Ще одна сімейна сага, яку я із задоволенням прочитала цього року, — це "Ананасова вулиця" (авторка — Дженні Джексон). Коли я навчалася в університеті, то полюбила такі книги завдяки "Сазі про Форсайтів", але потім якось забулося. Випадково повернула собі захоплення ними у червні завдяки "Дарлінґам" (авторка — Ханна Маккінон). В "Ананасовій вулиці" у центрі історії знаходиться заможна родина Стоктонів. Вони живуть у Нью-Йорку й три покоління примножують своє багатство та статки. Чип та Тільда Стоктон (голови родини) піклуються про збереження статусу, спадку та традицій, постійно організовуючи тематичні вечірки й благодійні заходи. У них є троє дітей: Дарлі, Джорджіана й Корд. Дарлі — найстарша донька, яка народилася в багатстві, але відмовилася від свого спадку, коли виходила заміж (вона не захотіла підписувати шлюбний контракт з майбутнім чоловіком). Усі гроші з її трастового фонду успадкують її діти. І все йде ніби за планом: чоловік Дарлі працює й заробляє багато грошей, вона займається вихованням дітей, пожертвувавши своєю кар'єрою. Та одного дня її чоловіка раптово звільняють, підставивши на роботі (тут проявляється расова дискримінація, бо її чоловік з Азії), і сім'я Дарлі втрачає єдине джерело свого доходу. Джорджіана — наймолодша донька, яка отримала величезний спадок (38 млн доларів), але почувається нереалізованою та постійно шукає себе. Вона працює в благодійній організації заради задоволення, активно займається спортом, ходить на вечірки зі своїми подругами. Її життя перевертається з ніг на голову, коли вона закохується в начальника, і виявляється… (тут уже вам треба читати самим, не хочу спойлерити). Корд — єдиний син родини, якому вдається поєднувати в собі позитив, доброзичливість та соціальний статус. Він одружується із Сашею, яка походить з простої американської родини і яка постійно почувається чужою у цій великій багатій родині. Мені було цікаво читати цю книгу й звертати увагу на все, що стосується фінансів у великій заможній американській родині. ? Ось деякі з моїх спостережень, які я забираю із собою: ✅ Багатство створюється поколіннями. Гроші, які мають Стоктони зараз, не зароблені з нуля, а передані у спадок. Урок: справжній капітал варто створювати довгостроково й думати не лише про себе, а й про наступні покоління. ✅ Збереження активів — ключ до багатства. Основою їхніх статків є нерухомість, спадкові фонди й інвестиції, а не заробітна плата. Вони не «витрачають основу», а живуть на доходи від капіталу (дивіденди, ренту, відсотки). Урок: важливо не лише заробляти, а й створювати активи, що працюватимуть без твоєї щоденної участі. ✅ Диверсифікація та консервативність. У книзі немає детального опису їхнього портфеля, але old money зазвичай тримає гроші у «класичних» інструментах: акції великих компаній, облігації, нерухомість, трасти. Вони уникають надмірного ризику. Урок: замість спекулятивних ставок — довгострокове і збалансоване інвестування. ✅ Соціальний капітал як частина фінансів. Родина підтримує статус, контакти й репутацію — це теж «актив», який допомагає залишатися у привілейованому колі. Урок: зв’язки та репутація можуть мати не менше значення, ніж гроші. ✅ Фінансова культура і стриманість. Вони не кричать про свої гроші — розкіш у них стримана, «невидима», але підкреслює стабільність. Це не показове споживання, а стратегія збереження капіталу. Урок: демонстративні витрати часто виснажують, а не зміцнюють фінансову позицію. Сім’я Стоктонів показує, що old money — це насамперед про збереження й управління активами, довгостроковість і культуру поводження з грошима. Навіть якщо ми не маємо спадкових фондів, ми можемо запозичити цю філософію: створювати активи, уникати руйнівних ризиків, розвивати соціальний капітал і дивитися на фінанси крізь призму поколінь.

Ще одна сімейна сага, яку вам буде цікаво прочитати, бо, по-перше, має невеликий обсяг, по-друге, просто просочена гумором, по-третє, підіймає гострі соціальні питання. Бо нерівність — це не лише про гроші, це може бути і про звичайні людські стосунки. Про що? Про життя однієї багатої родини, що належить до еліти Нью-Йорка та має родинний будинок на Ананасовій вулиці, оточеній такими ж фруктовими вулицями, де мешкають такі ж вершки суспільства. В родині є троє дітей: дві доньки та син. І коли син одружується, дівчата повелися зверхньо і несправедливо. То ж ми читатимемо історію, написану від імені саме цих трьох молодих жінок. "- Ти знав, що ананас символізує гостинність і прийняття? — Так. — Маллін глянув на неї, здивовано звівши брови. — Моряки привозили їх додому й викладали перед своїми будинками. — Саме так. Але все переплуталося. Колумб уперше побачив їх у Бразилії й привіз один у Європу іспанському королю. Це був престижний фрукт, для найвищої еліти. Символ статусу, який могли мати лише заможні. Ми вважаємо ананаси незвичними, а насправді вони символізують колоніалізм та імперіалізм." І не думайте, що лише невістка зазнає мук, у кожної з жінок свої тортури — професійний занепад, відсутність подруг, дивне кохання. А ще залишається проблема грошей, їх то не вистачає, то занадто багато) Тим більше ці гроші не зароблені саме цими поколіннями, вони перейшли у спадок. Ще одним героєм твору є будинок: родинний маєток, де минуло дитинство дітей, і куди тягне усіх членів родини (навіть найменших), але невістка не може тут нічого змінити і вимушена жити в цьому мавзолеї. Але поступово усі змінюються і за цим дуже цікаво спостерігати. Рекомендую.

«Ананасова вулиця» Дженні Джексон — це сімейна драма, яка розгортається у вищих колах Нью-Йорка. Книга занурює читача у життя заможної родини, показуючи їхні внутрішні конфлікти, боротьбу з суспільними очікуваннями та спроби знайти власний шлях. Роман поєднує іронію та емоційність, вдало передаючи атмосферу привілейованого світу, де за зовнішнім блиском ховаються особисті трагедії. Персонажі живі та багатогранні, а сюжет охоплює теми класової нерівності, пошуку себе та родинних зв’язків. Книга підійде тим, хто любить глибокі історії про взаємини, соціальні контрасти та емоційні виклики, з якими стикаються навіть найбільш забезпечені люди.

Історія розповідає про життя трьох жінок — Саші, Дарлі та Джонатан. Але насправді не тільки про них, бо тут все набагато глибше і ці три постаті — це ніби сукупний образ багатьох людей, які живуть на Ананасовій вулиці у Брукліні. Багатьох багатих людей. ⠀ Саша — росла в родині середнього класу. Не те щоб дуже багата, як її чоловік Корд, але й не бідна. Однак нова родина невістку приймає неохоче, сестри Корда поза очі називають її шлюбною аферисткою. ⠀ Дарлі — заради кохання відмовились від шлюбної угоди, яку в її родині всі підписують. Тепер вона без трастового фонду, а ще — без роботи, карʼєри, але з двома дітьми. ⠀ Джонатан — наймолодша з них, у родині її вважають ще дитиною. Вона працює, безнадійно закохується, страждає і відкриває для себе правду про себе і своє життя. Вона ледь не втрапляє в сіті депресії. ⠀ Вони — ніби різні. Але кожна з них — поєднана: не тільки тепер спільною родиною, але й — проблемами та намаганням знайти своє місце в цьому світі й зрозуміти, ціну грошам і тому, який вплив вони можуть мати. ⠀ Героїні книжки — ніби реальні люди, які намагаються боротися з реальними проблемами: бажання бути прийнятою новою родиною; самотністю; страхом втратити забезпечене життя й опинитися без грошей взагалі; відмовою від карʼєри заради дітей; моральними виборами: як от кохання до одруженого чоловіка чи бажання віддати всі свої статки на благодійність. Мені сподобалась, що ця книга відчувалась дуже реалістичною і живою. ⠀ Люблю такі книжки, в яких ніби стаєш частинкою історії. Водночас фінал залишився ніби не закритим до кінця, сюжет тривав, тривав і міг би ще тривати, скільки завгодно. Тут не було якогось сильного конфлікту, який би міг якось завершитися. Герої просто трішки переосмислили своє життя і на цьому все. ⠀ Ще сподобалось, як книга написана. Читати було приємно, легко. Текст гарний, вдосталь описів, деталей. Розділи почергово присвячені кожній з героїнь. Тобто є відчуття зміни планів і через це відбувається динаміка. Дженні Джексон пише чудово.

Це легкий роман, хоч і доволі передбачуваний. Книга розповідає про заможну родину Стоктонів та трьох жінок у ній: Дарлі, яка відмовилася від сімейних грошей заради кохання, Сашу, яка вийшла заміж за сина Стоктонів, та Джорджіану, що вагається, чи зберігати свій трастовий фонд. Вони долають фінансові, романтичні й сімейні труднощі. З одного боку, книга добре написана – я дійсно була занурена в історію, мені ніколи не було нудно, а різні точки зору зробили її цікавою. Однак я очікувала більшої еволюції героїв. У книзі я не переконана, що герої зазнали значних змін.

Історія розповідає про життя трьох жінок — Саші, Дарлі та Джонатан. Але насправді не тільки про них, бо тут все набагато глибше і ці три постаті — це ніби сукупний образ багатьох людей, які живуть на Ананасовій вулиці у Брукліні. Багатьох багатих людей. ⠀ Саша — росла в родині середнього класу. Не те щоб дуже багата, як її чоловік Корд, але й не бідна. Однак нова родина невістку приймає неохоче, сестри Корда поза очі називають її шлюбною аферисткою. ⠀ Дарлі — заради кохання відмовились від шлюбної угоди, яку в її родині всі підписують. Тепер вона без трастового фонду, а ще — без роботи, карʼєри, але з двома дітьми. ⠀ Джонатан — наймолодша з них, у родині її вважають ще дитиною. Вона працює, безнадійно закохується, страждає і відкриває для себе правду про себе і своє життя. Вона ледь не втрапляє в сіті депресії. ⠀ Вони — ніби різні. Але кожна з них — поєднана: не тільки тепер спільною родиною, але й — проблемами та намаганням знайти своє місце в цьому світі й зрозуміти, ціну грошам і тому, який вплив вони можуть мати. ⠀ Героїні книжки — ніби реальні люди, які намагаються боротися з реальними проблемами: бажання бути прийнятою новою родиною; самотністю; страхом втратити забезпечене життя й опинитися без грошей взагалі; відмовою від карʼєри заради дітей; моральними виборами: як от кохання до одруженого чоловіка чи бажання віддати всі свої статки на благодійність. Мені сподобалась, що ця книга відчувалась дуже реалістичною і живою. ⠀ Люблю такі книжки, в яких ніби стаєш частинкою історії. Водночас фінал залишився ніби не закритим до кінця, сюжет тривав, тривав і міг би ще тривати, скільки завгодно. Тут не було якогось сильного конфлікту, який би міг якось завершитися. Герої просто трішки переосмислили своє життя і на цьому все. ⠀ Ще сподобалось, як книга написана. Читати було приємно, легко. Текст гарний, вдосталь описів, деталей. Розділи почергово присвячені кожній з героїнь. Тобто є відчуття зміни планів і через це відбувається динаміка. Дженні Джексон пише чудово.

Це могла б бути звична історія про сучасну Попелюшку (якоюсь мірою це так і є), але родина "принца" непристойно багата, зі скелетами в шафі й тарганами в головах додають пікантності ймовірно банальній історії. Сюжет зовсім не новий, звісно. Дівчина середнього класу виходить заміж за хлопця, який успадкував мільйони, які успадкували його батьки, яким це все дісталось теж від батьків і так до бог зна якого коліна. Типово, що цю дівчину не дуже приймає нова родина, бо вона не "вписується". Але все зміниться і завершиться хепіендом. Може скластись враження, що мені не сподобалося) Але це зовсім не так, навіть дуже навпаки. Роман дуже атмосферний: Нью - Йорк та життя еліти нагадали "Пліткарку", розкриття авторкою героїв дуже доречне - вони не "картонні" і не "пласкі". Правда, кілька витків розвитку сюжету було дуже легко передбачити. Це щось на зразок мінісаги (бо, як на мене, можна було розповісти про батьків, наприклад).

Дженні Джексон створила справжній шедевр! Це не просто дитяча книга - це маленький всесвіт, сповнений любові, тепла і мудрості. Ілюстрації просто чарівні, якість друку бездоганна. Історія захоплює і дітей, і дорослих. Кожна сторінка дарує радість. Абсолютно заслужена десятка!