Перша книга з серії «Таємниці Оркнейських островів». Одного дня на березі знаходять людські рештки. Головна героїня, Фрея, що працює репортеркою, вважає, що вона знає кому вони належать. Це дівчина, з якою вона разом навчалася у школі, і яка загинула 17 років тому. Коли її підозри підтверджуються, Фрея вирішує розпочати власне розслідування. Книга мені сподобалася. Спочатку читалося важкувато, через велику кількість персонажів і я трішки губився. Але згодом книга мене захопила і, навіть те що кількість персонажів збільшувалася і я все одно серед них губився, читати стало досить легко й цікаво. І, хоч про дещо я здогадався, фінал все одно виявився інтригуючим. Мені не завжди були зрозумілими вчинки Фреї, але, знаючи про її психічний стан, я не можу сказати, що це мінус цієї книги. Тим паче, що писав її з себе, бо у нього такий самий діагноз. Поціновувачам детективно-трилерного жанру однозначно раджу до прочитання.

Атмосферний і напружений детектив, у якому холодний пейзаж Оркнейських островів підсилює відчуття тривоги й ізоляції. Історія Фреї Сінклер захоплює не лише розслідуванням, а й глибоким психологізмом головної героїні, її внутрішньою боротьбою та прагненням до правди. Роман майстерно поєднує саспенс, сімейні таємниці й тему інакшості, тримаючи в напрузі до самого фіналу.

Мені сподобалось. Початок був неспішний, але щойно сюжет набрав обертів — мене вже було не зупинити. Автор поступово, крок за кроком, відкривав таємниці минулого, і в якийсь момент напруга досягла піка. Я буквально не могла відірватися — дочитувала до 02:00, а наступного дня вмирала від недосипу на роботі. Флешбеки спрацювали ідеально: додавали історії ще більшої заплутаності і вводили в оману, змушуючи постійно сумніваюсь у своїх припущеннях. Жодного з сюжетних поворотів я не вгадала — хіба що один момент вдалося передбачити (поява Оли). Але! я не очікувала на таку феєричну появу. Фрея місцями мене відверто вибішувала, але я щоразу нагадувала собі, що вона нейровідмінна людина. Її чоловікові варто ставити пам’ятник заживо ? Мені дуже сподобався образ хрещеного тата Фреї й те, які хитрі прийоми він використав, щоб докопатися до істини в цій історії. Історія завершена, але автор залишив натяки на продовження - точно буду читати

Ну це прям кайфовий дебют. Дуже атмосферний трилер, який тримає в напрузі протягом всієї історії. Динамічний сюжет, який не провисає та не дає кудись відволіктись, бо події доволі швидко розгортаються та підкидають нові деталі розслідування. А ще тут є майже моторошні сцени, коли рівень тривожності трошки зашкалює та ти починаєш прислухатись до будь-якого шурхотіння навколо? Що тут ще з того, що я люблю: це невелике містечко, де майже всі знайомі між собою та якось повʼязані; похмура сіра погода, що тільки додає атмосфери; таємниці минулого, що тягнуться одна за одною. Плюс нейровідмінна героїня, що стає трішки одержимою бажання докопатися до правди. І так, хоча ця справа розкрита, але в фіналі нам дають гачок на наступне розслідування, в оригіналі друга частина вже вийшла, сподіваюсь, що і Лабораторія не стане зволікати і продовжить видавати серію.

«Острів темряви» поєднує похмуру атмосферу, психологічну глибину і холодну, майже прозору увагу до деталей. Автор передає контраст: тиша і сама природа стихаючого дня навколо і навпаки — шалена буря всередині самої Фреї. Морський вітер, холод, туман і темрява — усе це працює на те, щоб читач не просто спостерігав, а відчував: холод проникає в кістки, і ніч триває нескінченно. Декілька сюжетних ходів відчуваються трохи передбачуваними, або вибудованими більше заради драми, ніж логіки. Але навіть це не псує загального враження. Після прочитання останньої сторінки «Острів темряви» лишається відчуття, ніби ти побував у місці, де життя й темрява переплетені дуже близько. І не лише в природі, а в людських серцях: у мовчанні, в усталених страхах, в тих спогадах, які не просто ховаються, а активно борються, щоб їх не забули. Це історія, яка змушує думати, відчувати, ну і після прочитання ще довго чути стукіт хвиль і холодний вітер у своїх думках.

Книга не зайшла зовсім, похмура і розтягнута, навіть не дочитала до кінця, хоча обожнюю трилери, переклад - то окрема біда(

«Острів темряви» — Деніел Обрі — це книга, яка обволікає туманом і тривогою з перших сторінок. Наче відкриваєш не роман, а двері до місця, де давно щось пішло не так — і тепер лише тиша й невидимий погляд спостерігають за тобою. Це не той трилер, де все зводиться до біганини чи чергового вбивства. Ні, тут напруга повільна, вона зростає мовчки. І саме це вражає. Острів у книзі — майже окремий персонаж: він дихає, ворушиться у темряві, в ньому щось є, хоч ніхто до кінця не розуміє, що саме. Але це щось впливає на людей. Ламає, ковтає, затягує у свою тишу. Історія дуже кінематографічна. Вона не стільки про події, скільки про атмосферу — про ті незручні відчуття, коли світ стає трохи не таким, як ти пам’ятаєш. І вже не знаєш, чи можна вірити комусь, чи навіть собі. Книга точно сподобається тим, хто цінує загадковість без крику, повільне розгортання подій і глибокий психологізм. Це твір, після якого тиша в кімнаті вже не здається такою звичайною

В цей холодний травень якраз час почитати кримінальний трилер, де події відбуваються взимку на не дуже привітних для людей своїми природними погодними умовами Оркнейських островах в Шотландії. Фрея Сінклер — репортерка, але звільняється з відомого шотландського видання, щоб разом з чоловіком, Томом, переїхати на свою батьківщину, на острів до містечка Оркні. Там вона новачок у місцевій газеті, а ще вона підозрює в себе аутизм, що теж додає певних особливостей її манері спілкуватися, сприймати події, що відбуваються навколо неї. І звичайно ж, майже з перших днів вона опиняється в круговерті проблем минулого, які виникли, коли під час шторму біля містечка винесло людські останки багаторічної давнини. Якраз з тих часів, коли Фрея була школяркою і зникла її однокласниця. І не так то і просто розкрити, що сталося, бо причетних дуже багато і в кожного своя правда, свої таємниці, кожне викриття загрожує небезпекою. Але Фрея уперта та не здається, хоче докопатися до правди навіть тоді, коли її відсторонюють від справи. Фінал мене так цікавив, що книжку проковтнула за день. Холод, атмосфера зимових островів та небезпеки створили незабутній колорит. Із задоволенням подивилася б екранізацію цього роману. І точно буду читати продовження, якщо автор напише, а Лабораторія перекладе українською. Дякую видавництву за серію таких атмосферних детективів.