Книга Кеннета Грема “Вітер у вербах” — це справжня перлина класичної дитячої літератури, яка водночас звернена й до дорослих. З перших сторінок вона переносить у тихий, гармонійний світ, де звірі живуть як люди — із власними характерами, слабкостями, мріями і дивовижною здатністю відчувати красу життя. Грем створив твір, у якому природа — не просто тло, а повноцінний герой, жива, дихаюча, мінлива. Найбільше вражає атмосфера книги. Це не просто історії про пригоди Крота, Щура, Барсука і Жаби — це глибока притча про спокій і неспокій душі, про пошук власного дому й місця у світі. Крот, який виходить зі своєї нори, щоб побачити річку і світ довкола, нагадує кожного з нас, коли ми наважуємося залишити зону комфорту заради пізнання. Щур — мудрий і врівноважений, він уособлює сталість і затишок. Барсук — символ внутрішньої сили і благородства. А от Жаба — це вся енергія, імпульсивність і водночас кумедність людської натури, схильної до помилок і надмірностей. Грем майстерно поєднує гумор і філософію. Його історії сповнені тепла, але й мають підтекст: світ потребує гармонії, а гармонія народжується з дружби, розуміння і любові до життя. Під легким тоном дитячої казки криється мудрість, яку хочеться перечитувати знову. Особливої уваги заслуговує мова твору. Вона поетична, ніжна, немов сам вітер шелестить серед верб. Кожен опис природи — це маленький шедевр, який пробуджує ностальгію за спокоєм, що його ми часто втрачаємо у сучасному світі. “Вітер у вербах” — це книжка, що повертає віру у доброту. Вона вчить цінувати прості радощі: тиху ріку, тепле сонце, затишний дім і справжню дружбу. І хоч написана понад сто років тому, її гармонійне звучання актуальне й нині — можливо, навіть більше, ніж будь-коли. Це не просто казка, а запрошення до внутрішньої тиші, де можна знову почути себе і той самий лагідний вітер, що шелестить у вербах.

В дитинстві мені щось не дуже йшла оця книжка, хоча ілюстрації там були пречудові. Повністю прочитав лише зараз – і всім, хто ще ні, дуже раджу.

З моїм старшим сином ми прочитали чимало книг. Є улюблені його книги, а є саме мої вподобання. “Вітер у вербах” - моя улюблена дитяча книга. Кеннет Грем написав книгу більше 100 років тому, але як справжня класика, книга актуальна і сьогодні. Хочу відмітити стиль автора. Дуже часто автори дитячих книг грішать посередньою мовою. Читаючи історію ви будете насолоджуватись кожним словом та реченням. Книга буде цікава не лише дітям, а й дорослим. Пригоди героїв, їх роздуми та описи природи не залишать вас байдужими. Цікаво як цю книгу сприймають діти різного віку. Наприклад, дитина в 6 років, скоріш за все, буде слідкувати за пригодами неспокійного пана Жаби, а старші - почнуть підтримувати пана Щура. Головний посил книги про важливість домівки. Останні роки, майже кожен українець може зрозуміти, про що пише автор.

? "Прийде час, коли ти вже станеш настільки доросла, що знову зацікавишся казками" К.С. Льюїс ??? Так, я досі читаю казки. Дітям. Підлітку. Собі. І досі (чи то знову) отримую від того задоволення. Мені подобається перечитувати казки мого дитинства, але ще більше люблю відкривати нову для нас історію, спостерігати за враженнями дітей і порівнювати зі своїми. ??? Написана понад 110 років тому, ця книга не втратила актуальності і в наш час... Добрі історії про дружбу, про життя на лоні природи, про дивовижні пригоди, які можуть статися біля річки, у норі, на ставку, у полі чи навіть на сільській дорозі. Пан Кріт, пан Борсук, пан Видра, пан Щур та пан Жаб - звичайні тварини, але багато в чому нагадують людей. ??? Історії, хоч і відбуваються в різні пори року, але нагадують літнє пообіддя. Розповідь ведеться неквапливо, але динамічно, ніби ти, добряче нагрівшись на сонці, приліг десь у затінку і насолоджуєшся прохолодним вітерцем, знаючи, що попереду цілий день, сповнений нових подій. Карколомні пригоди змінюються описами природи, але геть не занудними, а такими, що змушують відчути себе частинкою цього дивовижного світу. А вже за мить, ти мчиш автомобілем, пливеш у човні, рятуєш малечу чи вечеряєш біля вогнища... ??? Ми читали цю повість усією родиною. Менші діти, 4 і 9 років, із задоволенням слухали, розглядали малюнки і обговорювали. Сину дуже полюбився авантюрист і шукач пригод - пан Жаб, а от мені більше припав до душі пан Щур. Трохи дивним для дітей було познайомитися з пралею, адже такої професії давно не існує, бо більшість користується послугами пральної машини. На жаль, старша донечка, 11 років, не дуже зацікавилася книгою, типу вже доросла, але я сподіваюся, що колись таки вона до неї повернеться... ??? Багато кого з нас, зараз розкидало по Україні та по світу, але всіх об'єднує бажання перемоги і відчуття рідного дому. Закінчу свій відгук цитатою: "всі знають, що шлях додому, байдуже, наскільки він довгий і складний, колись неодмінно закінчується скреготом ключа в замку, багаттям, що весело спалахує в каміні, і зустріччю з рідними речами, що вітають своїх господарів, наче мандрівників, які після довгої розлуки повернулися нарешті з далекої далечини"