Юлія Ілюха

Історія, яка залишила відбиток у серці, але це також і та історія, якій мені важко поставити якусь оцінку, адже складно якось оцінити твір у якому піднято стільки проблематики й змальовується життя таким яким воно є; і це тебе одночасно й тригерить й змушує до роздумів.

Прекрасно зроблена, неймовірно проілюстрована двомовна книга про жіночий досвід проживання повномасштабного вторгнення. Книга дуже потрібна і корисна, але... не мені 😅

Це може бути ідеальний подарунок вашим англомовним друзям, аби бодай трішки наблизити їх до спроби зрозуміти хоча б частково, що ми тут відчуваємо (оцініть усі рівні відсторонення).

Це може бути прекрасний лот для лотерей та зборів на чергові потреби жінок-військових ЗСУ чи ГО, що опікуються родинами загиблих.

Це варто було б включати в різні добірки та максимально підсвічувати у ЗМІ.

Але читати це просто як книгу абсолютно неможливо.

По-перше, з-за особливостей орфографії — жодне речення тут не починається з великої літери (я покажу фото сторінки в коментарях). Бажання узяти червоний олівець і правити просто непереборне.

По-друге, десятки історій, абсолютно різних, що трагічних, що подекуди смішних, написані одним монотонним голосом. З-за цього розрізнити між собою всіх цих жінок вже після п'ятої історії стає абсолютно нереальною задачею із кількома зірочками.

Коли це були окремі історії в ФБ (а саме там я бачила левову частину їх вперше), то це була історія поміж всього, що можна побачити в ФБ під час скролу стрічки. Там і тоді вони чіпляли. Окремо кожна. Зібрані разом вони враз втратили щось своє власне, те саме особливе, що робило їх проникними, різними. Вкупі це стало скидатися на облігатне камлання над небіжчиком: заходиш в кімнату — там камлають, виходиш, робиш свої справи, проходить кілька годин, повертаєшся — там продовжують камлати на одній ноті одним тембром в тому ж ритмі.

Тим не менш, нагадую, що у якості подарунку вестернам книга свою справу зробить. Жодна людина не прочитає то все залпом, а вихоплені пара історій таки можуть щось да показати.

Зрештою, "5" за важливість, "1" за читабельність, в середньому — законні три зірочки.

#Дафа_радить не читати, але дарувати.

🌎 Космос - це тема, яка цікавить і дорослих, і дітей, як хлопчиків, так і дівчаток. Адже всі ми, хоча б раз задумувалися, а чи є життя на інших планетах??? А яке??? І чому земляни досі не встановили контакт з іншопланетними розумними істотами?

🛰 Космокоти - досить цікава книга для сучасних дітей. У ній наукові факти поєднані з фантастикою, а реальні персонажі з вигаданими. Відчувається, що авторка цієї книги, Юлія Ілюха, явно надихалася історією першого українського космонавта Леоніда Каденюка. Справжній хлопчик Льоня, як і вигаданий котик Мурко, мав у житті найбільшу мрію - полетіти в космос. Як нам усім відомо, мрії мають здатність збуватися! Правда для цього необхідно пройти довгий і нелегкий шлях, не зупинитися на півдорозі і не здаватися...

🚀 Тож як так сталося, що звичайний котик, житель однієї з київських багатоповерхівок, потрапив спочатку до Лос-Анджелеса, а вже звідти разом з американськими астронавтами полетів на Марс? Я не буду розкривати всі таємниці цієї книги, але натякну, що прихильникам еко-стилю життя, вона однозначно сподобається, а всім іншим ще раз нагадає, що планета у нас одна, вона - наш дім і іншої в нас немає. Та й не буде, з таким ставленням до природи...

🐾 Ця книга надрукована на крейдованому папері, з великою кількістю кольорових ілюстрацій. Цікавою особливістю є зображення планети внизу кожної сторінки - Землі або Марса, в залежності від місця перебування головних героїв. Видавництво рекомендує її для дітей 7+ років, але на мою скромну думку, можна десь з 5+. Вона підійде для читання і обговорення з батьками, а також для самостійного читання, адже в ній досить крупний шрифт.

Якщо чесно, назва книги та оптимістична і дещо романтична обкладинка трохи сбивають з пантелику. Випадково натрапивши на цю книгу в книгарні, схопила її без вагань, адже дуже люблю вірші Юлії. Ця книга - перша прочитана мною її проза. Дебютна книга авторки.

"Неболови" - збірка оповідань. Так чи інакше, тут є Харків. Він проскакує назвами вулиць, спогадами персонажів та околицями, станціями метро.

Крім Міста, тут є люди. Зовсім звичайні, з сусідами алкоголіками, невдячними дітьми та "квартирними" питаннями. Вони борсаються в своєму житті, приймаючи рішення, або ні, стаючи кращими, або ні. Життєві історії, які зачіпають, змушують переживати або дратуватися, жаліти героїв чи радіти за них. Тут вже є війна і її герої. Тут є "ленінопад" та "бандерівці" (так, в Харкові!). Дивна суміш людей з абсолютно різними переконаннями чи й без них, але гарних, надихаючих - більше. Я могла б охарактеризувати книгу одним словом - "сумна", та якщо двома, та якщо двома, додам: "обнадійлива".

Збірка містить 11 історій про життя звичайних людей. З нашого району, з нашого міста, з нашої вулиці, а можливо навіть сусідів.
Ми почуємо історію по самотню бабу Гальку, для якої найріднішим став кіт Сірий. Про життя Іванки та її переломну зустріч з дивним Сашком. Про те, як хлопець з провінції Ромчик виборов навчання в Каліфорнії. Та чи поїде? Чому така відлюдькувата баба Маланка? Історію про те, що навіть свій рідний куточок стає чужим, адже там поселилася невістка. І як гордо звучить позивний "Актриса" в зоні АТО.

Ці історії такі близькі. Йдучи сторінками книги ти проживаєш разом з героями їхнє життя.
Книга зачепила

Сьогодні прочитала книгу «Перша справа Сашка Сірого. Злочин на мільйон» Юлії Ілюхи і хочу поділитися своїми враженнями💭

Незважаючи на те, що книга розрахована на дітей, мені історія дуже сподобалася. Вона така добра, щира та чудова, що зовсім не хотілося прощатися з нашими головними героями.

Отже, хто у нас є:
- десятирічний хлопчик Сашко Сірий, який живе у достатку, але дуже потребує любові та турботи від свого тата.
- його подруга, Мілка, яка підтримує та допомагає йому.
- нова однокласниця Ірена та її собака Чипс.

На цих четверо персонажів чекає захопливе розслідування та пошук злодія, який викрав велику суму грошей у батька Сашка. А також ми побачимо, як наш головний герой почне закохуватися у одну із дівчат, що додає цій книзі милих та приємних моментів.

Хочу ще сказати декілька слів про ілюстрації. Їх тут безліч і вони всі прекрасні! Впевнена, що ця історія та оформлення книги обов'язково зацікавлять юних українських читачів. Ну а я чекатиму на продовження серії🤍

• Я знаю, що мій тато хотів би собі іншого сина. Не ботана й невдаху, а такого, хто перший у всьому. Переможця, як він.

• Година була вже пізня — саме час, щоб брати злочинців на гарячому, адже увечері всі люди, порядні і не дуже, повертаються додому.

• У цей момент я думав про те, що навіть справа, яка від самого початку видається провальною, може закінчитися щасливо.

Із самого початку книга занурює у вир подій. Вона динамічна й читати її легко.
⠀
Історія призначена для дітей від 9 років, однак мені все одно було цікаво читати.
⠀
Про що книга?
Сашко Сірий обділений любовʼю тата. Той постійно працює і дуже мало присвячує часу своєму синові. Та раптом його банк грабують. Він засмучений. А Сашко вважає, що це шанс знайти злочинця і заслужити любов батька. На допомогу йому приходять однокласниці - Мілка та Ірена, а також її собака Чипс.
⠀
Звісно, для дорослого тут немає чогось надзвичайного: простий сюжет, велика кількість діалогів. Але дитині буде цікаво, адже авторка занурює читача в цю історію та створює відчуття, ніби ти й сам причетний до розкриття злочину.
⠀
Плюси:
⠀
✅великий шрифт;
✅оповідь від першої особи, тому легко читається;
✅ велика кількість ілюстрацій (і на всю сторінку, і маленькі), але вони чорно-білі. Ілюстрації гарні та якісні;
✅ розмальований форзац.
⠀
Жанр: детектив.
І як натякає назва, це тільки перша книжка з серії. Думаю, що скоро ми зможемо почитати й про інші справи Сашка Сірого та його «команди».
⠀
У цій книзі авторка вдається до використання англійських слів українською мовою у розмовах між героями, що додає, як на мене, реалістичності, адже й справді зараз помічаю те, що все більше й більше людей так роблять: перентси, фазер, мазер, релакс, гоу.
⠀
Попри те, що книга для дітей, у ній порушена важлива тема - це стосунки між батьками й дітьми, а точніше їхня відсутність. Дуже актуальна проблема, коли діти залишаються без батьківської любові та уваги через їхнє бажання забезпечити краще фінансове становище родини.
⠀
Загалом книга цікава й дуже легко читається. Для дорослого - години дві читання (це якщо повільно). Мені сподобалось. Звісно, тут немає дуже закручених детективних ліній, описів роботи слідчих, але є друзі, розвиток стосунків між героями, пригоди, смішний собака Чипс. Дітям точно сподобається.
⠀

Була на презентації цієї чудової збірки, купила книжку і на наступний день прочитала усі вірші і не могла відірватися. Вірші що зігрівають душу, підіймають настрій та відроджують віру.

Не часто купую поетичні збірки, але звернула увагу на "КнигаLove 3.0. Любов, що перемагає" через тематику - кохання! Адже зараз так не вистачає теплих, світлих почуттів у цьому хаосі, ненависті та темряві.

У збірці було зібрано найкращі вірші багатьох українських, сучасних і не тільки, авторів та авторок. Особисто мені найбільше сподобалися вірші Василя Стус, Вікторії Амеліної (прекрасні вірші людини, життя якої забрали росіяни), Ірини Цілик, Оксани Забужко, Ярини Чорногуз, Юрія Іздрика, Павла Вишебаби.

Окремо хочеться відмітити оформлення, воно - прекрасне!
Ця збірка стане чудовим подарунком для ваших коханих, близьких та друзів.

Страшно люблю як пише Юлія Ілюха. Її проза для дітей і для дорослих, поезія не залишить байдужими. І цю книжку я купувала виключно через те, що її написала пані Юлія (зовсім не через обкладинку, як часто буває)))

Зеро — темношкіра дівчинка Лайла, якій "пощастило" вирости серед війни під постійні кпини однолітків, поруч з байдужою матір'ю, для якої вона завжди була лише тавром, згадкою про зламане життя. Спойлер: матір не зміниться. Такі не змінюються(

Умовно перша частина історії мене тримала постійно в напрузі: я просто переживала, щоб всі вижили. Ця частина дуже правдива, щемка, і страшна подіями, реалістична. Натомість, перебування Лайли в Харкові і всі наступні події мене трохи спантеличили. Авторка сама не раз каже, що так буває лиш в кіно, і мені та випадкова зустріч видалась не дуже правдоподібною загалом.

Фінал не відкритий, але можна було б продовжити точно) Мені сподобалось, але перша частина все одно трохи більше. Дуже чіпляє післямова авторки.

У вас часто трапляється так, що нічогісінько не хочеться і навіть улюблені речі не приносять радості? Можливо вас просто дзизнула Муха-Нехочуха... П'ятирічний Грицик полюбляв вередувати вдома, в садочку і скрізь де заманеться. Аж до того дня коли йому довелося зустрітися віч-на-віч із зловісною поширювачкою вірусу нехочунства і рятувати джунглі від небезпеки.

Після прочитання гарантовано:
🐞гарний настрій; 🐞переслідування мух із вигуками " Нехочухо-Нехочухо, я тебе не буду слухать!"; 🐞перечитування раз за разом ще тривалий час.

А ще дітки зрозуміють, що заводити друзів зовсім не страшно, навчаться радіти успіхам та співчувати негараздам, вірити у власні сили.
І хоч історія подекуди викликала асоціації з Петриком, який рахував слоненят, доня оцінила її на найвищому рівні.
Ілюстрації Марини Шкалікової дуже вдало доповнюють історію та сподобаються малюкам яскравими барвами та цікавими персонажами.
І пам'ятайте, що здолати нехочунство можливо лише з гарним настроєм!

Маленькі вередунчики та вередуночки, які не хочуть ходити до дитячого садочку та крутять носиками перед обідом просто повинні почути цю історію! Щиро радимо)

Якщо ви раптом не знаєте яку книжку поставити між "Кобзарем" та "Чорнобилем " на полицю - беріть цю.
⠀
Скажу чесно - було боляче. Моментами плакала від того, скільки ми всі разом пройшли, а потім, які ми: класні, сильні, згуртовані попри все.
⠀
Для себе зрозуміла, що війна породила не тільки біль та смерть, але й потужну сучасну літературу. Її потрібно писати, видавати, купляти, читати і популяризувати.
⠀
"Війну 2022" читати важко. Вона, як глибока рана: досі є і болить.
⠀
Це книжка моя щира рекомендація. Вона - база. Її хочеться процитувати всю.
⠀
Вам не обов'язково читати її зараз. Можна дати собі час і поки відкласти її на полицю до моменту, коли стане трохи легше сприймати війну і цей світ загалом.
⠀
А поки цитати:
⠀
*"Ці дні війни - наче нове літочислення. Час тепер має чіткий відлік з нуля. Точніше, з 4:30 24 лютого. Все, що було до - далека казка. Все, що попереду - невідома невідомість. Важливо - ця мить, що зараз, і безпека".
⠀
*" Моя улюблена наливка тепер м'ятна, на основі корвалдину. Як заморожений конфлікт, є заморожена любов. За ці дні ми позаморожували стосунки з багатьма, з ким через дрібниці були посварені, й писали "як ти?"родичам, з якими спілкувалися лише на свята"
⠀
*"Якось ми з двома подругами, ветеранами війни, пили пиво у мене вдома. "Лікую зараз спину ,- буденно поділилася одна. - Усе думаю, чи наважуся нарешті народити дитину чи доведеться знову вдягати бронежилет .."Ми всі відчували одне й те саме".
⠀
* "І коротка фраза знайомим голосом по той бік слухавки :"Почалося".
⠀