Ця манґа змусила мене ридати 😭… Вона настільки пробирає емоційно, що стриматись було просто неможливо. Два томи є завершеною історією, тому це дуже хороший варіант для тих, хто не хоче довго чекати на видання усіх частин, яких у манґи зазвичай багатенько. Якщо перший том ще більш-менш спокійно сприймається, знайомлячи з героями та вводячи в курс справ, то в другому додали стільки драматизму, що сторінки перед очима розпливались від сліз. А розв'язка… я передбачала два можливі сценарії завершення історії, та жоден з них не справдився, що добряче здивувало. Але щось я вже задалеко забігла наперед 🙂.
Двоє однокласників — непоказний хлопчина-одинак і дівчина, котру у школі всі обожнюють — здавалось, що між ними може бути спільного? Але їх об'єднала одна промовлена нею дивна фраза: "Я хочу з'їсти твою підшлункову" та таємниця, що за нею стоїть. Цій фразі є просте пояснення: колись люди вірили, що якщо людина з проблемами з певними органами з'їсть відповідний орган тварини, то це може зцілити її хворий орган. Виявляється, Сакура Ямаучі смертельно хвора і залишилось їй недовго. З певних причин дівчина розкрила цю таємницю, про яку відомо лише її сім'ї, не друзям, а своєму "невидимому" однокласнику.
Ці двоє — цілковиті протилежності: популярна екстравертка, одинокий інтроверт. Для усіх він немов невидимка, вона ж завжди в центрі уваги. Він ніколи не мав друзів, світ книг йому цікавіший за реальний, у неї ж друзів безліч. Вона завжди лізе в гущу подій, він намагається залишатися стороннім спостерігачем. Проте саме з ним вона може почуватися вільно і говорити про те, що думає, може жартувати, розлабитися, адже він дізнався таємницю й поводиться так, ніби нічого не змінилося, а жалість й співчуття їй не потрібні.
Від раптової уваги Сакури хлопцю було дивно, бентежно й весело водночас: намагаючись зазвичай бути непомітним і ні в що не вплутуватися, через стосунки із нею він раптом опинився в центрі уваги однокласників, які не розуміють, що відбувається. Було надзвичайно цікаво спостерігати, як дружба змінює їх обох. У своєму непоказному однокласнику дівчина шукала й знаходила те, чого їй не вистачало. А він завдяки їй відкрив принадність стосунків з іншими й усвідомив, якою людиною врешті хотів би бути.
Манґа дуже щира, мила, надзвичайно чуттєва й емоційна. Місцями весела, романтична, місцями трагічна і драматична, але попри все життєствердна й світла. Вона розповідає про дві сильні, але дуже різні, особистості, про стосунки, що змінюють і зцілюють, про непохитну силу волі та спрагу до повноцінного життя, про цінність й важливість кожної миті. Ніжний, романтичний, чуттєвий малюнок дуже вдало підкреслює атмосферу й додає емоційності. Але щодо емоційності я вже попереджала, пам'ятаєте?