Джордж Орвелл

Казка, яка уособлює в собі реальне життя в лавах тоталітарного суспільства. Брехливі обіцянки, надуті цінності, репресії, замордований люд у подобі худоби. Хоч замість людей герої цієї повісті — тварини, та чи можна отак їх відрізнити між собою?

«Ковток повітря» часто читачами сприймається як приквел до іншого твору Орвелла – антиутопії «1984». І прочитавши цю книгу, не можеш не погодитися з цією думкою. Здавалося персонажі, події та місце дії творів нічим не пов’язані взагалі, то чому виникає таке дивне відчуття «дежавю»? 🤔

По-перше, через головного героя Джорджа Боулінг, чоловіка з своєрідною кризою середнього віку. Він розчарувався в своєму житті, невдоволений роботою та сім’єю, сповнений похмурих думок та на додачу до цього - відчуває в суспільстві запах збентеження та наростаючого страху і невпевненості в майбутньому. Нічого не нагадує?
Екзистенційна криза звичайного представника англійського середнього класу на тлі загальної кризи напередодні Другої світової війни, змушує головного героя звернути погляд назад, на своє дитинство та юність. Пройшовши Першу світову війну та перед початком нової, Джордж вирішує встигнути ковтнути ковток повітря зі своїх щасливих років та повернутись туди, де він виріс.

Але з часом все змінюється… І там, де Джорж виріс, не залишилось майже нічого йому знайомого.
Гнітюча атмосфера твору підштовхує думати, що майбутнє окреслене в «1984» не за горами…Проте, в «Ковтку повітря» центральна увага звернута не на політичну систему, а на настрої суспільства та простих людей.

Цікаво, що саме прості люди гостро відчували напливаюче лихо, проте всіма можливими засобами намагались відігнати похмурне майбутнє. Залишається не так багато часу для колишнього спокійного життя – в небі все частіше пролітають величезні бомбардувальники, провіщаючи зміни.
Проте, ніхто нічого не робить…

«Кожний справжній Англієць готовий був заприсягтися, що Вікторія – найкраща з усіх королев…. Та коли справа доходила до податків, уcі знаходили спосіб ухилитися від сплати …»
Не зважаючи на сплив часу з дати написання цієї книги, актуальність багатьох слів Орвелла здатні сколихнути реалії сьогодення. Все повторюється і інколи утопії вже не здаються таким далеким майбутнім.

Але все ж таки автор на при кінці твору закладає важливу думку, що не потрібно буденності та різним незгодам зламати себе. Потрібно боротися на скільки вистачить сил! 💪 І тільки тоді можна отримати шанс на життя, яке буде цікавим та достойним.

Ця книга — як несподіване одкровення. Якщо ви звикли до Орвелла-антиутопіста, то тут перед вами Орвелл, який уважно спостерігає за людською душею. Донька пастора — це не про революції чи глобальні катастрофи, а про звичайне, на перший погляд, життя, яке ховає у собі багато болю і пошуків.

Головна героїня, здається типовою "хорошою дівчиною". Вона слухняна, побожна, завжди готова пожертвувати собою заради інших. Але що більше читаєш, то більше відчуваєш, як тягар обов’язків і суспільних очікувань її душить. Особливо вразила її подорож. Ці поневіряння — не просто випробування фізичної витримки, це глибокий душевний злам.

Мені сподобалося, як Орвелл піднімає питання соціальної нерівності, бідності й байдужості. Роман не такий динамічний, як його антиутопії, але саме це дозволяє краще зрозуміти внутрішній світ героїні. У Дороті так багато кожного з нас: прагнення знайти себе, розчарування і, зрештою, надія на те, що все буде інакше.

1984 — це той роман, який змушує нервово озиратися на всі боки навіть після останньої сторінки. Джордж Орвелл створив світ, де правда — це те, що вигідно владі, а думки можуть стати злочином. Великий Брат стежить за всім і кожним, а найгірше — людям це майже подобається, бо альтернативи просто немає.

Що мене зачепило найбільше? Ідея "подвійного мислення". Мені досі не вкладається в голові, як можна одночасно знати правду і щиро вірити в брехню. Це не просто моторошно — це якось занадто реалістично. Читаєш і розумієш: ми живемо у світі, де також можуть зникати факти, і ніхто навіть не помітить.

З іншого боку, книга дуже важка емоційно. Тут немає навіть натяку на щасливий фінал, але, можливо, це й головна її цінність. Вона як крижаний душ, який змушує прокинутися і замислитися: а чи не живемо ми вже зараз у своєму "1984"?

Не скажу, що прочитала книгу на одному диханні, але вважаю, що такі твори просто необхідно читати. Мене захопила не стільки сама історія, скільки її символіка та цікаві факти навколо українського перекладу.

«Колгосп тварин» – це сатирична казка, написана у формі алегоричної новели. Джордж Орвелл зазначав, що новела відображає події, які призвели до революції 1917 року в Росії та становлення сталінського режиму в Радянському Союзі (1927–1953). У своїх листах письменник називав «Колгосп тварин» сатирою на Сталіна.

🐷Книга розповідає про тварин, які вирішили скинути владу людей на фермі, аби створити власне справедливе суспільство.

"Ось, товариші, відповідь на всі наші проблеми! Її можна описати одним єдиним словом — Людина. Людина — ось хто наш справжній ворог. Позбудьтеся Людини, і ви позбудетесь причини голоду і перевтоми назавжди."

"Ніякі людські доводи та хитрощі не повинні збочити вас з істинного шляху. Ніколи не слухайте, коли вам кажуть, що у людини і тварини є спільні інтереси, що без процвітання одного не буде процвітання іншого. Це все зухвала брехня. Людині по цимбалах інтереси будь-кого, крім її власних. А серед нас, тварин, нехай буде повна злагода і незламна єдність у боротьбі за вищу мету. Всі люди вороги. Всі тварини друзі."

"Так, тваринам доводилося терпіти неабиякі труднощі, але принаймні їх тішив той факт, що їх життя зараз було більш гідним, ніж раніше."

🐖Проте з часом їхнє життя під керівництвом таких самих тварин стало не кращим, а гіршим, перетворившись на тоталітарний режим.

"Часом їм навіть здавалося, що на них дійсно чекає голодна смерть. Але вкрай важливо було приховувати цей факт від зовнішнього світу."

"Та й завдяки всім цим пісням, ходам, спискам незрозумілих, але, вочевидь, важливих цифр, які їм регулярно зачитував Пищик, залпів із рушниці, кукуріканню півня і стягу, який майорів на вітру, звірі хоча б на деякий час забували, що животи їх порожні"

"Тварини з-за вікна переводили погляди від свиней до людей, від людей до свиней, але розрізнити, хто є хто, вже було неможливо."

🗒 Історія українського перекладу

Написана в 1943–1944 роках під час Другої світової, книга одразу викликала спротив у Британії, де багато хто підтримував СРСР як союзника у війні. Через це кілька британських та американських видавництв відмовилися друкувати новелу. Книгу видали лише після завершення війни, в 1945 році.

Українські інтелігенти-біженці в таборах післявоєнної Німеччини та Австрії втішилися, що хтось на Заході наважився сказати правду про радянську систему. Молодий науковець Ігор Шевченко здобув англомовний примірник «Колгоспу тварин», захопився текстом і написав Орвеллу листа з проханням дати дозвіл на український переклад. Той довго не вагався і дав добро.

У 1947 році український переклад вийшов у видавництві "Прометей" у Мюнхені. Відмовившись від гонорарів, Джордж Орвелл особисто оплатив український наклад, підтримавши тих, хто зрозумів алегорії його сатири. «Колгосп тварин» українською став першим перекладом книги Орвелла з англійської іншою мовою.

Алегорична повість стала сатирою на радянську владу, і водночас універсальним застереженням проти політичної корупції.
Використання тварин як символів соціальних класів і політичних лідерів прийшлася до смаку багатьом людям світу, а поєднання легкої мови з глибокими смислами, зробила твір дуже популярним і відомим.
Проста, але символічна мова робить текст доступним для широкої аудиторії. Основні теми: влада, зрада ідеалів, боротьба за рівність.
Твір широко вивчається в школах і є надзвичайно популярним в Україні та світі.

Роман став класикою антиутопічного жанру, відкривши читачам світ тоталітарного контролю та маніпуляції суспільною свідомістю. Його вплив поширюється далеко за межі літератури, ставши культурним феноменом.

Особливості твору:

Розвиток ідеї "великого брата" як символу тотального нагляду.
Складна, але логічна система суспільного устрою, описана Орвеллом, лякає реалістичністю.
Популярність:
"1984" є світовим бестселером, що перекладений на десятки мов, в Україні його читають як класичний текст про свободу.

Мова та теми:
Мова проста, але влучна, створюючи потужний емоційний ефект. Теми маніпуляції, правди, свободи та опору стали основними в дискусіях про демократію.

Одна із улюблених книг у бібліотеці.
Жахає правдоподібність історії, яка відображає суспільство, яке перестає боротись, відмовляється від свободи у всіх її проявах та опускає руки при диктаторському режимі.

Влучна ілюстрація того, як ідеали можуть перетворитися на фарс. Я ставлю їй 10 із 10, бо вона змушує замислитися над тим, як влада спотворює навіть найкращі наміри.
Спершу здається, що це проста алегорія: тварини, які борються за свободу. Але чим далі заглиблюєшся в історію, тим сильніше розумієш, що за кожною сторінкою стоїть дещо більше. Це своєрідне дзеркало, яке показує людське суспільство таким, яким воно є: з його зрадами, обманом і прагненням до влади будь-якою ціною.

Мені дуже сподобалося, як поступово змінюється атмосфера книги: від надії до темної безвиході. Останні сторінки змушують затамувати подих. Кожен із персонажів залишає свій відбиток, але фінал — справжній удар під дих. Після нього ти довго дивишся в одну точку, переглядаючи в голові всі сцени.

Це той випадок, коли казка стає універсальною історією для будь-якої епохи. І якщо після прочитання ви раптом почнете по-іншому дивитися на свій світ, не дивуйтеся: саме це є її найбільша сила.

Це пророчий маніфест, який змушує задуматися про те, як легко влада може маніпулювати правдою і знищувати індивідуальність.

Мені сподобалась атмосфера постійного страху і контролю через повсякденне життя Вінстона. Цей світ з "Двомисленням" і "Новоязом" настільки добре прописаний, що ти буквально відчуваєш цю задушливу безнадію. Особливо сподобалось про телевізори, які постійно стежать, та зміна фактів у газетах, це показує, наскільки тонка межа між реальністю і вигадкою.

Я думаю, що книга вчить нас бути пильними до того, як формується наше мислення і хто диктує нам "правильну" версію подій. Це водночас попередження і заклик до дії. Хоча читати її може бути важко через тематику, вона однозначно залишає слід у свідомості.
Історія, яка змушує не тільки дивитися навколо, але й заглядати всередину себе. А якби ви жили у світі "1984", ви б стали Вінстоном чи просто підкорилися б системі?

Книга рідкісний скарб, спадщина людства і цивілізації, диво що вона написана в країні без явного тоталітарного режиму, адже тоді нам був би, недоступний цей шедевр. Навіть більше, це хірургічний розтин влади як соціального явища.

Якби я прочитала книгу 15 років назад це були б зовсім інші емоції і враження. А читаючи книгу під час повномасштабної війни, я дивувалась очевидності ознак промивки мізків, результату багаторічної пропаганди, навʼязування світогляду, і всієї темряви і жаху коли влада не має меж. 😵
Все що, ще років 30 назад вважалось фантазією автора, ми спостерігаємо у сучасному світі, але на жаль реальність страшніша.
Книга яку дійсно варто прочитати всім! Книга яка нагадує про всі слабкості людства, що навіть у групі з 5 людей єдиною метою буде влада, бо володарювання це інстинкт людини.
🤞 Особисто для мене ця книга стала свободою від страху ядерної війни, адже такий крок призведе до неминучої втрати влади сторони яка вирішить використати ядерку. І в цьому вся суть процесів в які ми всі залучені!

«Вони не можуть влізти до тебе в середину. Якщо ти зможеш відчувати, що варто залишитися людиною, навіть якщо від цього не має жодної користі, ти їх переміг.»
Книга як моральний якір, як маяк в океані маніпуляцій, пропаганди і лицемірства. Книга яка кричить про необхідність набуття критичного мислення, це наш рятувальний човен!

Класика) Наочно показує, як СССР знущалось над людьми, обов'язково кожному українцю до прочитання)