Обрала цю книгу через схвальні відгуки і популярність серіалу (перед прочитанням я його не дивилася). Загалом книга посередня, я не можу сказати, що вона дуже погана чи дуже хороша — вона ніяка. Окремо хочу виділити ключові моменти, які мені не сподобалися:

1. Головний герой
Він змальовується як психопат-сталкер, проте ніяк не розкривається, що з ним сталося і чому він таким став. У книзі згадується пан Муні, який закрив його в клітці, — і що далі? Що нам дає ця інформація? Згадуються його батьки, АЛЕ їхні проблеми в стосунках доволі типові для багатьох і рідко стають причиною таких серйозних психічних розладів. Для прикладу, якщо взяти серійних м*ньяків, то у більшості або родина — релігійні фанатики, або люди з залежностями, через яких дитина піддавалася с*ксуальному і фізичному н*силлю, або ж вони в соціумі штовхнулися з чимось, що на них вплинуло. А ТУТ ЩО? Яка причина? Він зовсім не розкритий як персонаж із психічним розладом, а більше як той самий хороший хлопець, якого не вибирають дівчата, бо вони люблять мудаків, і він ображений на весь світ, ну камон)0))

2. Тупість вбивств
ГГ протягом книги вб*в кілька людей, і це типу пропустили мимо. Десь ці люди мимохідь згадуються, але ніяких тобі розслідувань, нічого — наче це звична справа. Ніякого страху у ГГ за те, що його можуть викрити, чи роздумів про те, що він зробив; теж так, тишком-нишком пригадує, але тільки в контексті чогось. Зазвичай всі м*ньки відчували великий спектр емоцій, а цей тільки в моменті трохи лякався, а далі наче так і мало бути.

3. Надмірна сексуалізація
Я, звісно, розумію, що без сцен 18+ нікуди, але ж не в кожній главі. Я вже мовчу, що подекуди в кожному абзаці у ГГ гіперфіксація на сексі, і він в тему і не в тему про це згадує. В останній главі взагалі здається, що п*рно читаєш. Авторка справді думає, що жертва буде так себе поводити?

4. Авторка надихалася рос. літературою
Десь на 100-й сторінці цієї книги мені почало здаватися, що це щось дуже нагадує. Здавалося б, прийоми надійного/ненадійного наратора і амбівалентності образів не нові, але це те, що найбільше притаманно саме рос. літературі і авторам типу Набокова, Толстого і Достоєвського. Я подумала, що мені здалося і я накручую себе, але потім загуглила англійською, і одна американська блогерка прямо порівняла цього Джо Голдберга і Гумберта Гумберта Набокова та сильну схожість цих двох книг. Ну і в середині книги Бек у розмові з Джо про недооцінених письменників згадує Набокова, що тільки підтвердило мої здогадки))

5. Вишенька на торті абсолютно поганий переклад не подекуди не звʼязні не зрозумілі діалоги

Вже після прочитання книги я подивилася 1 сезон, і можу точно сказати, що серіал кращий, бо його хоч трохи зробили цікавішим і причесали від надмірної сексуалізації.