Даня Кукафка

Перше і найголовніше, що потрібно знати про цю книгу: це не трилер. І не детектив також. Головний герой засуджений до страти і очікує смерті у тюремній камері. Тож історія починається зі зворотного відліку до неминучої кари. Авторка розповідає нам чому Енсел Пакер вбив трьох дівчат, яким було його життя, що за люди його оточували і чи можна було щось змінити. Особисто мені сподобалось, не дивлячись на те, що це доволі прямолінійна історія, де немає купи екшену та сюжетних твістів. Авторка не романтизує головного героя, до нього важко відчути симпатію, не дивлячись на його важке дитинство і випробування долі. Найцікавіше було, насправді, читати про інших персонажів книги: детективку, яка була знайома з головним героєм у дитинстві та його матір, тож я рідше зосередилась на їхніх переживаннях і тому, як вплинула фігура вбивці на їхнє життя. Це більше нагадує художній тру-крайм з елементами психологічного роману, аніж повноцінне рослідування справи, як ми звикли. Проте я можу порекомендувати книжку тим, хто боїться братись до повноцінного тру-крайму, щоб зрозуміти, чи ваш це жанр.

Анонім

Читаючи дану роботу, у мене кілька разів з‘являлося щире бажання покинути її прямо на тому моменті, на якому завершила. Бо є в ній дещо відразливе, що відштовхує в процесі. Але кожного разу моя цікавість примушувала знову брати книгу до рук. Те, що спочатку здавалося поверхневим і нудним, пірнувши глибше виявилося глибоким озером, наповненим роздумами про життя і про те, як будь-яка думка, момент чи дія впливає на наше життя загалом. Як легко бути добрим і поганим одночасно, і як важко іноді бути на конкретній стороні цього спектру. Сподобалася неоднозначність головних персонажів, які є одночасно сильними і слабкими, хорошими і поганими, привабливими і відразливими. Сильна робота, як на мене.

Анонім

Все починається з підготовки до страти й опису останнього дня ув'язненого. Розповідається про народження дитини Лавандою і тяжкі умови існування. Як батько не любив, бив Енсела, не давав їжі чи лиш крохи. А згодом з'явився на світ брат. Матір ризикуючи своїм життям їде з чоловіком і лишає дітей у сараї. Дзвонить в 911 на заправці й зникає. Якщо дивитися з психологічної сторони, то дитячі травми залишають слід й можуть бути чинником для виявлення жорстокості, насильства і подальших вбивств, але може бути навпаки. Хлопчик зростав у дитячих будинках, в одному з них познайомився з дівчинкою Шеффі.Там же розправлявся з мишкою, білкою лисицею. Проте чи здатний він так зробити з людиною??? У коледжі він знайомиться з дівчиною Дженні і її сестрою Гейзел. Проводить час в будинку з чужою сім'єю. Дарує дорогий аметистовий перстень. Потім вона поїде від нього, заручившись підтримкою сестри. Через деякий час починають зникати дівчата. Знаходять їх тіла. Цю справу розслідує Шеффі, якій хочеться швидше закрити справу, не докопуватися до істини. Знаходить свідків справи Енсела та доказів недостатньо. Їде до нього, розмовляє і отримує бажане зізнання. На початку книги та після прочитання, залишилось відчуття, що він невинний. Бо немає чітких доказів, окрім свідків якихось й випадково сказаних слів. Можливо Енсел психічно нездоровий. Адвокатка, наче навіть не боролася за свого підзахисного, а вже винесла вирок. Історія показує про ницість системи правосуддя. Скільки людей винних випущено на свободу, де вони продовжують свою справу. А скільки невинних, несправедливо засуджених підверглися смертельному уколу. На ці смерті — держави витрачають шалені гроші. Як і на останній обід ув'язнених ( деякі замовляють найдорожчі страви). Зараз менше роблять таких страт. Але правосудна система потребує ще змін. ✨ "Жалість — це нищення, що носить маску спочуття". ⏰ "Зворотній відлік — це часто найскладніша частина". 🌟 "Пам'ять — річ непевна. Її можна смакувати чи зневажати, але їй ніколи не можна довіряти". 😁❤️ "Радість - це кузина любові". 🌟 "Ми всі погані, і ми всі хороші, і ніхто не має носити ні того, ні іншого тавра".

Анонім