Це не просто детектив. Це еротично-психологічна історія! Відверті сцени дуже органічно вписалися у розповідь, без них навіть важко уявити її, адже вони гарно розкрили образи героїнь. Сама по собі історія ніби і звичайна, але є цікаві моменти, які важко було передбачити, хоча, автор і давав підказки. Ну і дуже сподобалися моменти психологічних пояснень про маніпуляції.

«Порожній пазл» — це той випадок, коли починаєш читати детектив, а отримуєш складну психологічну гру, де головна загадка ховається не в кабінетах, а в головах героїв. Палій дуже влучно передав стан, коли в тебе є всі деталі картини, але в самому центрі — дірка; це відчуття порожнечі, яку намагається заповнити головний герой, передається читачеві на фізичному рівні (ти наче збираєш цей пазл разом із ним, і тобі теж не вистачає того самого головного елемента). Книга читається швидко, але вона не «порожня», у тексті багато влучних спостережень про людську природу. Це крутий старт для тих, хто любить «розумні» трилери, де за злочином стоїть не просто злий умисел, а ціла трагедія особистості. Мені неймовірно сподобалося і точно продовжу читати далі цей цикл

"Як визначити розважливих убивць чи серійних ґвалтівників? Ти з ними працюєш, живеш, товаришуєш, спілкуєшся, одружуєшся... Бо вони грають роль нормальних людей... Ідеальні члени суспільства". Це було прям добре. Одразу скажу, що 5 зірочок не поставила, бо мені не вистачило тих божевільних сюжетних поворотів, які змушували мене ляскати палітуркою «Порожнього пазла», але книжка насправді хороша - я прочитала її за два рази. Що мені сподобалось? 💫 похмура атмосфера Ось це справді «нуарний» і справді «трилер». Моторошно, напружено, криваво і дуже цікаво. Тут звичайне місто стає ареною, на якій розгортається складна, заплутана гра, а герої - це люди, від яких не знаєш чого очікувати. ✨ стиль автора У перших розділах складно було розібратись, де реальність, де сон, де марення, а де оповідачу не можна довіряти, але саме те, що я нічого не розуміла, змушувало перегортати сторінки одна за одною, аж поки шматочки пазла, розкидані тут і там, не утворили трагічну історію про мрії мертвого метелика. Я зазвичай втомлююсь від детективів і трилерів, коли це 400-500 сторінок, а ось ця серія на 100% моя - лаконічно, захопливо, з цікавою структурою та несподіваними поворотами. 💫 актуальна проблематика Після медичної реформи психіатричні відділення та навіть лікарні закриваються, пацієнтів переводять зі спеціалізованих закладів у звичайні стаціонари або залишають лікуватись вдома. Система дає збій і серед натовпу опиняються ті, кого більше ніхто не контролює - люди з темним минулим, травмовані, зламані, небезпечні. Автор змусив мене не тільки усвідомити, що така проблема взагалі існує, а й почати тривожитися через це (дякую, дуже дякую 🙂). Крім того, я була дуже рада побачити в цій книжці героїв з попередньої частини - навіть якщо в них все не зовсім так, як мені хотілося б. Я вже з нетерпінням чекаю наступну книжку🙄 Якщо вам подобаються атмосферні трилери, у яких психологія, гостросоціальні теми та моральні вибори відіграють навіть трошки більшу роль, ніж криваві сцени, напруга та детективна складова, то ця книжка має вам сподобатись.

Особливості книжки: 💉 Багато медицини та судово-медичної експертизи Я нічого не знала ні про книжку, ні про автора, коли починала читати, але вже через декілька десятків сторінок я зрозуміла, що автор має бути хоч якось пов’язаний з медициною, бо в цієї історії дуже хороше наукове підґрунтя (виявилось, що автор - судово-медичний експерт). Тут детально, але досить лаконічно, пояснюються різні фізіологічні процеси, розкриваються нюанси роботи слідчо-оперативної групи та окреме місце відводиться тому, як працюють судмедексперти. 📑 Складний сюжет Початок давався мені трохи важко, бо було багато героїв і сюжетних ліній, які змінювали одна одну - так динамічно, що було досить складно розібратись в тому, що відбувається. В якийсь момент почало здаватись, що автор забув про якісь елементи, створивши сюжетні дірки, але коли всі відсутні частинки почали ставати на місця, я сиділа і просто така: «ого, ОГОООО, всі сюжетні лінії закриті, навіть ті, про які я вже встигла забути». ☠ Атмосфера Це насправді нуарний трилер. Очікуйте дуже багато напруги, цікаві ігри розуму, дуже непередбачувані сюжетні повороти та фінал, після якого захочеться з пів години полежати дивлячись у стелю. 💍 Стиль написання Імена з’являються тільки у пролозі (і лише прочитавши відсотків ~80, ви зрозумієте, для чого автор взагалі написав цю частину книжки), натомість ви матимете справу з Відлюдником, Необачним, Доглядальницею, Хитруном, Темним, Адептом чи іншими персонажами. Розповідь ведеться від різних героїв (іноді від першої особи, іноді від третьої), а сама історія дуже динамічна з мінімумом зайвої інформації та непотрібних ліричних відступів (я не дуже вірила, що хорошу гостросюжетну прозу можна втиснути у 240 сторінок, але після цієї книжки зрозуміла, що саме такий формат ідеальний для мене).

Залишилась неоднозначна думка. Не до кінця аргументовано вчинки головного антагоніста, я не повірила в нього. Також не сподобалась кінцівка, розумію, що автор хотів шокувати читача, але саме в такий кінець важко повірити теж.

🖤судово-медичний трилер 🖤складна головоломка 🖤дві часові лінії 🖤події відбуваються у Львові 🖤історія в історії у місті знаходять тіла чоловіків з порізами на грудях у вигляді гри "хрестики - нулики" і понівеченими обличчями. у кожної жертви причина смерті різниться від попередньої, але все одно схоже, що вбивства є справою рук однієї людини. слідство заходить у глухий кут, але потім сюжет набирає обертів🫢 тут сильна медична складова. всі деталі звучать достовірно і реалістично. фізіологічні процеси пояснюються чітко й зрозуміло, робота слідчо-оперативної групи та судмедекспертів подана правдоподібно й без зайвої «води». сподобалось, як автор описує Львів, місто тут більше ніж просто фон. воно має атмосферу, що контрастує між величчю архітектури і темними таємницями, які приховані у вулицях. в сюжеті багато важливих дрібниць, які не варто пропускати, тому що в кінці книги все складається в пазл. ще однією цікавою деталлю, є те що у персонажів нема імен, а лише прізвиська. спочатку я трохи плуталась в них, але за пару сторінок зорієнтувалась. атмосферно, переконливо та інтригуюче до самого фіналу. сподобалось. чекаю на другу частину🤌🏻 9/10⭐️

Мені не дуже сподобався стиль написання автора й гумор. Сюжетні повороти були цікавими й захопливими, останні сторінки пролетіли досить швидко, бо було цікаво дізнатися, чим це все закінчиться

❤️ Хочу ще! І ще! І ще одну! Спершу здається, що це просто історія. Читаєш і думаєш: «Ну, ніби нічого такого, звичайно...».І раптом приходить це відчуття — «ВАУ». Це не той ефект, коли все вибухає, а той, коли тобі стає дуже тихо і стає зрозуміло, про що насправді була вся ця подорож.А фінал... Це просто окремий вид болю...Книжка закінчується, а ти сидиш із цією величезною тугою всередині й не знаєш, куди її подіти. Це ніби ти нарешті зібрав увесь пазл, але останньої, найважливішої деталі там так і не знайшлося. Післясмак дуже сильний. Це історія про порожнечу, яку ми всі носимо в собі, і про те, як важко її чимось заповнити. Моя оцінка: 10/10 за те, як тихо вона змогла мене розбити.