К. Н. Кровфорд

Нещодавно я зважилася на певний експеримент — почати читати книжку, яку б ніколи не обрала самостійно. Подруга, велика прихильниця романтичного фентезі, підібрала для мене твір, що має доволі високий рейтинг серед шанувальників жанру, з вимогою бути чесною й відвертою. Отже, обраний роман К. Н. Кроуфорд «Мороз» — типовий представник сучасного романтичного фентезі з елементами еротичного фікшну, який міг би стати захопливою історією, якби автори (наскільки я зрозуміла, це подружжя) не зосередилися виключно на еротичній складовій, відверто занедбавши сюжет і логіку оповіді. Роман є характерним прикладом так званого «їбліту», коли еротичні сцени настільки домінують у тексті, що підміняють собою глибину характерів та структурованість історії. На перший погляд, маємо доволі популярну формулу: героїня потрапляє в небезпечний світ, де стикається з темним, загадковим чоловіком. Між ними виникає пристрасть, що межує з агресією та ризиком — усе як належить для тропу «вороги — коханці». Він — принц, вона — простолюдинка, яка за примхою долі потрапляє на щось на кшталт шоу «Холостяк», де головний герой серед перших красунь королівства фейрі обирає собі наречену. Проте за цими штампами не стоїть нічого нового. Сюжет настільки лінійний, що вже після кількох глав усе стає передбачуваним. Будь-який конфлікт вирішується швидко, поверхнево, наче списаний з чернетки. Однією з головних проблем є відверта нелогічність у діях персонажів. Часто вони поводяться всупереч емоціям, здоровому глузду чи навіть елементарним правилам побудови характеру. Їхні вчинки не мають внутрішньої мотивації, а реакції — глибини. І це стосується навіть головних героїв. Про другорядних я взагалі мовчу: вони радше нагадують функціональних роботів, створених виключно для виконання однієї дії — просунути сюжет до наступної еротичної сцени. Саме на еротиці автори роблять головну ставку. Її дуже багато — настільки, що складається враження, ніби це не доповнення до основної історії, а спроба замаскувати сюжетні дірки. Іноді сцени збуджують, іноді — викликають подив чи навіть сміх, коли стають надто надуманими або недоречними в контексті подій. Ще один недолік — картонність персонажів. Вони ніби списані з шаблонів: героїня — сильна, але бідна; герой — брутальний принц із вразливим минулим; другорядні персонажі — статисти. Їм бракує внутрішнього життя, психологічної складності, розвитку. І хоча автори намагаються передати емоційну напругу між головними героями, усе це виглядає надто примітивно. Стиль написання легкий, іноді навіть приємний, але не рятує загального враження. Немає яскравої мови, витончених метафор чи запам’ятовуваних описів світу. Світобудова — умовна, без виразних деталей. Ти читаєш — і не бачиш, не чуєш, не відчуваєш цього світу. «Мороз» — це книжка, яку, попри певний потенціал, важко назвати якісним фентезі. Вона може сподобатися тим, хто шукає виключно еротичну фантазію з простим сюжетом, але для більш вимогливого читача залишить по собі відчуття порожнечі. Еротика тут — не бонус, а фіговий листок, яким намагаються прикрити відсутність логіки, глибини й справжнього драматизму. Це твір, що імітує емоції, але не викликає їх і, на жаль, залишає по собі більше роздратування, ніж захоплення.

Анонім

Я не мала ніяких очікувань стосовно цієї книги, і, певне, тому вона мені сподобалась. Не очікуйте тут фентезі із глибокими сенсами та шаленими твістами. Історія легка, дотепна, не без дрібки драми і дещиці кровопролиття. І, авжеж, завершилась на такому інтригуючому місці, що негайно потрібне продовження. Дечим нагадує по вайбу книжки з вайбом відборів, якими рясніла книжкова спільнота у 15-17х роках. Саме те, щоби відпочити після робочого дня за книгою.

Анонім

Ава звичайна фейрі без магії, що виросла у сучасному світі людей. Вона мріяла про своє довго і щасливо з людським розпещеним хлопчиськом аж допоки не дізналась, що він їй зраджував два роки. Волею випадку і п'яного вибрику дівчина стає учасницею фейрської і смертоносної версії "Холостяка". Все заради грошей і ніякого більше кохання, тим паче з зарозумілим красунчиком королем фейрі, якому Ава зовсім не подобається. І ці почуття взаємні. Дівчина мусить не просто вижити на змаганнях, де кровожерливі принцеси заради перемоги насправді готові вбивати, але й перемогти їх усіх, аби король отримав фіктивну дружину і врятував своє королівство, а Ава 50 мільйонів доларів. Та як часто буває не все так склалося як гадалося 😅 Хоч книжка і не величка, але якось не дуже динамічно все розгортається. Я б сказала це затравка перед другою книгою (от там уже справді щось відбувається по сюжету). Пристрасть короля до Ави теж якось з бухти-барахти вималювалась, просто хоп і він її хоче, хоча нічого до цього не спонукало його в той момент коли авторка нам це видала за чисту монету. Далі під час боїв все розігралось правдоподібно, але саме перший момент його інтересу нізвідки просто. Загалом непогане чтиво, щоб розважитись і забутись. Читається швидко, за кілька годин. Це дилогія, друга частина вже видана мовою оригіналу. Тож будемо сподіватись на скорий переклад.

Анонім