Ця книга одразу обіцяє багато пристрасті — і так, її тут більш ніж достатньо 🔥 Починається все з однієї ночі, але дуже швидко виникає питання: це просто пристрасть чи щось більше? У кожного з героїв є свій багаж. Марґо Нобл намагається довести братові, що вона гідна керувати виноробнею, і буквально живе роботою, не дозволяючи собі відпочити чи просто пожити для себе. Люк Вільямс, навпаки, проходить через складний досвід на роботі — стикається з расизмом і починає сумніватися, чи варта престижна кар’єра такого ставлення. Найбільше мені сподобався саме Люк. Його рішення шукати своє місце, навіть якщо це складно, і бажання не розчаровувати рідних (хоч іноді й не зовсім чесним шляхом) виглядають дуже живими й зрозумілими. А от Марґо… вона мене дратувала. Постійні накручування через недомовки з сім’єю і те, як вона раз за разом відштовхує Люка — це було складно читати. Добре, що хоч наприкінці вона все ж починає змінюватися: менше контролю, більше життя поза роботою та нарешті з'ясування всіх питань зі своює сім'єю.

Як мені сподобались герої в цій книзі, вони так хотіли зберегти почуття, попри всі труднощі, що мають?Марго сильна і незалежна жінка, яка працює у сімейній винарні, і мені сподобалося, як вона намагається справлятися з усіма проблемами і водночас залишатися собою. Люк же ж хлопець, який шукає своє місце в житті, і він дуже щирий та справжній. Їхня випадкова ніч разом і те, що тепер вони змушені бачитися на роботі, створює багато цікавих моментів і емоцій? Це так цікаво було читати❣️

Чи буває в житті надто багато збігів? Якщо ви головна героїня роману Жасмін Гіллорі — однозначно так ?. Випадкова ніч із незнайомцем, який наступного дня виявляється вашим новим колегою — це не сюжет старого серіалу, а нова реальність Марго. Люк — трохи молодший за Марго айтішник, який щойно покинув роботу в Кремнієвій долині. Розумний, харизматичний і не до кінця впевнений, що робити далі, він стає новим дегустатором вин на виноробні Марго. І хоч усе починається з іскри й келиха ?, далі на нас чекає значно більше: родинні конфлікти, надмірні очікування, спроби довести власну спроможність і знайти себе серед хаосу обов’язків. ??? «Сп’янілі від кохання» — це легка романтична історія з серйозним тлом. Гіллорі не просто вплітає у любовний сюжет питання відповідальності, довіри та вразливості. Особливого шарму додає вино. Буквально — бо дії відбуваються на виноробні, якою Марго керує разом із братом. Ця книжка — як добре вино наприкінці довгого робочого дня: допоможе розслабитися й дозволити собі просто бути. Без надмірних очікувань, але з приємним післясмаком.

Книга дуже легка та цікава для читання на вихідні! Це історія про кохання (напевно, з першого погляду). А також важливо, що в книзі піднімається питання "Робота з великою ЗП чи все-таки робота, яка приносить задоволення". Мені дуже сподобалися усі герої, усі дії, та усі розмови.

"Сп’янілі від кохання" Дж. Гіллорі - дуже симпатична книжка про ван найт стенд, який переріс у романтичне кохання. Вона – 30+ гендиректорка винарні, він – молодший за неї айтішник, який на літо випадково влаштувався на її винарню… вже після того, як вони переспали. Місце дії небанальне – сімейна винарня у долині Напа, і це мене одразу привабило, як і деякі описані деталі винного бізнесу, і обкладинка – насичено вишнева, з виноградними лозами і чудовим, терпким запахом типографських сторінок. Пристрасть, тобто анонсовані любовні сцени, не вражають, а от романтичний бік прописаний добре, життєво так, бо по результатах однієї події він і вона накручують себе з абсолютно різних причин. Марго страждає, що Люк молодший за неї на цілих 5 (!) років, і звик до пружніших жінок у ліжку, і прямо в ліжку РАПТОМ усвідомить, що вона старша і буде караул! (тут я подумки зверхньо піднімаю брову, бо ну камон). Люк переживає, що Марго вважатиме його нездарою або немужнім, якщо дізнається, що він покинув свою мегапрестижну роботу в IT, бо не витримав тиску. Момент книги, який був мені, як тепла ковдрочка – чоловіки в цій книзі охоче готують і випікають, щоб підтримати своїх жінок. Чоловік менеджерки зробив кавовий торт для співробітників і приніс їй на роботу. Брат Марго наробив їй маффінів з цедрою і чорницею за сімейним рецептом, щоб підтримати її перед важливою бізнес-подією. Коротко кажучи, моя мова кохання – це їжа)) Момент книги, який мене вибісив — Люк якось взагалі не заморочувався казати Марго про зміни в своєму житті, тягнув до останнього, хоча вони вже були парою, і це стосувалося і її також. Мене це тригернуло. Марго теж психонула і була цілком права, я її підтримую. Загалом це книжка про двох звичайних людей, які відчули шалений потяг і реалізували його, а потім зненацька зрозуміли, що хочуть одне з одним більшого. І стараються, як можуть, а ще воюють зі своїми тарганами в головах. І в процесі смакують добре вино. Мила книжка, якщо вам попаде в настрій.

Що мені тут сподобалось: + дорослі персонажі; + тема виноробні дає атмосферу; + піднімаються питання карʼєри, мені було цікаво про це читати та роздуми персонажів про це; + тут все називається своїми іменами (іф ю ноу ват ай мін?); + в кінці книги є список питань для обговорень (що і самім класно обміркувати і в книжкових клубах обговорити) + книга комфортна, з нею відпочивається добре. Не сподобалось: - замало мені було таємничості в стосунках гг, очікувала іншого напевно; - забракло хімії і напруги між персонажами; - занадто все нормально ? - забагато роздумів мені було по типу «любить не любить». Якщо коротко, моє враження: прочитала і забула, але не пожалкувала ?

Це була така мила та легка історія? Правду кажуть, що її краще читати з келихом вина, тому що історія тут про виноробню. Перший раз читаю про те, де босс — вона, а він — її підлеглий. І це було так гаряче і емоційно. А ще тут є невелика різниця в віці. Вона старша ? Герої прописані ідеально, хімія між ними теж. Ні на хвилиночку не було нудно і хотілося читати. Єдине, що мені не подобається тут шрифт, маленькій був після книги РМ. Я, людинка, яка любить жити в маленьких містах і мрію про це, то описи такого міста просто ідеальні для мене. Це знаєте, таке село, де всі один одного знають? В кінці для мене була не зрозуміла сварка, типу, ніби то вона і не потрібна була тут і її просто додали, щоб не було все так гладко. Але добре, коли все добре. Головний герой трішки подбішував своєю нерішучістю і не вмінням говорити людям правду. А так дуже і дуже непогана історія. Щоб відпочити — те, що треба.

Доволі цікава книга. Не сама найкраща, що я читала, але було цікаво спостерігати за розвитком персонажів. Трішки спойлеру — нарешті головні герої не просто після сварки розбіглися на -надцять років, але і усвідомили що не так і змогли поговорити, оце прям в саме серденько ♥️