Елеонор Портер

Нові відгуки

найкраща книга про добро, людяність, віру. дуже надихаюча! це книга, яку має прочитати кожна людина будь-якого віку!

Анонім

Всі вже читали "Поліанну"? Історію про дівчинку, яка примудрялася в найгірших життєвих обставинах знаходити радості? Я читала ще в школі, і нещодавно вирішила оновити цей твір в памʼяті. І якщо перша книжка Елеонор Портер мені видалася трохи задитячою і трошки занадто наївною, то друга,"Поліанна виростає" — помітно подорослішала і тому сподобалась мені навіть більше. Як говорить Вікі, Елеонор Портер після виходу "Поліанни" вдячні читачі просто-таки засипали листами із проханням продовжити розповідь про долю дівчини. І авторка дописала роман про те, як із маленької дівчинки, що заражала навколишніх своєю грою "в радість", виросла підлітка, що трошки невпевнена в собі, шукає недоліки в своїй зовнішності, і вже не така прямолінійна та наївна. Вона так само чутлива до почуттів інших людей, але вже зазнала тягарів дорослого життя, з якими радіти вже набагато важче. Поліанна задумується про бідність, шукає себе, часами розчаровується, що може бути не такою талановитою, як хотілося б. А ще її, як і раніше, оточують люди, які не тільки потребують підтримки дівчинки, але й самі готові стати підтримкою. А, і перше кохання тут теж є😉. Словом, "Поліанна виростає" — це вже доросла історія із дрібкою наївності першої частини. #марафонкнигомам

Анонім

Хоча книга і дитяча, але зацікавить і не залишить байдужими читачів будь-якого віку. Як на мене - книга варта уваги. Читається легко, сюжет цікавий та повчальний, хоча доста простий і був момент, коли ти здогадуєшся, що буде далі. Отже, коротко по сюжету: Поліанна - дівчинка дванадцяти років, яка залишилася сиротою і відправилася жити до своєї тітки Полі. "Дівчинка-радість" змінює та покращує життя мешканців провінційного містечка. Завдяки своїй щирості, доброті, життєрадісності та "грі в радість" - дівчинці вдається достукатися до сердець багатьох героїв даної книги та змінити їхнє ставлення до своїх бід/турбот/свого нелегкого становища: хворі люди знаходили сили жити далі і приносити користь іншим, зруйновані відносини - відновлювалися і все місто ніби зажило новим ЖИТТЯМ! Найбільше мені запамʼятався момент, коли Поліанна розповідала, як дуже хотіла отримати ляльку, але оскільки грошей не було, то всі речі дівчинка з своїм батьком отримувала з місіонерських пожертв. Одного разу коли надійшли чергові пожертви, леді відписала, що ляльки там не виявилося. Тільки дитячі милиці. І ці милиці переслали до них. Поліанна вирішила, що можна порадіти з милиць. Так у всіх виникне питання, як можна радіти - коли замість ляльки отримуєш милиці. А Поліанна пояснила це дуже просто: "Радійте з того, що ці милиці... Вам не потрібні."

Анонім