"До раю" - це роман про кінець епохи. Твір емоційного генія має неймовірний літературний вплив. Величезна сила цього видатного роману зумовлена розумінням Янаґігарою болісного бажання захистити тих, кого ми любимо, - партнерів, коханих, дітей, друзів, родину і навіть наших співгромадян - і болю, який виникає, коли нам це не вдається.

В альтернативній версії Америки 1893 року Нью-Йорк є частиною Вільних Штатів, де люди можуть жити й кохати кого завгодно (чи так воно здається). Тендітний молодий нащадок поважної родини опирається заручинам із гідним нареченим, адже його тягне до чарівного вчителя музики, який не має жодних статків. У 1993 році на Мангеттені, охопленому епідемією СНІДу, молодий гаваєць живе зі значно старшим і заможнішим партнером, приховуючи своє важке дитинство і долю батька. А у 2093 році, у світі, охопленому епідеміями й керованому тоталітарним режимом, постраждала онука впливового вченого намагається навчитися жити без нього - а також розгадати таємницю зникнення свого чоловіка.

Ці три частини складають геніальну симфонію, в якій повторювані ноти й теми поглиблюють і збагачують одна одну: будинок у Вашингтон-сквер у Гринвіч-Віллидж; хвороба та лікування, яке дістається жахливою ціною; багатство та злидні; слабкі та сильні; раса; визначення сім'ї та нації; небезпечна праведність можновладців та революціонерів; прагнення знайти місце у земному раю та поступове усвідомлення того, що його не може існувати. Що об'єднує не лише персонажів, а й ці Америки, так це їхні стосунки з тими якостями, які роблять нас людьми. Страх. Любов. Сором. Потреба. Самотність.