Карлос Руїс Сафон

Перший роман одного з тепер улюблених письменників😊Цікавий сюжет, містика, напруга - Сафон в цьому чудовий)Але чогось не вистачило мені (Особливо в художній якості самого тексту.

Наприклад, навіщо казати "Максиміліан Карвер", якщо в багатьох діалогах можна казати "тато"😕 Росіянізми ріжуть око (І якщо серію "Цвинтар забутих книжок " теж видали "Клуб сімейного дозвілля ", і вона чудова, то тут щось не те...

Книжка Дуже маленька (порівняно з іншими) і мені так хотілось сюди магії і атмосфери Барселони😍

Не кажу, що розчарована )Все-таки, це дебют автора) І ця книга , як на мене, справді більше буде цікава підліткам.Мене постійно переслідувало відчуття, що я шукаю помилки в тексті , а не живу з героями.

Попри все завжди цікаво спостерігати за літературним зростанням автора

Уже з перших сторінок я відчула атмосферу таємничості, чогось містичного і страшного. Як раз таке, як я люблю, тому книга відразу мене захопила.
⠀
Прочитала її буквально за день. Історія дуже хороша.
⠀
Події відбуваються переважно восени 1980 року в Барселоні. Оскар, який навчається в інтернаті, одного разу зустрічається із Мариною. Дівчина веде хлопця на кладовище, де розповідає про жінку, яка ховає обличчя під вуаллю. Герої вирішують розкрити її секрет, а маленька таємниця приводить до ще більшої, до жахіть, яким краще бути похованими. Разом із тим таємницю має і Марина, про яку Оскару так чи так, а доведеться також дізнатися.
⠀
Ця книга - це мікс містики, детективу, трилеру. Автор дуже майстерно закрутив сюжет. Спочатку читача наповнює відчуття чогось містичного й таємничого і що далі - то більше воно посилюється. На середині книги мені вже було страшнувато, але в той же час дуже цікаво, адже хотілося дізнатися таємниці, які приховують окремі люди Барселони тих часів.
⠀
Дуже гарна мова у Сафона. Написано від першої особи й книга читається напрочуд легко. Але вона й дуже гарна, адже автор чудово описує атмосферу Барселони, стародавні вулички, покинуті маєтки й театри, нічних примар і постійні зливи, які ще більше нагнітають атмосферу.
⠀
Книжка динамічна й напружена. У мене постійно було відчуття - щось має статися. Вона мені була не простою, адже на тлі детективному розгорталась також і не легка доля Марини, її батька, а також Оскара.
⠀
Для мене ця книга була історією в історії, коли автор розповідає декілька різних історій людей, які поєднуються і приводять до єдиного фіналу.
⠀
Із усіх прочитаних мною книг Сафона - це поки найкраща. До речі, сам автор у передмові зауважив, що ця книга його улюблена з усіх, які він написав на той час.

Вказано, що "Володар туману", "Опівнічний палац" і "Вересневі вогні" - цикл. Сам автор в передмові каже "Я завжди вважав, що ці три романи утворюють один цикл, адже мають чимало спільного й певною мірою нагадують книжки , які я залюбки прочитав би у підлітковому віці". І виявляється , що вони не обов'язково мають бути продовженням один одного тощо". У літературі — сукупність художніх творів одного жанру, які об’єднуються задумом автора в естетичну цілість" - з просторів інтернету.

Чому мене так турбувало це питання тут, поясню: фанатам Сафона добре відомий цикл "Цвинтар забутих книжок", де в усіх чотирьох романах герої пов'язані. Натомість, тут такого немає. Що ж, такий, схоже, це справді задум автора)

Про роман) Мені більше сподобався, ніж "Володар туману". У центрі сюжету вихованці сиротинця та їхня спільнота, міцна дружба, підтримка, дивні сни і фантастичні пригоди з присмаком містики. Таємниці минулого, які впливають на сьогодення.

Відчувається, що історія "юна", ще не така, як "зрілі" романи автора, але по-своєму чарівна і казкова. Дуже сподобалось, що фінал саме такий. Не зовсім щасливий, принаймні не для всіх. Але з надією на майбутнє. На краще майбутнє.

... Добре серце завжди зможе встояти проти зла...

П.с. Але знаєте, якби я почала знайомство з письменником з цих романів, не факт, що я б дійшла до "Цвинтар забутих книжок"🤔

В цій завершальній книжці циклу мені було ідеальним все😍 Це вже той Сафон, письмо якого я полюбила у "Тінь вітру" , з гумором, як у "В'язень неба" та ніжними почуттями ,як у "Марина".

Історія про дивного лялькаря та його маєток. Про родину Совелів, які переїхали в пошуках кращого життя ,а зустрілись зі справжніми небезпеками і загрозами.

Мені подобались герої. Всі без винятку. Це я про хороших і не дуже. Особливо близький образ Доріана , солодшого брата Ірен, малий чудовий!

А оці фінали, то щось неймовірне! Не буду спойлерити) Але цей роман вселяє віру в те, що справжнє кохання переживе і війну. Тут якраз отой відкритий фінал,який заспокоює.

Єдине, над чим досі думаю, то це жанр) Це скоріше містичний детектив, бо навряд чи події, що відбуваються зійдуть за фентезі)

Сміливо рекомендую цей роман навіть тим, хто Сафона ще не читав, але планує! Здається, що він буде ідеальним для знайомства з творчістю письменника.

Перша книга чудового Сафона для підлітків "Володар туману" - страхітлива та містична історія, яка не залишить Вас, поки не перегорнеться остання сторінка книги.
Макс Карвер, тікаючи з родиною від війни, оселяється в старому будинку біля моря. Уже з перших днів починаються відбуватись дивні речі, і він розуміє, що будинок приховує багато таємниць. Далі воронка подій починає закручуватись з неймовірною швидкістю і веде до цікавого розвитку сюжету й фіналу.
Хотілося б мати усі твори письменника українською, тому що вони заворожують і не відпускають надовго)