Деббі Тан

Знаєте що? Цей комікс - найбільш правдива й щира річ, яку я коли-небудь читала! Ще ніколи від жодної книги у мене не було такого емоційного відклику. Комікс практично цілком мов про мене написаний. Ех… потрапив би він мені до рук років в 15, не довелось би так довго страждати, вважаючи себе ненормальною, не такою як усі, аж допоки власний життєвий досвід з роками не переконав у зворотному 🙃. Авторка Деббі Тан описує свій шлях до самоусвідомлення і самоприйняття як інтровертки, зі студентських років до дорослого життя. Практично кожна сторінка, кожна описана ситуація - це те, через що проходила і я. Це і прагнення уникати надмірної взаємодії й спілкування, і бажання побути на самоті і помовчати, послухати музику, почитати у тиші чи просто подумати. Бажання здаватися зайнятою посеред тусівки (а по правді - практично завжди), щоб не привертати зайвої уваги і не нариватися на контакти. Відчуття сорому і провини за небажання кудись іти чи з кимось спілкуватися, та за невідповідність очікуванням інших. Про знецінення власних почуттів і емоцій. Труднощі з тим, щоб просто сказати "ні", і труднощі зі знайомством з новими людьми, невміння підтримувати розмови ні про що, сором'язливість, вічне самокопання та самоаналіз 🤦‍♀️… Деббі описує, яким чином вона дійшла до розуміння власної нормальності, яким тернистим був цей шлях, і яке відчуття полегшення принесло усвідомлення себе інтроверткою і примирення з цим фактом. "Я геть не дивна! В мені немає нічого неприродного! Я цілком нормальна!!!" І знову усе описане влучило просто в яблучко! Після прийняття себе зникла необхідність прикидатися кимось іншим, і влаштовувати всіх, навіть тих, кому на тебе байдуже і хто тебе не розуміє й навіть не намагається. Немає більше потреби намагатися бути весь час товариською і балакучою, відповідати очікуванням екстравертів. З'явилося розуміння важливості залишатися собою і не відчувати за це провини. І просто мега важливо мати поруч людину, котра тебе розуміє і сприймає такою, як ти є 🥰. До речі, в коміксі використано дуже влучні терміни, що стосуються інтровертів: "спілкувальне похмілля" після надлишку спілкування, "спілкувальне обличчя" коли доводиться 'вийти у світ', "спілкувальна батарея" (і "спілкувальний павербанк" про всяк випадок) коли треба морально підготуватися до довгого спілкування, "бюджет на самоту" щоб відновити сили після надлишку спілкування, "спілкувальне виснаження" коли вже зовсім нема ні сил, ні бажання вилазити з-під ковдрочки і хочеться, щоб ніхто-ніхто не чіпав. Тепер я знаю, як правильно описати свій стан і почуття щодо вимушеної соціальної взаємодії та її наслідків 😄. І ні, я не просиджую увесь час вдома на самоті. Я просто навчилася дозувати спілкування так, щоб це не було надто виснажливо, і виділяю собі достатньо часу на відновлення 🧘‍♀️. Я вдячна за можливість оформлювати замовлення онлайн і вдячна сайтам, що дозволяють при цьому обирати опцію "не телефонувати мені для підтвердження". Вдячна тим, хто придумав всякі месенджери і поштові скриньки, що дозволяють уникати зайвого особистого спілкування. Вдячна навіть covid-19 за те, що робота з дому стала нормою і не треба більше страждати у відкритому офісі, ховаючись у куточку за монітором і вазонами, намагаючись бути непомітною й зосередитися на роботі попри весь шум навколо та сновигання людей туди-сюди. І вдячна соцмережам, що здебільшого покривають необхідний мінімум соціальної взаємодії, дозволяючи залишатись поза зоною безпосередньої досяжності, прикриваючись аватаркою та нікнеймом, залишаючи можливість обирати самостійно, з ким і коли хочеться поспілкуватися особисто. Світ однозначно стає більш friendly до інтровертів 🙂. Малюнок дуже простенький, увесь в сірих тонах. Здебільшого дуже схематичний, з хаотичними лініями й без зайвих деталей. Можливо, доцільно навіть було б навіть використати менший формат для коміксу. Проте саме ця простота і лаконічність якнайкраще підкреслюють суть і тему. Щось барвисте й деталізоване занадто відвертало б увагу від сказаного. Вважаю, що це must read для інтровертів, абсолютне попадання в суть. Та й екстравертам би варто почитати для розуміння, що не всі мають бути такими, як вони, і як насправді складно бути інтровертом 😉. Словом, цей милий, щирий і місцями кумедний комікс мені дуже сподобався 💘.

Анонім

Оскільки від коміксу "Тиха дівчина у гучному світі. Історія однієї інтровертки" Деббі Тан я була у цілковитому захваті, оминути увагою іншу її роботу я просто не могла. Адже ж для будь-якого книголюба "книжки - то любов" 🥰.  Знову ж, авторці абсолютно точно й влучно вдалося підмітити й зобразити на сторінках коміксу замальовки з життя людей, закоханих у книги, їхні слабкості, милі дивацтва (з точки зору не читаючих знайомих 😉) та сильні сторони, а також значення купування, читання й колекціонування книжок у їхньому житті загалом. А ще - ці неймовірні миті задоволення, що дарують мандри сторінками у вигадані й реальні світи та історії 😊. Гадаю, абсолютна більшість книголюбів упізнає на сторінках коміксу себе. Щодо мене, то збіг, мабуть, десь на 80-85%. Наприклад, у бібліотеки я не ходжу уже давно (навіть не знаю, чи десь поряд є якась 🤔), книги купую онлайн (хоча при нагоді полюбляю прогулятися книгарнею і пороздивлятися), та й книжок з собою не ношу (але на всякий випадок завжди маю декілька електронних у телефоні 😁). Простенький малюнок у сірих тонах дуже лаконічний, але водночас промовистий, цілком зосереджений на суті. Насправді цей комікс сприймався мною як певним чином продовження попереднього: інтроверт-книголюб - це точно про мене 🙂.

Анонім

Це дуже терапевтичний, милий, душевний, приємний, мотиваційний комікс. Ти аналізуєш себе і своє життя, паралельно з героїнею ставиш собі ті самі питання і переймаєш якісь висновки. Ця історія підштовхує до ближчого знайомства з собою, до прийняття себе, до змін заради себе в першу чергу. Іноді на очі наверталися сльози, адже ця історія трапилася мені дуже вчасно, і я занадто часто взнавала в цій дівчинці себе. Але це було точно недарма, і точно я про себе зрозуміла трошки більше, а головне: Мене достатньо. Мене більше, ніж достатньо ❤️‍🩹

Анонім