Ця історія Північної Кореї, гірша в усіх відношеннях за будь-який антиутопічний роман, який ви коли-небудь читали, тому що вона реальна. Навіть якщо все в цій книзі перебільшено і дещо неправдиво, вона все одно буде найгіршим кошмаром того, як люди насправді живуть. Уявіть: ви народились у виправному таборі повного контролю, з дитинства не знаєте любові, боретесь за шматочок їжі, навчені лиш тяжко працювати та доносити навіть на рідну матір. Ви не вмієте писати, читати, думаєте, що земля плоска, або й взагалі не задумуєтесь чи є щось за межами “дому”. Таким був Шін Тон-Хьок, але йому вдалось втекти. Не буду переповідати деталі, бо саме вони є тим, що вразило мене найбільше. Часом книга була розбавлена моментами надзвичайної удачі у вирішальні моменти життя Шіна. Крім того, Шін змінив деякі аспекти своєї історії під час написання книги, а також після її публікації. Деякі причини зрозумілі, але все ж таки після такого ти не довіришся та не поспівчуваєш повністю. Загалом, тема важлива – трудові табори досі існують, там народжуються і помирають цілі сім’ї, покоління. Але стиль письма сухий, перераховані та досліджені факти, які автор вставляє поміж історією Шіна корисні для контексту, я гадаю, але це відволікає від потужного особистого характеру історії. Я очікувала, що розчулюсь більше (але може то просто я не така чуйна людина).

Дуже цікаво, тривожно, затягує з перших сторінок. Емоції викликала неймовірні, часом хотілося плакати навіть. Досі під великим враженням після прочитання

Книга розповідає історію життя хлопця, який народився та виріс в концентраційному таборі в Північній Кореї. У цій тоталітарній країні багато таборів, та 14-й найсуворіший з них. Небагатьом пощастило втекти з табору, а з 14-го це вдалося лише єдиній людині – герою цієї книги. Північна Корея, мабуть, єдина країна у світі, де процвітає рабство. Причому рабовласниками є не люди, а держава. Хоч книга й читається легко, але емоційно вона важка. Те, що відбувалося в житті героя цієї історії звичайній людині навіть уявити важко. Якщо ти потрапив в табір, ти вже не людина, ти просто істота. Словами важко описати ті емоції, які викликає ця книга. Треба лише читати.

Книга справила на мене дуже сильне враження. Це одна з тих книг, після яких важко повернутись до звичного ритму життя, бо реальність виявилась настільки шокуючою та нелюдською. Те, що головний герой пережив усе це насправді, змушує замислитися не лише над жахливою ситуацією в Північній Кореї, а й як багато ми сприймаємо за належне у своєму житті. Стиль автора досить простий, трохи журналістський, з випадковими фактами, які можуть не стосуватися головної історії. Я поставила 4 з 5, бо хоча книга дуже сильна за змістом, іноді не вистачало емоційної глибини саме з боку розповіді героя, проте як документальне свідчення вона безцінна. Рекомендую всім, хто цікавиться темою прав людини, Північною Кореєю або просто шукає книгу, яка змусить подивитися на навколишній світ інакше.

Це про пекло північнокорейського табору, жах тоталітарного режиму. Кожна сторінка – це виклик розумінню людяності та свободи.

"Втеча з табору 14" — це книга, яка вражає своєю реалістичністю і змушує задуматися про справжню ціну свободи. Вона розповідає про людину, яка виросла в умовах, де немає місця співчуттю, надії чи мріям, і про її шлях до нового життя. Що мене найбільше зачепило — це атмосфера книги. Вона пронизана відчуттям ізоляції та боротьби, де кожен день — це виживання. Автор майстерно передає емоційний стан героя, змушуючи читача відчувати його страх, сумніви і прагнення вирватися з реальності, яка здається незмінною. Особливо сильне враження справляє те, як показано вплив тоталітарної системи на свідомість людини. Книга не просто розповідає історію, а змушує замислитися про глибші питання: що таке свобода? Як вона сприймається тими, хто ніколи її не мав? Чи можна повністю позбутися минулого, якщо воно сформувало тебе таким, яким ти є? Це не просто документальна розповідь, а книга, що викликає сильні емоції. Вона шокує, змушує співпереживати, обурюватися та неодноразово ставити собі питання про природу людської витривалості. Це однозначно одна з тих історій, які залишають слід у серці.

Ідея трудових таборів в Північній Кореї полягає у тому, щоб зачистити сім’ї інакодумців до третього покоління, тож допустити народження наступного - непослідовно. Але діти, все ж таки, народжувалися. Деякі все життя проживали у тому ж таборі. Героїв, що можуть про це розповісти - небагато, всього США зафіксувало 23 людини, що змогли покинути табір, але лише один, народжений у таборі, втік звідти у віці 23 років. Ця книга є свідоцтвом його життя, і того, що табори таки існують. Людство про них нічого не знає, або навмисне ігнорує. Хоча розвідки розвинених країн надають супутникові знімки, величезних територій, огороджених у горах, і стверджують, що вони реальні. Реальними їх робить і ця історія. Здебільшого розказана устами самого хлопця. Загалом, трудові табори влаштовані схоже з німецькими. Я багато читала про Аушвіц, який спочатку теж задумувався як трудовий. І інфраструктура та система - схожі. Але самі причини їх виникнення та існування зараз - страшний розподіл верств населення на еліту (значну меншість наближених до сім’ї Кімів) та всіх інших. Цією країною править диктаторський устрій, який до того ж, ще й успадковується. Окрім життя в’язнів, цей справді унікальний текст розказує, про махінації на ринку крипти, кібер атаки на цивілізований світ, відмивання готівки через Пекін, махінації зі страховими виплатами, тощо. Якщо ви хочете справжній соціальний горор - ви хочете цю книгу. Треба почути, що Шіну доводилося вчиняти в таборі, щоб краще розуміти, що можна зробити з людиною, в політичному перевихованні. Ви можете зневажати його, так як виросли в інших умовах, але у мене претензії нема, мають горіти в пеклі ті, хто перетворив 23 мільйони людей на зоопарк. Зазвичай я не пишу про політику в блозі, але зауважу, що в нинішній час на фоні мого читання цієї книги, десь там пуя підписує тісну економічну співпрацю з Ином, і погрожує вийти із санкцій щодо цієї країни ?‍♀️

Я в захваті від книги, очікування повністю виправдала. І в шоці від того жахіття, яке доводиться переживати людям в таборах Північної Кореї ?? І водночас від байдужості і незацікавленості світу тим кошмаром, що відбувається ? моторошно читати і розуміти, що це реальність. Цитата в книзі, яка мені запам’яталася : "Кім Чен Ір гірший за Гітлера: Гітлер атакував ворогів, натомість Кім, каторжною працею замордовує до смерті в місцях на кшталт табору N14 власний народ." І фраза Шіна в кінці книги :"Відмовившись мовчати, одна людина здатна допомогти звільнити десятки тисяч тих, хто залишається в трудових таборах Північної Кореї." В принципі ця фраза актуальна і до ситуації в нашій державі, в плані українських військових, що знаходяться в полоні в раші, і в цілому про всі рашистські звірства, які вони чинять на нашій території, а світ так само забуває про це і закриває очі. ? Я під враженням. Доволі гнітючим, але водночас, я рада, що такі книги є і я можу їх читати.