Просто класика реалізму. Автор не шкодує своїх героїв. Оповідь дуже затягує, відірватись неможливо. Моя перша книга цього автора і тепер автоматично купую усі інші. Почала саме з "Цитаделі", адже дуже люблю медичну тематику. Читаючи "Цитадель" проживаєш співчуття, ненависть, гнів, абсолютно різний спектр емоцій до героїв.

Як же ж він писав!!! Саме з цієї книги я б рекомендувала знайомство з автором. Бо тут Ви не тільки поплачете, й посмієтеся. Але вони в нього всі прекрасні по своєму.

Моє перше знайомство з Арчибальдом Кроніним виявилося надзвичайно вдалим, я в захваті! Англія, ХХ сторіччя, медицина перебувала на порозі змін. Починали розвиватися бактеріологія, антисептика та доказова медицина, але поряд ще залишалися застарілі методи. Це історія про людину, яка з усіх сил намагається залишитися собою в світі, де чесність іде на обмін, а совість часто вважають перешкодою. Це про вибір і компроміси. Ендрю Менсон починає як ідеаліст, що прагне лікувати людей, але з часом піддається спокусам грошей і статусу, забуває свої принципи, сумнівається в ідеалах, з якими прийшов у медицину, і мусить шукати баланс між покликанням і особистою вигодою. І якщо програти власним слабкостям, то жодна «цитадель» не врятує. З нетерпінням чекаю нового накладу "Замок капелюшника".

Дуже важко оцінювати книгу, коли практично всі герої тут дратували до неможливості. Хоча тут звісно плюс автору, що викликав такі сильні емоції стосовно персонажів. Ну і сам стиль оповіді і текст приємно вразили. Читалось легко, а подорож головного героя кораблем надихнула перечитати «Пʼятнадцятирічного капітана» (не знаю, не питайте чому)? Книга поділяється на три частини: тепер - минуле - тепер, то ж, в принципі, ясно було, що в минулому головний герой, Дейвід, таки налажав по повній, але все ж було цікаво, як все обернеться далі для нього. Ну і можу сказати, що кінцівка була абсолютно заслужена, як на мене. Сам цей Дейвід - максимально гнила людинка. До Каті цієї теж у мене особисто питання, бо вона фанатичка ще та (як і її дядько), при цьому запала на першого ж чоловіка, який обдарував її достатньою увагою і пішла проти своїх принципів заради нього. Хоча в кінці її було шкода все-таки, бо вона була просто жертвою цього Дейвіда і його безумних переконань. В принципі, Фріда мені була одна з найбільш адекватних серед них усіх, а ще слуги Дейвіда, Артуро і Елена. Так, вони всі троє доїли Дейвіда на гроші (а Фріда так взагалі отримала собі всі?), але при цьому хоча б не прикривались благородними справами, як Дейвід.

Ніби проживаєш життя іншої людини. Молодий лікар Ендрю Мейсон приїжджає працювати в маленьке шахтарське містечко. Він повний ідей, енергії, хоче лікувати людей по-чесному й по-науковому. Але швидко стикається з реальністю: бідність, важкі умови, байдужість колег, жорстка система, де вигідне важливіше за правильне. Багато про медицину, але ще більше — про людську гідність, вибір, внутрішню боротьбу. Чи залишатися вірним собі, коли можна жити легше, але нечесно? Чи варто змінювати світ, якщо це небезпечно і боляче? Мене вразило, як щиро описані сумніви героя, як тонко передана його еволюція — від наївного ідеаліста до зрілого чоловіка, що пройшов крізь втрати й зради, але не зламався. Книга актуальна. Бо це про справжнє: про совість, любов, сміливість бути собою.

Один з моїх улюблених авторів. Цитадель - ніжна та зрозуміла історія кохання і боротьби з брехнею, невіглаством та системою. Як завжди з гарною книгою вона викликає емоції, якими живуть герої, можна читати в будь-якому віці й знаходити спільне, своє.

«Три любові» Кроніна — це глибоко емоційна, щира й дуже людяна книга. Вона розповідає про життя жінки, яка на своєму шляху проходить крізь випробування, розчарування та втрати, але зберігає гідність і внутрішню силу. Три любові — до сина, до чоловіка, до самої себе — формують її характер і змінюють долю. Емоційна складова вражає: це книга, яка торкається серця без зайвого пафосу. Переживання героїні настільки реальні, що мимоволі співпереживаєш, іноді злостишся, іноді плачеш, але не можеш залишитись байдужим. Кронін майстерно показує, як важливо бути вірним собі навіть тоді, коли все здається втраченим. Це один із тих романів, після яких довго не хочеться починати щось нове. Бо серце ще живе в тій історії. Рекомендую всім, хто цінує глибину, людські драми й справжні почуття.

Кронін такий Кронін) глибокий та неперевершений, як завжди!