Чудовий приклад класичного англійського детективу, де ідилічне село приховує темні таємниці. Грем майстерно поєднує напружений сюжет із тонким гумором і глибоким розумінням людської природи. Старший інспектор Барнабі, розплутуючи клубок вбивств, зрад і ревнощів, показує, що навіть у маленькому селі може ховатися цілий світ гріха та інтриг.

Керолайн Грем "Беджерс-Дріфт. Суто англійські вбивства. " ✔️Видавництво Лабораторія 2024р. ✔️288 ст. "Наше покоління ніколи не мало депресії. Ми трималися. Не те що зараз - люди потребують заспокійливих, коли збігає молоко." "Старі грішки відкидають довгі тіні." ***** Класичний англійський детектив. Сучасна Аґата Крісті, так можна назвати авторку. Є головний детектив Барнабі, мозок розслідування і є його молодий помічник Трой, сила і спритність розслідування. Інколи, ми отримуємо інформацію, яка нам зовсім не потрібна і що з нею робити невідомо. Так одна старенька, шукаючи у лісі особливу орхідею, натрапила на особливу "оргію". Хто ж там у лісі займався хтивими справами, що старенька повинна була померти? Історія доволі заплутана. Всі мешканці маленького містечка мають свої секрети (хто б сумнівався, що так буде). Відразу є кілька підозрюваних. З кожною сторінкою то з'являлись докази проти одного, а алібі проти іншого і навпаки. Наче є "вона", а хто ж "він"? Чи може це "він" але хто ж тоді "вона"? Здогадатися "хто" дійсно важко, бо там відбувається те, що неможливо сприймати тверезо і думка про таке не прийде просто так. Тільки у фіналі розумієш, що сталось і хто ж винен. Розслідування доволі повільне, але і книга маленька. Два дні і легко прочитати, бо ж це дійсно цікаво. 8/10

Це класичний, добротний детектив із атмосферою маленького містечка, де кожен має свої скелети в шафі. Звичайна смерть літньої жінки обертається низкою таємниць і нових злочинів, які ведуть до подій минулого. Усе — від складних стосунків до старих романів — вплетено в захопливу інтригу. Розв’язка здивувала і дуже сподобалась! Відчутно вплив Агати Крісті, але з більш похмурим відтінком. Том Барнабі — харизматичний і розумний детектив, а деталі з його побуту додають історії тепла. Продовження точно зацікавило!

Самій не віриться, що це кажу, але цей детективний роман напрочуд милий, затишний і мальовничий. Взагалі, детективним жанром не надто захоплююсь, а коли щось і читаю, то це психологічно й емоційно напружені твори з жорстокими злочинами і їхніми кривавими подробицями. Роман Карлайн Грем сильно виділяється на цьому фоні. У позитивному сенсі ?. Уявіть собі тихе й спокійне, затишне англійське село, де усього пара вуличок з кількома десятками будинків, де усі з усіма знайомі, і де (майже) ніколи не відбувається чогось надзвичайного. Розкішні вілли стоять поруч зі скромними чепурненькими будиночками й затишними котеджами ??️. І ті, і інші потопають у зелені й квітах ?????, а акуратні доріжки прокладені через ідеальні газони. Аромати квітів і свіжість лісу ?? поряд створюють ідеальну атмосферу для смакування запашною випічкою з чашечкою міцного чаю ??. Та це лише, на перший погляд, тут панує така ідилія. За зачиненими дверима й подалі від сторонніх очей чи не кожен мешканець селища ховає свої брудні секрети. Десь це заздрощі, ревнощі, чвари, ненависть, брехня і зради. Десь шпигунство і шантаж. А десь і щось набагато, набагато гірше. Й увесь цей клубок бруду, підлості й злочинів, вкритий шаром гламуру й напускної злагоди і невинності, доводиться розплутувати старшому інспектору-детективу Тому Барнабі. А починалось усе геть прозаїчно. Старенька міс Емілі Сімпсон, прогулюючись лісом у пошуках рідкісної орхідеї ?, випадково підгледіла те, чого не слід було знати нікому. Наступного дня її знайшли мертвою у власному будинку. Місцевий лікар не помітив нічого дивного в кончині самотньої 80-літньої старої діви, а от її подруга була іншої думки. На щастя, аргументи міс Беллрінгер виявились достатньо переконливими, щоб змусити поліцію взятись за справу. Варто було лиш потягнути за ниточку ?, як ілюзорна ідилія життя в Беджерс-Дріфт розсипалась, мов картковий будиночок. Мені цікаво було спостерігати і за ходом розслідування, і за поступовим розкриттям справжніх личин мешканців села та розвитком їхніх взаємостосунків.  Тут дуже багато різних типажів персонажів і кожен з них здається по-справжньому живим: зі своїми перевагами й недоліками, мріями, прагненнями, історіями і таємницями. Наприклад, головний герой - детектив Том Барнабі ??‍♂️ з відділу кримінальних розслідувань. Він вже не молодий, великий, кремезний, зі напрочуд спокійною аурою. Його дружина Джойс добра, терпляча, хороша слухачка, просто ідеальна дружина у всьому, крім готування їжа - та Барнабі не нарікає на це, адже понад усе цінує домашнє вогнище і затишок.  Його помічник, сержант Гевін Трой ??‍♂️, на противагу Барнабі є амбіційним, грубуватим та імпульсивним. Наступна цитата гарно його характеризує: "Який у біса сенс служити в поліції з усіма цими нудними звітами й папірцями та тупими людьми, які ставлять тобі нудні запитання, якщо ти не можеш при нагоді втиснути гашетку в підлогу, ввімкнути сирену та нестися собі вперед?". Та все ж, вони непогано ладнають.  Та найголовніше, що мені сподобалось у творі, це його загальна атмосфера, а також властиві йому сарказм, іронія і суто англійський шарм. Про мальовничість пейзажів і затишок будиночків й садів уже згадувала. А от ремарки типу "це взагалі-то вільна країна, ми ще не в росії" чи "Наше покоління ніколи не мало депресії. Ми трималися. Не те що зараз - люди потребують заспокійливих, коли збігає молоко" додають окремої пікантної ? нотки.    Словом, книга ідеально потрапила під настрій і подарувала два затишні вечори. Аж навіть виникло бажання подивитись серіал за її мотивами ?.

Я так чекала на цю книгу... Почала читати. Так, цікавий сюжет. Спокійний англійський детектив. Але, це той випадок, коли фільм виявився кращим за книгу. І, я вважаю, що головний недолік - це переклад. Важкий. Багато суржику західних регіонів. Через це втрачається колорит персонажів та англійського села. Десь в середені книги мені трапилось слово - майтки. І я знов пішла шукати, що це таке і з якої мови потрапило. На цьому моє терпіння було втрачено.... книгу продала

У тихому англійському селі все здається спокійним, доки не стається вбивство. Інспектор Барнабі розпочинає розслідування, яке відкриває несподівані таємниці мешканців, що старанно приховувалися від суспільства. Зради, сталкерство, довіра на ґрунті сильних почуттів — це лише верхівка айсберга, що дає глибоку тріщину. Попри захопливі відгуки критиків (можливо, варто звернути увагу на час публікації роману), я не побачив у творі цікавих героїв, непередбачуваних поворотів і захопливого сюжету ? Рідкісний випадок, коли мій горизонт читацьких сподівань узагалі не став виправданим. Проте якщо любите Агату Крісті, то і детектив Керолайн Грем буде вам до душі.

Маленьке англійське селище  потрясла новина про смерть міс Сімпсон, старої вчительки. Проте її подруга вважає, що це було ніщо інакше, як вбивство. Надто багато загадкових обставин супроводжують цю смерть. За діло береться інспектор Барнабі, який крок за кроком розкриває безліч таємниць не тільки загадкової смерті міс Сімпсон, а й усього селища з його жителями. Признаюсь чесно, я була в шоці з фіналу, такого повороту я не очікувала. І це було бридко. Автор майстерно водить за ніс читача, змушуючи звертати увагу на кожну деталь. В кожного персонажа є своя історія і свій секрет в кишені. Всі вони переплітаються між собою, приводячи до жахливого фіналу, гублячи невинні душі на своєму шляху. Книга сподобалась, думаю це ідеальне чтиво на осінь. Якщо ви хочете класичний детектив в стилі Агати Крісті з англійським вайбом, загадковим вбивством і старими сімейними таємницями - то ця книга саме для вас.