Героїні роману Лілі 15 років, вона мешкає з мамою в селі на Донеччині. Шкільне життя напружене, стосунки з начебто найріднішою людиною складні, та й загалом буття дівчини не надто позитивне. Вона мріє — зустріти рідного батька, який зник ще до її народження, та змінити своє життя. Для сірої мишки, якою вважає себе героїня, це було б щастям. Розповідь могла б бути типовою історією переродження та успіху, якби не кілька особливих деталей. Насправді Лілю звати не Лілею, і «сірою» її складно назвати. Коли ти інакша, злитися з оточенням не вийде.
Зеро
Автор
Юлія Ілюха
В наявності
250 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
250 грн
1
Про книжку
Код товару
110047
Видавництво
Рік видання
Вік
Палітурка
Мова
Українська
Кількість сторінок
224
Формат (мм)
200
x 130
Вага
0.24
ISBN
9786170983497
Опис
Враження читачів
Страшно люблю як пише Юлія Ілюха. Її проза для дітей і для дорослих, поезія не залишить байдужими. І цю книжку я купувала виключно через те, що її написала пані Юлія (зовсім не через обкладинку, як часто буває)))
Зеро — темношкіра дівчинка Лайла, якій "пощастило" вирости серед війни під постійні кпини однолітків, поруч з байдужою матір'ю, для якої вона завжди була лише тавром, згадкою про зламане життя. Спойлер: матір не зміниться. Такі не змінюються(
Умовно перша частина історії мене тримала постійно в напрузі: я просто переживала, щоб всі вижили. Ця частина дуже правдива, щемка, і страшна подіями, реалістична. Натомість, перебування Лайли в Харкові і всі наступні події мене трохи спантеличили. Авторка сама не раз каже, що так буває лиш в кіно, і мені та випадкова зустріч видалась не дуже правдоподібною загалом.
Фінал не відкритий, але можна було б продовжити точно) Мені сподобалось, але перша частина все одно трохи більше. Дуже чіпляє післямова авторки.
Зеро — темношкіра дівчинка Лайла, якій "пощастило" вирости серед війни під постійні кпини однолітків, поруч з байдужою матір'ю, для якої вона завжди була лише тавром, згадкою про зламане життя. Спойлер: матір не зміниться. Такі не змінюються(
Умовно перша частина історії мене тримала постійно в напрузі: я просто переживала, щоб всі вижили. Ця частина дуже правдива, щемка, і страшна подіями, реалістична. Натомість, перебування Лайли в Харкові і всі наступні події мене трохи спантеличили. Авторка сама не раз каже, що так буває лиш в кіно, і мені та випадкова зустріч видалась не дуже правдоподібною загалом.
Фінал не відкритий, але можна було б продовжити точно) Мені сподобалось, але перша частина все одно трохи більше. Дуже чіпляє післямова авторки.