Ендрю Нейдерман

Дуже складно було читати книгу, не думаючи і не уявляючи про однойменну екранізацію з Кіану Рівзом в головній ролі. Проте, як на мене, книжка написана чудово. Абсолютне занурення у світ забороненого, коли головний герой ходить по вістрю ножа, обираючи між визнанням та совістю. Розповідь про те, як легко ступити на слизьку стежку, і як важко з неї зійти. Чудово прописані персонажі, настільки, що деяких навіть страшнувато було уявляти. Книга абсолютно варта кожної хвилини читання. Як і фільм, загалом. Мої 10/10.

Анонім

Ендрю Нейдерман, «Адвокат диявола» ✨ 5 з 10 ✨ В цій історії багато розкоші, зверхності, сумління і ДУЖЕ багато містики. Книжка дуже схожа на «Острів Проклятих»: тут теж не зрозуміло де персонаж перетинає межу між безумством і окультизмом.   Мені дуже не сподобався переклад. Іноді здавалось, що перекладав Гугл, бо виринали фрази типу «Нам варто подбати про власний столик» (про те, що потрібно замовити їжу в ресторані) і «Будь ласка, не дозволяйте мені більше забирати у вас час» (Don’t let me take your time) можна ж було перекласти як «не буду більше вам заважати». Українською так ніхто не говорить, тому читається воно дуже неприродньо і притягнуто.   Щодо сюжету і стилю. Якщо вірити задньому форзацу, то автор написав більше ста книжок, і я відчула, що він надає перевагу кількості над якістю. Я десь до двохсотої сторінки взагалі не розуміла куди йде історія, і в мене вже виникла ідея (дивіться карусель і напишіть, що думаєте👇) альтернативної кінцівки. Тільки на останніх двох чи трьох сторінках я зрозуміла загальну ідею. Мені знову сподобалась ідея, але не зайшло виконання 😅 А ще автор при представленні нового персонажа постійно в деталях описує його зовнішність, зріст, колір очей і у що він чи вона вдягнені. У мене постійно було враження, наче я читаю фанфік, а не «культову» літературу. На початку проскочила сцена, де головний герой збирається виправдовувати перед судом свого підзахисного, який сходив наліво, бо «у нього є чоловічі потреби». Окей, книжка частково про недоброчесних людей, але мене отаке тригерить. Всі жінки або гіперсексуальні, або гіперстрьомні. Успішних юристок в Нью-Йорку не існує - все, що треба знати.   Пів бала я накинула за те, що не могла викинути історію з голови декілька днів, а отже чимось вона мене все-таки зачепила, хоч мені і зовсім не зайшов стиль. Але фільм набагато крутіший. ‼️ Далі я опишу свою ідею альтернативної кінцівки. ⚠️ Але обережно - там є спойлер до існуючого сюжету. Після того, як Гелен попереджує Кевіна про те, що його майбутня дитина - це дитина диявола і її потрібно позбутись, Кевіну не варто було їй вірити. Потрібно було приспати його сумління, а потім перенести історію на 15 років вперед. В них народилась дівчинка, гарна, розумна, приємна дитина. І її ґвалтує якийсь негідник, батьки в розпачі, Кевін хоче діяти, і діяти різко, швидко, болісно. Але Мільтон дає його справу саме Кевіну, і каже, що якщо Кевін не зробить так, щоб цього злочинця виправдали, він погубить всю його родину. Міріам і донька, звісно, розгублені, коли він бере справу. Вони його зненавидять після того, як він допоможе виправдати ґвалтівника власної доньки, йдуть від нього, і він залишається сам. І це його плата за роки розкоші і задоволення, плата за совість, яку він ігнорував довгими роками, і невеликий реверанс його першій справі, коли він допоміг виправдати домагання до малолітньої дівчинки.

Анонім

Чи знаєте Ви, що адвокат диявола це цілком реальна історична посада, запроваджена у кінці ХVІ ст. католицькою церквою? Адвокат диявола (офіційна назва – зміцнювач віри) мав досить цікаві повноваження: він збирав всі можливі аргументи, що могли б завадити канонізації або беатифікації праведника. Якщо адвокату диявола вдавалося «накопати бруду» на праведника канонізація не відбувалася. З часом «адвокатом диявола» почали називати людей, що захищають позицію, яку, на справді, не підтримують. Саме ця ідея здалася мені центральною у романі Ендрю Нейдерман. Сюжет книги розвивається навколо постаті молодого та амбітного адвоката Кевіна Тейлора. Вигравши досить суперечливу справу, Кевін отримує все чого так прагнув: посаду в успішній адвокатській конторі, фінансову забезпеченість, можливість брати участь у гучних кримінальних процесах. Проте чим саме йому доведеться платити за неочікуваний успіх? Не знаю чого я чекала, обираючи цей роман для читання, але отримала точно інше. Приставки «культовий», «надихаючий», що зустрічаються у кожному другому відгуку до книги, створили в моїй голові завищені до неї очікування. Безперечно, роман читається легко та швидко, проте мені не вистачило деталей, сюжет здався не достатньо розкритим. А ще жіночі персонажі, навіть дружина Кевіна Міріам, за перетвореннями якої мав би слідкувати читач, видалися мені пустими та картонними. Е. Нейдерман заклав у роман, безперечно, глибоку думку: пішовши на угоду з дияволом один раз, людина на завжди потрапляє у його владу. Проте після читання «Адвокату диявола» в мене лишилося чітке відчуття незавершеності.

Анонім