Елеонор Портер

Хоча книга і дитяча, але зацікавить і не залишить байдужими читачів будь-якого віку.
Як на мене - книга варта уваги. Читається легко, сюжет цікавий та повчальний, хоча доста простий і був момент, коли ти здогадуєшся, що буде далі.
Отже, коротко по сюжету:

Поліанна - дівчинка дванадцяти років, яка залишилася сиротою і відправилася жити до своєї тітки Полі.
"Дівчинка-радість" змінює та покращує життя мешканців провінційного містечка. Завдяки своїй щирості, доброті, життєрадісності та
"грі в радість" - дівчинці вдається достукатися до сердець багатьох героїв даної книги та змінити їхнє ставлення до своїх бід/турбот/свого нелегкого становища: хворі люди знаходили сили жити далі і приносити користь іншим, зруйновані відносини - відновлювалися і все місто ніби зажило новим ЖИТТЯМ!

Найбільше мені запамʼятався момент, коли Поліанна розповідала, як дуже хотіла отримати ляльку, але оскільки грошей не було, то всі речі дівчинка з своїм батьком отримувала з місіонерських пожертв.

Одного разу коли надійшли чергові пожертви, леді відписала, що ляльки там не виявилося. Тільки дитячі милиці. І ці милиці переслали до них.
Поліанна вирішила, що можна порадіти з милиць. Так у всіх виникне питання, як можна радіти - коли замість ляльки отримуєш милиці. А Поліанна пояснила це дуже просто: "Радійте з того, що ці милиці... Вам не потрібні."

Що, якби оптимізм був не просто рисою характеру, а справжньою суперсилою? «Поліанна» – це не просто історія про дівчинку, яка завжди знаходить привід для радості. Це майже експеримент: що буде, якщо вкинути одну нестримно життєрадісну людину в світ, де кожен звик до сірості та зневіри😔?

Поліанна не чарівниця, не революціонерка і навіть не дуже ображена долею. Вона просто вміє бачити хороше там, де інші опускають руки. І, що найдивовижніше, ця «гра в радість» працює не лише в книзі, а й у реальному житті – якщо хоча б раз спробувати зіграти в неї разом із героїнею😊.

Чому 8/10? Бо місцями хочеться трохи більше складності й менше наївності. Але якщо хоча б на мить задуматися: а що, якби ми всі навчилися так радіти життю?

Ця книга – справжній гімн життєвого оптимізму. 💓 Вона нагадує нам, що навіть у найтемніші часи видно світло і добро. «Поліанна» ідеально підходить як для дітей, так і для дорослих, адже змушує замислитися над власним ставленням до життя. При читанні трохи плакала, емоції зашкалювали 💫
Рекомендую всім, хто шукає натхнення та віру в добро! 🌿📖✨

Я рада, що не прочитала цю книгу в дитинстві. Складно сказати, як би я її тоді оцінила і що б у ній побачила, але зараз вона виявилася дуже доречною.

Відразу скажу про єдиний для мене недолік: На мій погляд, книга закінчилася дуже швидко. Від ненависті до кохання – дві пропозиції, а до весілля – дві сторінки. Зрозуміло, що це дитяча книга, але можна було б додати ще кілька сторінок поетапного розвитку відносин. І це, мабуть, все.

Так як це художня книга, особливо дитяча, то в ній можуть бути нереалістичні ситуації, ідеалізовані герої та щасливі випадки. Але я хочу захистити автора і сказати, що існує безліч сумних, реалістичних та похмурих книг, де описуються всі несправедливості, все горе світу.

Нехай буде така ось казка, де багато неправдоподібно, а характери та ситуації перебільшені. Але ці герої будуть ідеальною моделлю: вони безжурні, доброзичливі і виправляються. Вони дарують надію, радість та посмішку.

Для мене ця книга стала яскравим та радісним читанням, яке подарувало мені теплі почуття. Я не читала біографію автора, але гадаю, що вона була віруючою. Я побачила явні християнські мотиви як у описі персонажів, і у грі, яку грає Поліанна.

Я не бачу в її поведінці маніпуляцій, просто це справді нагадує один із християнських принципів, відповідати добром на зло, не сумувати і не зневірятися. Головне посилання книги -іноді, навіть у не дуже радісні моменти, варто звертати увагу на те, що вже є, щоб радіти вже зараз, не чекати кращого моменту і не витрачати життя на вічне співчуття.

Раджу всім

Пам'ятаєте дівчинку, яка придумала "гру в радість" і змушувала усміхатись всіх довкола? Звісно, це Полліанна. А якщо раптом ви ще не читали цю історію, то щиро рекомендую не відкладати! Дуже добре, що роман є в шкільній програмі😊

Продовження я довго відкладала і трохи боялась. Не хотілось розчаруватись. І дарма чекала!

У перших розділах ми продовжуємо дізнаватись, що сталось з дівчинкою після страшної аварії. І тут я розчарувалась ,але зовсім трішки і ненадовго. Далі події розгортались диміначніше. Полліанні вже 20 , і життя висуває такі випробування ,коли зовсім непросто "грати в радість". Та дівчина не здається: встигає допомагати іншим , розгадати родинні таємниці друзів і навіть закохатися😊 До речі, пара Джиммі Бін та Полліанна Вітієр тепер для мене буде з кращих літературних юнацьких пар.

Добра класична історія, яка вам точно сподобається! І байдуже , скільки вам років😉

Я так давно мріяла прочитати цю історію! Адже з анотацій вона мені дуже нагадувала «Енн із Зелених дахів», а ці книжки я полюбила всім серцем 💛
⠀
Однак «Поліанна» для мене була не настільки рідною та чарівною, можливо, через те, що тут менше частин і не так встигаєш звикнути до героїв.
⠀
А от по атмосфері дуже схоже.
⠀
«Поліанна» - це перша частина дилогії, вона розповідає про маленьку сироту, яка потрапляє на виховання до своєї тітоньки Полі. Та дуже сувора й зла жінка, адже їй колись розбили серце. Але під впливом Поліанни вона, як і всі, з ким дівчинка познайомиться, змінюються. Люди стають щасливішими та добрішими.
⠀
«Поліанна виростає» - у цій частині авторка оповідає про життя Поліанни після подій першої книги. Дівчина виростає і перед нею постають нові виклики. А також - кохання.
⠀
Обидві книжки дуже динамічні й легко читаються. Є відчуття казковості, дитячості та наївності, адже ця історія все-таки більше призначена для дітей. Деякі моменти для дорослого можуть здатися дивними - чому тітка дозволяє відіслати Поліанну на цілий сезон до чужих людей? Але загалом же ця історія наповнена добром. Я б сказала, що вона ідеально підходить для таких темних часів.
⠀
Видання від «Часу майстрів» дуже гарне. Обкладинки - чарівні 🥰 папір щільний та білий, шрифт великий, тому буде зручно читати й дітям. А ще ж стільки тут гарних ілюстрацій, які чудово доповнюють текст. Я не бачила інших видань, але це точно класне.
⠀
«Полінна» буде цікава й дорослим, адже вона порушує багато актуальних і для нас проблем: пошук щастя, свого призначення, кохання, вміння бачити радощі в дрібницях, виховання дітей тощо. Через дитячі речі авторка показує соціальні проблеми.
⠀
До речі, існує навіть «Принцип Поліанни» - психологічний феномен, згідно з яким люди схильні погоджуватися в першу чергу з позитивними ствердженнями, що стосуються їх самих. Термін було як раз запозичено з назви книжки Елеонор Портер.
⠀
У книзі Поліанна вчить усіх шукати в поганих моментах життя щось хороше і радіти з цього.

Я так давно мріяла прочитати цю історію! Адже з анотацій вона мені дуже нагадувала «Енн із Зелених дахів», а ці книжки я полюбила всім серцем 💛
⠀
Однак «Поліанна» для мене була не настільки рідною та чарівною, можливо, через те, що тут менше частин і не так встигаєш звикнути до героїв.
⠀
А от по атмосфері дуже схоже.
⠀
«Поліанна» - це перша частина дилогії, вона розповідає про маленьку сироту, яка потрапляє на виховання до своєї тітоньки Полі. Та дуже сувора й зла жінка, адже їй колись розбили серце. Але під впливом Поліанни вона, як і всі, з ким дівчинка познайомиться, змінюються. Люди стають щасливішими та добрішими.
⠀
«Поліанна виростає» - у цій частині авторка оповідає про життя Поліанни після подій першої книги. Дівчина виростає і перед нею постають нові виклики. А також - кохання.
⠀
Обидві книжки дуже динамічні й легко читаються. Є відчуття казковості, дитячості та наївності, адже ця історія все-таки більше призначена для дітей. Деякі моменти для дорослого можуть здатися дивними - чому тітка дозволяє відіслати Поліанну на цілий сезон до чужих людей? Але загалом же ця історія наповнена добром. Я б сказала, що вона ідеально підходить для таких темних часів.
⠀
Видання від «Часу майстрів» дуже гарне. Обкладинки - чарівні 🥰 папір щільний та білий, шрифт великий, тому буде зручно читати й дітям. А ще ж стільки тут гарних ілюстрацій, які чудово доповнюють текст. Я не бачила інших видань, але це точно класне.
⠀
«Полінна» буде цікава й дорослим, адже вона порушує багато актуальних і для нас проблем: пошук щастя, свого призначення, кохання, вміння бачити радощі в дрібницях, виховання дітей тощо. Через дитячі речі авторка показує соціальні проблеми.
⠀
До речі, існує навіть «Принцип Поліанни» - психологічний феномен, згідно з яким люди схильні погоджуватися в першу чергу з позитивними ствердженнями, що стосуються їх самих. Термін було як раз запозичено з назви книжки Елеонор Портер.
⠀
У книзі Поліанна вчить усіх шукати в поганих моментах життя щось хороше і радіти з цього.

Книга, яка дає змогу побачити улюблену героїню в новому світлі, відчути, як вона змінюється і росте разом із своїми читачами. Продовження історії Поліанни відчувається як повернення до старого друга, але вже в більш зрілому і глибокому контексті.

В цій книзі Поліанна вже не просто та безтурботна дівчинка, яку ми полюбили в першій частині. Вона дорослішає, стикається з новими викликами, і їй доводиться застосовувати свою гру в "радість" у більш складних і серйозних ситуаціях. Це нагадує, що дорослішання — це не просто зміна зовнішніх обставин, а й глибше усвідомлення себе, своїх почуттів і відповідальності перед іншими.

Мене зворушило, як Поліанна, навіть ставши дорослою, зберігає свою здатність бачити хороше в кожній ситуації, але тепер це вже не просто дитячий оптимізм, а свідомий вибір зрілої людини. Вона стикається з новими випробуваннями, які змушують її переосмислювати свої принципи, але в кінцевому результаті вона знаходить нові, ще глибші джерела радості і сили.

Особливо вразило, як Поліанна взаємодіє з новими людьми, з якими вона зустрічається. Вона продовжує змінювати життя тих, хто поруч, але тепер її вплив стає ще більш значущим, адже вона вже не тільки дає надію, але й допомагає іншим знайти власний шлях до щастя.

Ця книга сповнена ніжності й мудрості, яка приходить із досвідом і часом. Поліанна дорослішає разом із читачами, і її історія продовжує надихати, але вже на глибшому рівні. Вона нагадує, що оптимізм і здатність знаходити радість — це не просто гра, а спосіб життя, який ми обираємо, незалежно від віку і обставин.

"Поліанна дорослішає" залишила мене з почуттям глибокої вдячності за те, що в житті завжди є місце для радості, навіть коли ми стикаємося з труднощами. Це книга, яка допомагає зрозуміти, що справжня радість — це не лише вміння бачити світло у темряві, але й здатність самому стати цим світлом для інших.

Книга, яка випромінює світло і оптимізм, і водночас вчить, як важливо зберігати надію навіть у найскладніші моменти життя. Вона залишає в душі теплий слід і нагадує про силу простих, але щирих почуттів.

З перших сторінок Поліанна завойовує серце своєю безмежною радістю та здатністю знаходити щось хороше у будь-якій ситуації. Її гра в "радість" — це не просто дитяча гра, а справжня філософія життя, яка вчить нас цінувати кожну мить і знаходити світло навіть у найтемніші часи.

Читаючи цю книгу, я відчувала, як кожна сторінка наповнює мене натхненням і бажанням стати краще. Поліанна, незважаючи на всі труднощі, які вона переживає, зберігає свою життєрадісність і ділиться нею з іншими, змінюючи життя людей навколо себе. Її оптимізм — це справжній дар, який вона приносить у своє оточення, і ця сила впливає не тільки на героїв книги, але й на читача.

Особливо зворушливим є те, як Поліанна впливає на дорослих, які втратили здатність радіти простим речам. Вона вчить їх знову відчувати смак життя, долати власні страхи та сумніви. Її незламний дух нагадує, що навіть у найскладніших обставинах є місце для радості і надії.

"Поліанна" — це книга, яка нагадує, що щастя — це вибір, який ми робимо щодня. Вона спонукає нас задуматися про власне ставлення до життя, про те, як ми можемо знаходити радість у дрібницях і як важливо ділитися цією радістю з іншими.

Ця історія наповнює серце теплом і залишає після себе почуття вдячності за все хороше, що є у нашому житті. "Поліанна" — це не просто казка, це справжній життєвий урок, який варто читати і перечитувати, щоб ніколи не забувати про те, як важливо радіти життю, незважаючи на всі його виклики.

Книга-позитив, попри непростий контекст. Її треба читати всім, хто зневірився чи звик нарікати на життя. У варіанті видання від РМ вирізняється оригінальними ілюстраціями. Дітям вони подобаються — сучасні та мультяшні!

Дівчинка, яка випромінює доброту💕

Здається, це було давним-давно. Ще в шкільні роки потрапила мені до рук в бібліотеці така непоказна книжечка в м'якій обкладинці, без яскравих ілюстрацій, яка не просто сподобалася чи запам'яталася, а вплинула на формування однієї зі світоглядних позицій. Адже саме після її прочитання, я повірила в те, що в будь-якій непростій ситуації можна знайти "плюси". Звісно, відтоді сюжет твору потьмянів і припорошився в пам'яті, але про "гру в радість" – коли дуже хочеш ляльку, а натомість отримуєш милиці і можеш радіти, що вони тобі не потрібні – я запам'ятала назавжди.

Тому, коли побачила естетично довершене видання цього роману, не змогла його не придбати в домашню книгозбірню.

Перечитавши, я неначе повернулася в дитинство і отримала часточку магічного тепла від головної героїні.
Беззастережна віра Полліанни в доброту інших людей, її нестримне прагнення навчити їх усвідомлювати себе щасливими, незважаючи ні на що, і захоплює, і дивує.
Полліанна абсолютно чарівна в своїй дитячій безпосередності і може обеззброїти найзатятішого скептика своїм: "Я така рада..."

Книга – світла й життєствердна, може слугувати непоганим засобом від депресії.
Я рада, що знову прочитала цю історію.

Одна з улюблених книжок зі шкільної літератури💔 така зворушлива, і в той же час приємна, реальна) не зважаючи на вік, прочитайте її!