Тепер слава про Полліанну поширилася далеко за межами Белдінґсвілла — про «гру в радість» дізнаються навіть у Бостоні. Туди й запрошують дівчинку для «зцілення» душі однієї охопленої тугою вдови — місіс Керю. Цього разу Полліанні вдалося неможливе! Завдяки радісній дівчинці згорьована жінка стає щасливою і знаходить свого давно втраченого племінника. Ким виявиться цей молодик і що чекає на головну героїню, коли вона подорослішає?
Полліанна дорослішає
Автор
Елеонор Портер
Опис
Враження читачів
Чи можуть дорослі "грати в радість"?
Цей роман продовжує історію дівчинки з невеличкого американського містечка початку ХХ століття. Потрапивши у велелюдний Бостон, Полліанна дивується відкритій непривітності його мешканців. Адже вона була певна, що чим більше місто, тим більше у неї буде друзів. Ан ніт. Все з точністю до навпаки. І що цікаво, пройшло лишень якихось сто років, а питання відчуття самотності в гамірному натовпі не втратило актуальності.
Полліанна така ж чарівна в юності, як і в дитинстві. Щоправда, вона вже не так завзято пропонує іншим "грати у радість", адже дорослим дуже не до душі нотації та повчання. А саме цього вони часто помилково очікують від неї. Та й сама дівчина не така вже певна, що всі можуть грати в цю гру.
А ви б змогли "грати у радість"?
Підказки знайдете, якщо прочитаєте роман про Полліанну.
Книга - світла й життєствердна, може слугувати непоганим засобом від депресії.
Окремо варто відмітити естетично довершене видання цього роману, втілене командою "Ранку". Взявши його до рук, я вже не змогла відмовитися від такої краси.
Цей роман продовжує історію дівчинки з невеличкого американського містечка початку ХХ століття. Потрапивши у велелюдний Бостон, Полліанна дивується відкритій непривітності його мешканців. Адже вона була певна, що чим більше місто, тим більше у неї буде друзів. Ан ніт. Все з точністю до навпаки. І що цікаво, пройшло лишень якихось сто років, а питання відчуття самотності в гамірному натовпі не втратило актуальності.
Полліанна така ж чарівна в юності, як і в дитинстві. Щоправда, вона вже не так завзято пропонує іншим "грати у радість", адже дорослим дуже не до душі нотації та повчання. А саме цього вони часто помилково очікують від неї. Та й сама дівчина не така вже певна, що всі можуть грати в цю гру.
А ви б змогли "грати у радість"?
Підказки знайдете, якщо прочитаєте роман про Полліанну.
Книга - світла й життєствердна, може слугувати непоганим засобом від депресії.
Окремо варто відмітити естетично довершене видання цього роману, втілене командою "Ранку". Взявши його до рук, я вже не змогла відмовитися від такої краси.
Продовження захоплюючої історії про надзвичайну дівчинку, яка всіх навколо вчить "гри у радість".
На початку другої частини зловила себе на думці - десь це вже було: та сама зустріч на залізничній станції, та сама сувора пані, яку потрібно "вилікувати", ті ж самі емоції дівчинки, яка своїми рученятками розганяє хмаринки негативу навколо, відкриває вікна старого маєтку і впускає сонечко оптимізму.
Але на додаток цьому починаються й інші пригоди.
Поліанна виростає і вже перед нами постає панянка 20-ти років, яка, на жаль, втрачає дорогу її серцю людину, зіштовхується з фінансовими проблемами, шукає підробіток і ненадовго забуває про свою "гру".
Та в цієї історії мало бути щасливе закінчення.
І хоч авторка тримає інтригу, все ж мені подобається фінал.
І якщо вже геть чесно, від самого початку ще першої частини, я підозрювала, що саме так все й закінчиться.
На початку другої частини зловила себе на думці - десь це вже було: та сама зустріч на залізничній станції, та сама сувора пані, яку потрібно "вилікувати", ті ж самі емоції дівчинки, яка своїми рученятками розганяє хмаринки негативу навколо, відкриває вікна старого маєтку і впускає сонечко оптимізму.
Але на додаток цьому починаються й інші пригоди.
Поліанна виростає і вже перед нами постає панянка 20-ти років, яка, на жаль, втрачає дорогу її серцю людину, зіштовхується з фінансовими проблемами, шукає підробіток і ненадовго забуває про свою "гру".
Та в цієї історії мало бути щасливе закінчення.
І хоч авторка тримає інтригу, все ж мені подобається фінал.
І якщо вже геть чесно, від самого початку ще першої частини, я підозрювала, що саме так все й закінчиться.