Здається, ідеальний любовний роман все ж існує 🖤. Я довго думала чи потрібна мені ця книга. Анотація інтригувала і обіцяла щось незвичне. Але остаточно підкупив зовнішній вигляд: чорна soft touch обкладинка (на якій не залишаються сліди від пальців!) з вибірковим лакуванням та рожево-фіолетовими елементами, рожева закладка-лясе та фіолетовий кольоровий зріз 😍. І не прогадала, що таки придбала. Це просто неймовірна, скажена, чорна романтична комедія про стосунки двох серійних вбивць, котрі вже давненько стежили за кар'єрами (якщо можна так висловитися) одне одного, а випадкова особиста зустріч перенесла це захоплення геть на новий рівень. Слоун Сазерленд, вона ж Чорна Пташка, — "серійна вбивця, що полює на серійних убивць". Відома правоохоронним органам як Колопряд, що "залишає на місці злочину щось таке заплутано чудернацьке". Ровен Кейн, він же Бостонський М'ясник, Велика Різанина, Жах у Темних Снах, — "такий самий мисливець, якого вабить усе найгірше, що соціум міг витягти з надр пекла". Під час однієї справи Слоун втрапила в халепу, опинившись замкненою у клітці в компанії мертвяка. Мабуть, так би й сконала там, якби не нагодився Ровен, котрий полював на того самого покидька. Незважаючи на певну настороженість одне щодо одного (що цілком зрозуміло, зважаючи на їхнє 'захоплення'), між ними спалахнула симпатія, підкріплена цікавістю, та промайнула іскорка ⚡. В результаті, вони домовилися раз на рік влаштовувати "безумовно божевільні перегони": обирати якесь чудовисько й змагатися у тому, хто перший його знайде і прикінчить. М'ясник та Чорна Пташка, на перший погляд, дуже різні. Вона — обережна, раціональна й послідовна, вистежує, вичікує, плете павутиння й заманює туди своїх жертв. Він же дикий й нестримний, іноді надто імпульсивний і нерозважливий, часом полюбляє влаштовувати театральні вистави на місці злочину. Охоплений спопеляючою люттю, стає несамовитим, випускаючи  внутрішніх демонів. Однак, вони обоє прийняли й примирилися з власними темними сторонами та жагою вбивства, тому як ніхто інший розуміють потребу іншого займатися тим, чим займаються. Ця спорідненість темних душ, в додачу до очевидно спокусливої зовнішності, ще більше притягує цю парочку одне до одного 💘. Кумедно було спостерігати за їхніми стосунками, що довго нагадували танці на мінному полі: один необережний крок — і крихким стосункам може настати кінець. Не підійти занадто близько, не віддалитись засильно, щоб не сполохати і не відлякати. Адже наявність симпатії — це одне, а повністю відкритись і довіритись все ж страшно. Збоку їхні вагання, несміливі кроки на зближення та боязнь втратити прихильність виглядали доволі кумедно. Та й навіть їхні 'маніячні справи' теж частенько викликали посмішку. Загалом, це все ж мила, дотепна й на диво затишна книга, попри всю жесть, що коїться на сторінках (включаючи жорстокі вбивства, тортури, розчленування, канібалізм і навіть… морозиво зі спермою 🍨). Це неначе Декстер зустрів збіса привабливу жіночу версію себе і вони запали одне на одного з першого погляду. Усі маніячно-криваві елементи, разом з купою інших збочень, на місці, але додалося чимало сексуальної напруги й чорного гумору. 🎼 Окремий плюсик за плейлист до кожного розділу – треки гарно працюють на загальну атмосферу: то грайливу, то тривожну, драматичну, романтичну або ж моторошну. 🔞 На початку книги міститься цілком доречне попередження про потенційно небезпечний вміст, що може виявитися огидним або тригерним для чутливих читачів.

В другій частині нас продовжують знайомити з історією братів Кейн і їхніх других половинок. Це не типовий ромком який містить багато тригерів і неприємних сцен. В нас морально сірі персонажі і троп «вимушений брак». В порівнянні з першою частиною історія Ларк і Лаклан зачепила набагато сильніше. Не зважаючи на рід занять і захоплень персонажів, вони дуже приємні. Лаклан найомний вбивця і водночвс людина, яка дотримується своїх принципів і обіцянок. Він готовий на все заради того, щоб захистити своїх близьких. Ларк дівчина з впливої родини, яка має свої склеїти в шафі.... А точніше за постером кінофільма Константин. І їхні стосунки це щось дуже і дуже захопливе. Книга читається легко. Сюжет захопливий. Я давно так не сміялась і не посміхалась. Окреме дякую за бабцю Етель. Вона неймовірна жінка. Якщо вам не дуже сподобалась перша частина, і ви вагаєтесь чи читати другу, то моя відповідь «Так, читати». Вона цікавіше, смішніше, і дінамічніше. З нетерпінням чекаю на 3 частину про Фінна і Роуз? Трохи цитат: «Іноді кожному з нас доводиться пожертвувати дрібкою власного щастя, щоб захистити дорогих серцю людей і дотримати обіцянку дбати одне про одного. Бо нічого важливішого у світі не існує.» «Іноді треба закарбувати втрачене на шкірі, щоб завжди пам'ятати те, що лишилось у минулому.» «-Ти ж чула, що кажуть про цирк? -Що шоу має тривати? -Ні. Що шоу не почнеться, поки не стрибнеш.»

можливі спойлери: Знаєте, у мене дивні почуття щодо цієї книги. Тому, що з одного боку: ❣️Класна задумка. Схоже на Декстера, але з людьми які не мають соціопатії з повною відсутністю почуттів. А я любила цей серіал (до третього сезону, далі там фу). ❣️Багато гумору. А гумор в книгах я обожнюю. Типу, вона буквально сидить у лайні, а він такий: — Може, сходимо пообідаємо? Так, чувак, абсолютно вдалий час для побачення? ❣️Навіть непогані секс-сцени. І так, я знаю, що деяким вони здались місцями непотрібними чи крінжовими. Але, як на мене, ці сцени якраз у стилістиці твору і авторки. Я згодна, що деякі можна було прибрати (і це б не вплинуло негативно), але авторка обрала так — тож я поважаю цей вибір. ❣️Мені сподобались описи вбивств, як детально прописані деякі моменти. Те, що нам розповідають про кожного маніяка і що конкретно зробила ця людина. ❣️Характери персонажів залишаються у межах своїх прописаних історій. Тобто в нас немає раптової зміни серед сюжету на добру і ніжну персонажку, хоча до цього вона такою не була. І це теж круто. Тримати героя у його рамках всю книгу — важко. І ніби плюсів багато, але все ж... Чому? Мене абсолютно викумарили стосунки між героями. От чесно. Деякі моменти були такими просто недолугими. Я, мабуть, ніколи не зрозумію коли один персонаж має ходити навшпиньках, боятись щось сказати, думати над кожною фразою — все щоб не образити іншого. Те, що Ровен постійно в стресі, бо не дай боже якась його дія образить Слоун — тупо якийсь мрак. Це якесь емоційне насилля в його бік. А він старається, намагається і все одно їй все не подобається. Бо її зачіпає абсолютно все. Що ж робить вона? Ну… мовчить, коли її щось не влаштовує і закривається. Окей, я розумію, у неї якісь там травми. Але ну ти кажеш, що його кохаєш. То може час зробити хоч якийсь крок у його бік? А він буквально все робить для неї, зі шкіри лізе аби задовольнити кожну її потребу. Чи намагалась вона за всю книгу хоч раз задовольнити його потреби? Я щось не пригадаю. Основний плот-твіст для мене став незрозумілим і зайвим. Для чого? Чому? Воно тупо було недоречним. Типу без цих трьох розділів з непотрібною драмою де він їй розбиває серце щоб захистити, а вона здогадується щодо його натяків… Ну навіщо? Ще якби це було розділів шість-сім, можна було якось зрозуміти. Там, якби його відвезли кудись, а вона за ним бігає і шукає. Але в нас тупо все в межі однієї знайомої локації… ну ок… І, як на мене, тема з їхнім змаганням не була доведена до логічного завершення. Звичайно. Їхні стосунки місцями дуже милі або ж достатньо емоційні. Мені щиро було шкода Слоун, яка сиділа в ресторані сама і ніяковіла від усього що відбувається. Сцена зі сніданками, які вони готували по телефону — була мила і кумедна водночас. А сцена з весіллям мені в черговий раз довела, що Ровен вкладається в їхні стосунки набагато більше. Якщо казати про етап змагань, то мабуть, найулюбленішою в мене була тусока з канібалом. Гидко, смішно — все як я люблю. Склалось враження, що авторку підганяли аби вона швидше завершила книгу. Типу, редактор/ка такі: “ну ніби нормально, сирувато, але вже друкуємо бо це буде довго”. І ось ми отримуємо книгу з дуже дивними моментами.

?Дарк роман. ? Фальшивий шлюб. ?Від ненависті до кохання. Вам ще не досить цього? Гаразд, так, щоб без спойлерів? Перша зустріч у героїв не з приємних. Лаклан через упередження, злість і невміння слухати, повівся з Ларк по-свинськи. Тут, насправді, можна зрозуміти їх обох, бо ситуація дійсно трохи нестандартна. Зустрівшись вдруге, між ними проскакує іскра. Але через це кляте непорозуміння при першій зустрічі? далі діло б не пішло, якби не виникла необхідність героям швиденько одружитися і разом шукати вбивцю. Отже, маємо двох людей, які один одного на дух не переносять, вимушених проживати під одним дахом і потроху пізнавати один одного. Їхні відносини, хоч і почалися неправильно, здалися мені справжніми. Вони вміють РОЗМОВЛЯТИ, визнавати помилки і вирішувати проблеми разом. Додайте до цього шалену пристрасть між героями. Між ними така напруга, що ще трохи і закоротить. Рекомендую?

Ех, очікувала я книжку про крутих, розумних вбивць, а отримала про вбивць, ну, може, крутих, але не сильно розумних? Розчарувалася, бо авторка полінилася заглиблюватися в "роботу" героїв, описувала їхню діяльність ну дуже поверхнево, й приділяла мало часу. Так, мене розбалували трилери Тесс Ґеррітсен, в яких вона детально та точно розписує кожен крок персонажів, тож слів "вона класна вбивця, бо вислідила іншого вбивцю та повиривала йому очі", було для мене замало, щоб повірити у все, що відбувалося) Те, заради чого я взялася слухати цю книжку, було лише дуже розмитим фоном для розвитку стосунків між героями. Але чи став від цього цей розвиток логічним та цікавим? Для мене аж ніяк. Ну не вірю я, що дорослі люди 4 роки отак кружляли одне навколо одного. Не вірю, що вони нічого не бачили. Не вірю, що Ровен міг вижити, враховуючи те, що інколи в нього механізми самозбереження взагалі не працювали. А ще не вірю в пристарсні поцілунки, коли ви в смертельній небезпеці, намагаєтеся швиденько щось зробити, щоб вижити??‍♀️ Сцени сексу були цікаві та сміливі, я зраділа, коли нарешті дійшла до них, хоча я зазвичай не фанатка таких детальних описів технічних моментів цього процесу. Мені більше подобається читати про напругу, яка вибудовується між персонажами, як усе йде до того самого. Але тут це було настільки прісно, що я зраділа хоч такому вияву емоцій між персонажами? Тож, якщо підсумувати: задоволена, що спробувала і дізналася, що воно таке, але більше мене там не буде?

10/10 Знаєте, у цій книзі прямо є все, що я люблю: dark роман, пристрасне кохання в поєднанні з різаниною та вбивствами. А ще плюс — тут є шлюб за домовленістю і троп «від ненависті до кохання» — це ж просто бомба ?? Тому тримайте мене семеро — я вже чекаю на третю частину. Ця книга поєднує в собі все, що тільки можна, і дає тобі такі емоції, які ти просто ковтаєш ковтком за ковтком. Напруга, пристрасть, небезпека — і ти вже не читач, ти всередині цієї історії. Мені ця книга зайшла буквально за 2 дні. Прочитала б і швидше, якби не робота. І перша частина, і ця — це просто неймовірна історія, яка переносить тебе так глибоко, ніби ти сама все це переживаєш. Між героями — дика хімія. Така, що аж іскри летять зі сторінок. Їхні діалоги, напруга між ними, ця межа між ненавистю і бажанням — це щось нереальне. Якщо ви любите темні історії, небезпечних чоловіків, сильні емоції й сюжет, від якого неможливо відірватися — вам точно сюди ??

Я так розумію, що задум був створити дарк роман з елементами ромкома... Не вийшло... Можливо річ у тому, що авторка абсолютно не розуміє принципу психопатії особистості, або ж у відсутньому розкритті передумов психопатії героїв. Але ці ванільні серійні вбивці, ну просто настільки "не туди"... Хоча задум класний)

9/10⭐ Якщо розбирати книгу, то там багато чого можна оцінити як поганенько. Але… я отримала задоволення від читання. Попри специфічний гумор, трохи божевільних героїв і сцени 18+, прописані так, ніби дивишся якесь примітивне порно, книга мені сподобалася. Сподобалася легкою мовою, цікавими персонажами та романтичною лінією. Мені дуже подобається, коли автор поєднує «відбитих» героїв у щось цілісне, й вони стають щасливими та виглядають повноцінними. Люблю, коли персонажі знаходять те, що надає їхньому життю сенсу, спостерігати, як вони до цього йдуть, було напрочуд цікаво. Я б навіть оцінила книгу на 10, але остання бонусна сцена трохи зіпсувала враження. Я неначе побачила плагіат з Дедпула ? Але загалом дарк-ромком вийшов вартим уваги. З нетерпінням чекаю продовження серії в українському перекладі.