Повністю згодна з одним із перших відгуків про те, що книга ніяка. Той рідкий випадок коли серіал набагато цікавіший і захопливіший. Люблю трилери, очікувала більшого, але читати було тяжко і нудно. В серіалі скоріше за все актор витягнув харизмою)) а книга бісила і манерою написання і якимись недолугими описами і розжовуванням інформації. Ніякої інтриги чи очікування поворотів. Не зайшло, хоча можливо були завищені очікування.

Історія пройшла повз мене, і я не хотіла читати книгу навколо якої так багато галасу. Особливо, якщо це любовний трилер. Зараз переклади книг цього циклу продовжуються, а це одна з ознак, що книги подобаються читачеві – переклад не занедбаний. У центрі сюжету Джо. Він не вчився в університеті, бідний, і він має дивні стосунки з господарем книжкового, де він працює давно. Містер Муні не простий герой, і ми бачимо його рідко, але ця людина вплинула на Джо. Ми відчуваємо вплив цієї людини на Джо. Джо шукає кохання, яке єдине на все життя, і здається, що він його знайшов. На початку книги Джо зустрічає Бек. Вона розумна, студентка-письменниця, і має хлопця. Здається, що це величезний мінус? Джо так не думає, і просто садить хлопця в клітку, а потім взагалі вбиває. При цьому він змусив його відповідати на купу питань про нього, і хлопець трохи брехав Джо. Не можна романтизувати Джо. Він не той хто добрий. Це було не єдине вбивство у книзі. Совість Джо не чиста. Багато життів він зруйнував поки що йшов до свого "щастя" (психолог, Піч, Бек - так чи інакше вони жертви Джо). Бек не можна зробити білою та пухнастою. Вона егоїстка. Бек не вважає, що Джо кохання на віки. Дівчина фліртує із психологом, і у них роман. Бек буквально дівчина в мінус ( був момент, що вона розкидає прокладки після місячних - це було дивно, але це слова Джо про неї - вся книга це слова Джо. Вся книга від його імені. Якщо вам потрібно терпке читання, де кожен із героїв вас зачепить, де буде багато про книги, то вам сподобається ця історія

Обрала цю книгу через схвальні відгуки і популярність серіалу (перед прочитанням я його не дивилася). Загалом книга посередня, я не можу сказати, що вона дуже погана чи дуже хороша — вона ніяка. Окремо хочу виділити ключові моменти, які мені не сподобалися: 1. Головний герой Він змальовується як психопат-сталкер, проте ніяк не розкривається, що з ним сталося і чому він таким став. У книзі згадується пан Муні, який закрив його в клітці, — і що далі? Що нам дає ця інформація? Згадуються його батьки, АЛЕ їхні проблеми в стосунках доволі типові для багатьох і рідко стають причиною таких серйозних психічних розладів. Для прикладу, якщо взяти серійних м*ньяків, то у більшості або родина — релігійні фанатики, або люди з залежностями, через яких дитина піддавалася с*ксуальному і фізичному н*силлю, або ж вони в соціумі штовхнулися з чимось, що на них вплинуло. А ТУТ ЩО? Яка причина? Він зовсім не розкритий як персонаж із психічним розладом, а більше як той самий хороший хлопець, якого не вибирають дівчата, бо вони люблять мудаків, і він ображений на весь світ, ну камон)0)) 2. Тупість вбивств ГГ протягом книги вб*в кілька людей, і це типу пропустили мимо. Десь ці люди мимохідь згадуються, але ніяких тобі розслідувань, нічого — наче це звична справа. Ніякого страху у ГГ за те, що його можуть викрити, чи роздумів про те, що він зробив; теж так, тишком-нишком пригадує, але тільки в контексті чогось. Зазвичай всі м*ньки відчували великий спектр емоцій, а цей тільки в моменті трохи лякався, а далі наче так і мало бути. 3. Надмірна сексуалізація Я, звісно, розумію, що без сцен 18+ нікуди, але ж не в кожній главі. Я вже мовчу, що подекуди в кожному абзаці у ГГ гіперфіксація на сексі, і він в тему і не в тему про це згадує. В останній главі взагалі здається, що п*рно читаєш. Авторка справді думає, що жертва буде так себе поводити? 4. Авторка надихалася рос. літературою Десь на 100-й сторінці цієї книги мені почало здаватися, що це щось дуже нагадує. Здавалося б, прийоми надійного/ненадійного наратора і амбівалентності образів не нові, але це те, що найбільше притаманно саме рос. літературі і авторам типу Набокова, Толстого і Достоєвського. Я подумала, що мені здалося і я накручую себе, але потім загуглила англійською, і одна американська блогерка прямо порівняла цього Джо Голдберга і Гумберта Гумберта Набокова та сильну схожість цих двох книг. Ну і в середині книги Бек у розмові з Джо про недооцінених письменників згадує Набокова, що тільки підтвердило мої здогадки)) 5. Вишенька на торті абсолютно поганий переклад не подекуди не звʼязні не зрозумілі діалоги Вже після прочитання книги я подивилася 1 сезон, і можу точно сказати, що серіал кращий, бо його хоч трохи зробили цікавішим і причесали від надмірної сексуалізації.

▫️«Працювати в книгарні — це дізнаватися, що більшість людей у світі соромляться бути самими собою» Джо Ґолдберґ — харизматичний продавець книгарні, який закохується з першого погляду в Ґвіневір Бек ? Його захоплення швидко перетворюється в нав’язливу одержимість: Джо знаходить її в соцмережах, вивчає звички, навіть починає стежити за нею ? Коли доля зводить їх разом, Джо готовий зробити все, щоб стати частиною її життя. Але як далеко він зайде, щоб Ґвіневір залишилася лише його? ? ▫️«Це і є проблема із цими нескінченними слабкими людьми, Бек. Ти знаєш, що вони всі такі, кожен із них. Вони купують ці книжки, щоб налякатися, тому що їхнє життя надто легке. Як це жалюгідно» Читати книгу після перегляду серіалу було складно, адже постійно порівнювала героїв і сцени ? Але цікаво було зануритися в голову Джо та побачити світ його очима — моторошно, жахаюче через його хворі фантазії та виправдання вчинків ? Книга та серіал розкривають героїв по-різному: головні події схожі, але їхнє подання суттєво відрізняється. Для мене читати після серіалу — не найкращий досвід, але книга все одно варта уваги ✨

«Ти» - це похмурий психологічний трилер, який занурює у теми одержимості, контролю та розмитих меж кохання. Оповідь ведеться від імені Джо Ґолдберґа, чарівного, але небезпечно одержимого продавця книгарні, і є тривожною мандрівкою у свідомість переслідувача, який маніпулює життям Гвіневри Бек, молодої письменниці-початківця. Особливістю роману «Ти» є стиль оповіді від другої особи, що створює моторошну близькість між Джо та читачем. Зацикленість Джо на Бек одночасно захоплює і жахає. Кепнес досконало вміє підтримувати напругу, створюючи клаустрофобічну атмосферу, в якій кожна взаємодія загрожує небезпекою. Проза гостра і колюча, пронизана культурними посиланнями, які вписують історію в сучасну дійсність. Ідеальний для шанувальників психологічних трилерів з морально неоднозначними персонажами.

Що мене вражає в цій книзі, так це те, наскільки нормальним Джо здається світові. Якби ми побачили історію з POV Бек, ми б закохалися в нього, як і вона. Він гарний хлопець, який працює в книгарні (вау!), він смішний, він харизматичний, він знає свою справу. І крім усього іншого… моторошний переслідуючий психопат-вбивця. Джо - персонаж, якого хочеться ненавидіти, але іноді неможливо.

Кожна дівчина мріє про свого ідеального принца. Найчастіше хочеться обранця, який був би вірний, цілеспрямований, романтик, ставив тебе на перше місце у своєму житті… І при цьому, як у казці, необхідна неповторна історія кохання! Незабутня перша зустріч, перше побачення, від якого перехоплює дух, перший поцілунок… А якби це все хтось створив для Вас? Підлаштував все, покроково та цілеспрямовано написав сценарій майбутніх стосунків та втілив у життя? При цьому дослідив кожний аспект. Ваші вподобання, смаки, місця, де найчастіше буваєте, дізнався про всіх друзів та сім’ю… Можливо звучить не так вже погано, але чи це так? Джо Ґолдберґ – продавець книжок, інтелектуал, романтик і … справжній сталкер. Якщо Ви запали йому в око, то будьте обережні! Його любов вбиває☠️! Він знає найкраще, які друзі Вам підходять, з ким Вам спілкуватись, що робити і де проводити свій вільний час. Приховати думки – важко. Для Джо приватності не існує. Він закохується, ставить дівчину на п'єдестал, а потім при розчаруванні – жорстоко вбиває, при цьому запихуючи в горлянку книгу Дена Брауна (ця сцена насилля ніяк не йде мені з голови?). «Ти» - ідеальний посібник з психології сталкерів, яких ніколи не потрібно романтизувати, не дивлячись на всі їх мотиви! Тим паче в умовах сучасності, відслідкувати за людиною легко, що тільки надає додаткову можливість нею маніпулювати. Ця книга є дзеркалом на всіх ті клішові образи у кіно та книгах «ідеальних» хлопців, якими часто захоплюються. Проте, в реальності такі типи є далеко не янголятками, а навіть небезпечними. В час, коли кожен викладає в соцмережі крихти свого життя, необхідно остерігатись таких собі Джо, які можуть пильнувати за рогом?.

Це історія про Джо Ґолдберґа – книжкового продавця з маніакальними схильностями, який починає стежити за дівчиною на ім’я Бек через соцмережі. Здавалося б, нічого страшного – лише простий інтерес. Але поступово його поведінка стає дедалі більш нав’язливою, і він переходить межі допустимого. Цей трилер змусить замислитися про те, як легко у сучасному світі хтось може скористатися особистою інформацією. Текст справді моторошний тим, що ми, дівчата, часто викладаємо фото, ділимося деталями свого життя і навіть не підозрюємо, що хтось може використати це проти нас. За годину можна дізнатися про наші захоплення, улюблені страви, адресу проживання. Після прочитання цього трилера я пішла переглядати свій профіль з погляду сталкера, щоб зрозуміти, наскільки легко можна знайти про мене зайву інформацію. Книга в цілому сподобалась. Зняла дві зірочки за дещо затягнуту середину та дратівливу Бек.