Нові відгуки

Аляска хоч і травмована, але ріск me girl/не така як всі Книжка про підлітків для підлітків, підкреслює наскільки важливо дбати про своє психологічне здоров'я

Думаю ця книжка б стала моєю Римською імперією, якщо б її я прочитала у років 13-14. Але прочитала я її пізніше і мої очікування не виправдалися. Як на мене, дуже істотно романтизують історію та персонажів, книга насправді була така собі, але на один раз буде добре. Екранізація ж мені сподобалася набагато більше за книгу, що буває нечасто. Чисто для ознайомлення рекомендую прочитати книгу якщо хочеться. А от серіал раджу 100% подивитися

Роман про життя, яке веде війну зі смертю бодай за ще один прожитий день. Двоє підлітків закохуються і знають, що все тимчасове і може закінчитись у будь-який момент...Вони намагаються жити тут і сьогодні. Дуже болить за батьків, які знають, що рано чи пізно втратять свою дитину. Гіршого не буває. . 📚Але герої - діти і вони, як не дивно, оптимісти) вони принаймні намагаються побути щасливими хоч трошки. Є депресивні моменти, а є і гумор, але завжди з іронією. . 📚Але попри все книжка дійсно більше схожа на сценарій до фільму. Ситуації у творі зачепили, а роман в цілому - ні. Так буває?)Екранізація є. Закину в плани для перегляду) .

У 16-ти річної Гейзел Грейс рак щитовидки, який поширився на легені. Вона мало виходить з дому, подовгу валяється в ліжку, перечитуючи одну й ту саму книжку і думає про смерть. Мама просить її поїхати на зібрання групи підтримки для хворих на рак дітей. Саме там Гейзел знайомиться із Огастасом Вотерсом, коханням всього свого життя. У Гаса остеосаркома, замість однієї ноги у нього протез, а ще велике бажання жити і любити. Дуже нелегка книга. Але гарно зображено героїв, які попри хворобу та біль наповнюють своє життя радістю. Окрема лінія - батьки, що піклуються про своїх хворих дітей, читати без сліз неможливо. Тут про життя і смерть, про боротьбу із раком, про те, як важливо помічати дрібниці, жити тут і зараз і не втрачати почуття гумору.

Я обрала цю книгу, бо хотіла щось легке і разом з тим поживне для мозку. Я глитнула її за два дні, тож текст справді дуже швидко і легко читається. Вперто не хотіла проливати сльози – це ж підліткова історія, але не втрималася. Бо це хороша, романтична підліткова історія з фіналом, якого ніхто не бажає, але всі розуміють, що він настане. Моторошна і лірична книга. Вона наповнює вірою в винятковість сьогоднішнього дня і глибоко вражає несправедливістю світу, де діти вмирають від раку. Серце стискається кожної сторінки. Наприклад, головна героїня розробила свій метод, як запитати скільки дитині лишилось жити, щоб не образити. Треба спитати, чи ходить вона до школи. І якщо ні, то все геть погано. Але кожної сторінки усмішка торкається обличчя, бо гумор і жага до життя закоханих не може не захопити. Головні герої аж надто хороші, та це не дратує. Їм не можливо не співпереживати. Такі живі, такі юні і справжні. Рекомендую цю книгу всім старшокласникам і студентам. А також тим, хто хоче згадати, яка емоційно яскрава молодість.

"Ти дав мені вічність за лічені дні". Якщо ви думаєте, що вся підліткова література легка і наївна, то я мушу вам заперечити. Ця книга емоційно важка, в ній йдеться про онкозахворювання у підлітків❤️‍🩹. 💉ГЕЙЗЕЛ лише 16 років. У неї рак щитовидної залози з метастазами в легенях. Вона називає себе "гранатою", бо рано чи пізно її не стане. Понад усе вона прагне, щоб її смерть нікому не завдала болю. ОГАСТАС- йому сімнадцять. У нього легка форма остеосаркоми. Найбільше хлопець боїться забуття, він так мріє стати кимось особливим, героєм, якого завжди пам'ятатимуть. 💉Ця історія дуже щемка, прониклива, чуттєва та навіть деяким чином терапевтична. Вона просякнута "чорним" гумором, наповнена глибокими роздумами про життя, його сенс та розумінням важливості кожного дня, неповторності кожної години, кожної хвилини. Тут поряд крокують радість і страх, кохання і зрада, страждання і неймовірне бажання жити, насолоджуватися життям на повну. До останнього подиху... Дуже правдива історія, без прикрас, вона показує справжні реалії хворих на рак, який забирає найцінніше - саме життя. Сповнена гіркої радості вражаюча книга про кохання двох сильних людей, яким доля виділила лише декілька місяців, а вони прожили їх як цілу вічність. 🎥 Я подивилась кіноадаптацію цього бестселера "Винні зірки " (2014 р.), і вона мені неймовірно сподобалась, навіть допомогла краще зрозуміти деякі моменти. Дуже гарні актори (ті, що на обкладинці книжки), якісний переклад (у книзі він трохи накульгує) і неперевершена гра. Це той рідкісний випадок, коли я рекомендую і книгу, і фільм ❤️‍🩹. Гортай карусель ⏩ 🔹"На світі є лише одна річ гірша за рак у 16 років: коли в тебе дитина хворіє на рак".

Це ж треба вибрати таку гарну назву, зробити таку гарну обкладинку, ще й написали на ній, що цій книзі судилося стати класикою! Якщо це можна назвати сучасною класикою, то я, напевно, не змогла вловити глибинних смислів цієї примітивної історії з претензією на глибину і філософію. А скільки хвалебних рецензій! Я явно, щось не вловила, ну та гаразд. Читаючи, я уявляла екранізацію. Такий собі фільмець у дусі "Американського пирога", де повно жартів про зайчиків на випускному та колекцію чорних Санта Клаусів. А ще епізод із пляшкою в машині – ну просто ха-ха-ха. Класика. Однозначно. Купка підлітків, описаних у цій книзі явно заслуговує на хорошого потиличника. А головна героїня Марго аж два. Мені не сподобалося все: солодкий сюжет про дивне не зрозуміле кохання, роздуми про "паперові міста", які, напевно, мають бути головною фішкою або ідеєю роману про штучність людей. Мені не сподобався образ Марґо. Моторошно розпещена увагою персона, яка сама незрозуміло чого хоче. Хлопчик, від імені якого ведеться оповідання, теж трохи дивний. Мов під гіпнозом, постійно повторює повне ім'я своєї коханої: "Марто Рот Шпільгельман ... Марго Рот Шпільгельман ...". Це справді муляло очі. Словом, повне розчарування.

Я читала цю книгу і постійно згадувала книги Джоді Піколт. Напевно, я надто багато читала Піколт, бо мене мало вразила "Винні зірки". Я те й робила, що порівнювала походу прочитання. Напевно, річ у тому, що Піколт завжди звертається до таких болючих тем та розкриває їх як ніхто інший, адже відрізняється великим професіоналізмом у написанні книг. Але зараз мова про "зірки"... Ну так, сумно. Сумно. Рак, кохання, смерть... Але якось поверхово і банально, чи що. Негарна, невпевнена дівчина з проблемами та комплексами (неохоче згадуєш сутінкову Беллу), загадковий-супер казковий хлопець зі своїми секретами та тарганами (Едвард чи що? або Крістіан Грей раз на те пішло:) Ще згадався фільм "Кіт", щось схоже там) . І величезне кохання, величезна втрата, скорбота, біль... Напевно, чим більше подібних книг я читаю, тим важче мене розжалобити, хоча часом справді трапляються справді гарні речі. Я не можу сказати, що це погана книга, але я й не можу зрозуміти, чим вона так нашуміла у свій час. Ймовірно, це буде хороше читання у вихідні, або в моменти, коли хочеться чогось легкого, адже попри складну тему, ця книга справді читається досить швидко та просто. Можливо,якщо у вас не є за плечима десятки прочитаних драматичних книг, де хтось помирає, то книга зачепить вас більше.