула фактично за вечір, наступного дня дочитала 50 сторінок, на яких мене морально просто не вистачило напередодні. Відносний хепі-енд Єлени й Менелая не дуже тішив, з огляду на те, скільки доль було зрештою зламано... Єдине зауваження: хотілося б таки отримати чітку відповідь на питання про те, хто ж був справжнім батьком Єлени, що трапилося з її мамою (насилля, чи то було щось інше?). Бо в романі на це лише натяки. Так як твір написаний в реалістичній манері, царицю точно не Зевс спокусив. Загалом роман сильний, дуже глибокий з психологічного погляду, але ця книжка з тих, які розбивають серце ? Я б не радила її надміру емпатичним людям.

Книга, яку хотілось би бачити в шкільній програмі, як чудовий приклад того, чому важливо вміти слухати, емпатувати, поважати жінок, думати не тільки про себе і не тільки причинним місцем. Ну і звісно до мурашок трагічний опис життя героїнь. Після цієї книги грецька міфологія грає новими фарбами, бо починаєш думати не тільки про героїв та богів, але й тих хто дуже часто лишається "за кадром" - жінок, матерів, доньок, дружин, рабинь та живих пожертв богам. Абсолютний мастрід)

Мені вистачило пари розділів, щоб закохатись у цю книгу - і це стало великою несподіванкою, бо очікування в мене були досить посередні. Історія двох сестер. Двох визначних грецьких цариць - Клітемнестри і Єлени. Така собі глибоко драматична сімейна сага, що розповідає про їхнє життя від дитячих років до тих самих визначних подій, завдяки яким вони найбільш відомі - Троянської війни. Історія дуже близька до оригінальної версії (чи версій), але в той же час геть інакша. З заповненими пробілами, з нетрадиційним кутом зору. Ну і по суті позбавлена містичної - міфологічної - частини, хоча про страшну і руйнівну роль религії тут йдеться багато. ? Про те, яким було життя жінки у ті часи ? Про те, як воно - жити, не маючи змоги ні з ким говорити щиро і ділитись тим, що тобі болить ? Про самотність, що штовхає на дурні вчинки з жахливими наслідками ? Про суспільство, в якому зневага і жорстокість є нормою Геть дикі на сучасний погляд реалії, але ті самі проблеми і переживання. Ну, може не прям ті самі, але досить зрозумілі. На відміну від міфів, які часто замовчують пояснення тих чи інших вчинків персонажів, авторка вибудувала логічний ланцюжок подій і докопатись до всіх причин - і вийшло дуже переконливо. Історія дуже темна, місцями чорнюча, шокуюча і жахлива - ну, власне, як і самі міфи. Палає від неї постійно, все більше і більше. Ще те випробування? І це принесло мені найбільше задоволення, бо емоції не вщухали. Втім, мені досить важко добрати слова, щоб передати своє захоплення повністю - бо воно не стільки раціональне, скільки інтуїтивне. Просто хочеться кричати - читайте всі, це надзвичайно круто!? Прекрасна історія. Болісна, щемка, страшна - і прекрасна. Чудовий текст, що дуже легко читається. Хочу продовження. І воно прям напрошується, бо я чудово пам’ятаю, що сталося далі, і авторка лишає цей гачок підвішеним. Якщо вам зайшов «Калігула» Терні, то ця книга вам точно треба.

Я обожнюю історії про Спарту і Трою. Свого часу я передивилась усі екранізації, прочитала історичні події та зараз ведусь на такі книжулі. До цієї книги я навіть не знала що в Єлени є сестра Клітемнестра (ім'я ще те звісно?), тому з цієї сторони було цікаво дізнатись щось нове. Історичні події. Єлена та Клітемнестри, рідні сестри, які жили у важкі часи для жіноцтва. Хоч вони і були царівнами, але все одно нічого не вартували без своєї вроди та змоги народжувати дітей. А ще вони багато пряли і ткали, ткали і пряли і ці заняття було майже єдиним що вони робили. Але така тоді була жіноча доля. Їх видали заміж за рідних владних братів, а вони після заміжжя жодного разу не зустрілись, хоча їхати усього 3 дні. У мене майже усі історичні події показані тут викликали несхвалення і осуд. І хоч тоді так було заведено, але уся книга просякнута тим, що мені недовподоби. Головні герої. Це просто дві жінки, які хотіли бути коханими. Щоб чоловік рахувався з їх бажаннями та підтримував, був ніжним у ліжку і дослухався до порад. Але навіть для того часу цього було забагато. Кожна з них намагалась побудувати те, що стало б дороге її серцю, але той час і ті правила просто усе зруйнували. Момент зі старшою донькою Клітемнестри просто підірвав мій емоційний стан, тому що жодна мати не повинна через таке проходити. Жодна. Тому я точно пишаюсь нею і її силою. Єлена ж просто була не створена для материнства. І це теж нормально, хоча і зараз жінку можуть цькувати за таке. Ці жінки існували, ця історія точно була вірною в якійсь варіації. Читати було цікаво, хоч і трохи нудно, а обурення не полишало мене. Можу радити якщо цікава подібна тематика.

Стільки жорстокості в грецьких міфах, просто волосся дибки встає. Читати було цікаво, обох героїнь було шкода(( бути жінкою в ті часи — все одно що бути гарним предметом з функцією народження дітей. І якщо Клітемнестра ще видається мудрою жінкою зі своїми прагненнями, то Єлена весь час лишалась дурненькою довірливою дитиною. Думаю, це книгу класно брати на книжкові клуби, там стільки тем для обговорення! Ті ж причини, чому дві сестри виросли настільки різними (я ставлю на мамину любов і нелюбов до першої і другої відповідно). Раджу тим, хто цікавиться міфами і всім навколо. А також любите розмірене читання, без надмірного екшену та біганини. Я залишилась задоволеною прочитанням, адже авторка зуміла зробити так, щоб я справді співпереживала героїням та їхнім долям.

Одна книга, два обговорення, чи не кардинально різна підсумкова оцінка ? "Як добре, що сьогодні жінкам вже можна не прясти" — висновок на клубі, де усі були поблажливі до книги. "Шкода коня" — вирішили на клубі, де в процесі обговорення панянки намагалися навіть забрати ті 3 зірочки, які дали спочатку ? Погоджуючись із усіма недоліками, тим не менш ⭐️⭐️⭐️⭐️⭐️ ?Це не переосмислення міфу, яке звикли вкладати у цей вираз. Це спроба розповісти історію так, як вона могла б виглядати насправді, і на яку пізніше б людська фантазія накрутила міфів, богів та їхньої реальної присутності. ?Боги тут не дійові особи, а сутність десь там, у яку, звісно, всі вірять і навіть жертвоприношення здійснюють, але зворотнього зв'язку не отримують. ?Жреці тут не якісь надзвичайні істоти, наділені особливим даром, а звичайні собі люди, які переслідують власні інтереси і задля цього брешуть та інтригують. ?І навіть донька Зевса тут — це лише красива казочка для простолюдинів, аби пояснити, чому в смуглявих чорноволосих батьків народилася білосніжношкіра дитина із золотим волоссям. Це був Зевс, очевидно же. ?Мені сподобалося. Такий собі наче зняток тих часів, коли в жінок було рівно 2 функції: рожати та прясти, прясти та рожати. І у цьому всьому якось треба було жити і навіть намагатися бути щасливою.

Думаю, кожен чудово знає, як активно фігурують у грецьких міфах та історіях боги, там де їх очікують, і, особливо, там де їм точно не треба бути присутніми, проте вони все одно устрягають зі своєю по-справжньому божественною цікавістю до життя простих смертних(і, звичайно, простих, але дуже привабливих смертних жінок). Тож ця книга є дійсно переосмисленням грецьких міфів, де богам, хоч вони і існують, відведена нульова роль, а всі події відбуваються через вчинки простих людей, на краще то чи на гірше. У даній книзі розглядається цікава історія "як могло б бути і з чого, в принципі, все могло початися", розглядаючи славетну історію про облогу Трої та викрадення Єлени Парісом. Єлена та її сестра Клітемнестра - не звичайні "ще одні" герої міфів, які постраждали від дій богів та від хіті чоловіків, а справжні, живі персони, яким довелося взяти на свої плечі дуже багато, починаючи з раннього віку. У них ми можемо бачити сильних жінок, кожна з яких дала виклик подіям, які відбувалися з ними, та гідно, по-своєму приймали рішення, намагаючись знайти себе та своє щастя у цьому мінливому чоловічому світі. У книзі, яка, здавалось би, була написана про дуже дуже давній період часу, піднімаються питання, які і наразі, у 21 столітті, дуже актуальні для жінок - материнство, життя "в тіні" свого чоловіка, бажання та намагання стати справжньою персоною, а не просто прикрасою для очей, і особливо прагнення зробити своє життя таким, яким ти його хочеш бачити, а не просто існуванням та забезпеченням потреб інших. Ця книга сподобається не тільки людям, які цікавляться давньогрецькою міфологією, але й будь-кому, хто бачить це життя таким, яким воно насправді є, і рефлексує. Бо вона справді сплела у собі і переосмислення, нове бачення відомого міфу, і дуже життєві історії молодих жінок, які борються за своє право на сонце у цьому світі.