Поліанна виростає

Книга, яка дає змогу побачити улюблену героїню в новому світлі, відчути, як вона змінюється і росте разом із своїми читачами. Продовження історії Поліанни відчувається як повернення до старого друга, але вже в більш зрілому і глибокому контексті.

В цій книзі Поліанна вже не просто та безтурботна дівчинка, яку ми полюбили в першій частині. Вона дорослішає, стикається з новими викликами, і їй доводиться застосовувати свою гру в "радість" у більш складних і серйозних ситуаціях. Це нагадує, що дорослішання — це не просто зміна зовнішніх обставин, а й глибше усвідомлення себе, своїх почуттів і відповідальності перед іншими.

Мене зворушило, як Поліанна, навіть ставши дорослою, зберігає свою здатність бачити хороше в кожній ситуації, але тепер це вже не просто дитячий оптимізм, а свідомий вибір зрілої людини. Вона стикається з новими випробуваннями, які змушують її переосмислювати свої принципи, але в кінцевому результаті вона знаходить нові, ще глибші джерела радості і сили.

Особливо вразило, як Поліанна взаємодіє з новими людьми, з якими вона зустрічається. Вона продовжує змінювати життя тих, хто поруч, але тепер її вплив стає ще більш значущим, адже вона вже не тільки дає надію, але й допомагає іншим знайти власний шлях до щастя.

Ця книга сповнена ніжності й мудрості, яка приходить із досвідом і часом. Поліанна дорослішає разом із читачами, і її історія продовжує надихати, але вже на глибшому рівні. Вона нагадує, що оптимізм і здатність знаходити радість — це не просто гра, а спосіб життя, який ми обираємо, незалежно від віку і обставин.

"Поліанна дорослішає" залишила мене з почуттям глибокої вдячності за те, що в житті завжди є місце для радості, навіть коли ми стикаємося з труднощами. Це книга, яка допомагає зрозуміти, що справжня радість — це не лише вміння бачити світло у темряві, але й здатність самому стати цим світлом для інших.

Я так давно мріяла прочитати цю історію! Адже з анотацій вона мені дуже нагадувала «Енн із Зелених дахів», а ці книжки я полюбила всім серцем 💛
⠀
Однак «Поліанна» для мене була не настільки рідною та чарівною, можливо, через те, що тут менше частин і не так встигаєш звикнути до героїв.
⠀
А от по атмосфері дуже схоже.
⠀
«Поліанна» - це перша частина дилогії, вона розповідає про маленьку сироту, яка потрапляє на виховання до своєї тітоньки Полі. Та дуже сувора й зла жінка, адже їй колись розбили серце. Але під впливом Поліанни вона, як і всі, з ким дівчинка познайомиться, змінюються. Люди стають щасливішими та добрішими.
⠀
«Поліанна виростає» - у цій частині авторка оповідає про життя Поліанни після подій першої книги. Дівчина виростає і перед нею постають нові виклики. А також - кохання.
⠀
Обидві книжки дуже динамічні й легко читаються. Є відчуття казковості, дитячості та наївності, адже ця історія все-таки більше призначена для дітей. Деякі моменти для дорослого можуть здатися дивними - чому тітка дозволяє відіслати Поліанну на цілий сезон до чужих людей? Але загалом же ця історія наповнена добром. Я б сказала, що вона ідеально підходить для таких темних часів.
⠀
Видання від «Часу майстрів» дуже гарне. Обкладинки - чарівні 🥰 папір щільний та білий, шрифт великий, тому буде зручно читати й дітям. А ще ж стільки тут гарних ілюстрацій, які чудово доповнюють текст. Я не бачила інших видань, але це точно класне.
⠀
«Полінна» буде цікава й дорослим, адже вона порушує багато актуальних і для нас проблем: пошук щастя, свого призначення, кохання, вміння бачити радощі в дрібницях, виховання дітей тощо. Через дитячі речі авторка показує соціальні проблеми.
⠀
До речі, існує навіть «Принцип Поліанни» - психологічний феномен, згідно з яким люди схильні погоджуватися в першу чергу з позитивними ствердженнями, що стосуються їх самих. Термін було як раз запозичено з назви книжки Елеонор Портер.
⠀
У книзі Поліанна вчить усіх шукати в поганих моментах життя щось хороше і радіти з цього.