Якась недолуга книга. З одного боку задум непоганий, головний герой дізнається, що скоро помре, адже його хтось повільно труїть, дружина зраджує, конкуренти намагаються відібрати бізнес. Тож він намагається з усім розібратись поки живий. Мені не сподобалась кінцівка, абсолютно неправдоподібна та висмоктана з пальця. Мотивація персонажів нульова, взагалі характери не розкриті, та ще й убивства всім сходять з рук.

Ця книга - несподівана подорож у світ, де смерть і життя переплітаються найтоншими нитками. «Чоловік, який помер» не просто детектив чи трилер, це історія про пам’ять, втрати і те, як минуле може впливати на наше сьогодення. Тонка психологія персонажів і несподівані сюжетні повороти тримають увагу до останньої сторінки. Тут немає гучних вибухів, але є глибина і справжня емоційність. Рекомендую тим, хто цінує неспішні, але продумані історії з елементами загадки.

Детектив з ноткою абсурду. Головний герой дізнається, що неминуче помре від отруєння чимось незрозумілим. Тепер, йому потрібно дізнатися: хто його отруїв та навіщо? Що йому робити із залишком відведеного часу? Попри те, в героя є свій грибний бізнес, який от-от зруйнується через нових конкурентів. Ризиковані кроки і наслідки. Мені сподобались роздуми головного героя про життя і смерть. Як він змінив своє ставлення до всього. Як він ладнає свої справи і реагує на деякі події, які в іншому б випадку, він би вирішував зовсім по іншому. Тут немає гостроти або напруги, і все ж, книга до останньої сторінки не відпускає. Це як кіно на вечір, часом абсурдне і комічне. Доводилося просто кліпати очима (що щойно сталося?) Але, от щоб я прям сміялася чи посміхалася- ні, цього не було. Я очікувала чогось більш гострого і чорного. Героя постійно намагаються штрикнути чимось гострим? І саме ці сцени і їх розвʼязки просто ? Як так? Читається дуже швидко і легко, немає занудних описів чи чогось непотрібного. Для мене цей жанр новий. По відчуттях, ніби Бакман і Еркюль Пуаро вирішили зайнятися грибним бізнесом ? Мораль від книги для мене - здається, щоб почати жити, треба померти. Доволі непогано, але все ж, не моє. Можна легко прочитати за день.

Анотація книги обіцяє, що це захопливий детектив, гостросюжетний бойовик, похмурий трилер і чорна комедія. От чорну комедія я помітила, а все інше де?? Це книга популярного фінського письменника. Скандинави досить специфічні люди, тому я знала що в нас з ними поняття про детективну історію та гумор буде трохи різнитись) Історія про те, як успішний чоловік одного разу дізнався, що жити йому залишилось не так і багато. І тут почались пригоди... Ця історія нагадала мені фільми про Містера Біна, коли все випадково складається саме так, як тобі треба, а ще кожна подія приплавлена добрячою кількістю удачі? Трішки засмутив фінал, бо видався ну зовсім якимсь не логічним...не в стилі гостросюжетних детективів. Але, в принципі, такий фінал дуже в стилі цієї історії. Все вийшло випадково не випадково і в кінці прийшли туди, куди прийшла?

?Моя проблема полягає в тому, що я не знаю, коли точно помру. Через хвилину? Через тиждень? А з іншого боку, ніяка це не проблема, смерть усе доводить до свого кінця, усі плани, усі очікування.©️ Чоловік, який помер Яакко Каунісма - чоловік, який помер. Точніше, він поки ще живий, але обстеження та й вердикт лікаря свідчать про те, що всі його органи відмовляють через отруєння невідомою речовиною, тож смерть - це лише питання часу. Саме цей час Яакко намагається використати, щоб зрозуміти, хто ж його отруїв? Дружина, колеги по роботі чи конкуренти? Трохи дивний твір, якщо чесно. По-перше, це якась суміш жанрів. Трилеро-детектив, присмачений чорний гумором. Повірте, в деяких місцях я не просто посміхалася, а добряче реготала вголос, чого аж ніяк не очікувала від подібного твору. По-друге, діяльність Яакко. Втративши роботу, він разом з дружиною вирішує відкрити фірму по збору та переробці грибів мацутаке, які збуває аж в Японію. І хоч фіни - це не зовсім мої #улюблені_скандинави, але я провела час за книгою із задоволенням і жодні дивацтва мене не злякали, навіть навпаки. Динамічно вибудуваний сюжет, логічні дії героїв, неочікувана розв'язка - мені сподобалося все. Єдине, що так і залишилося для мене загадкою - мотивація вбивства головного героя. Хоча можливо, це просто ще одне дивацтво?

Коли я починаю читати скандинавське, завжди очікую чогось "не такого". Часом - це вигадливі створіння, часом - відвертий треш, а часом - абсурд. При цьому, я ніколи не розчаровуюся. Ось так і з цією книжкою, де на перших сторінках головний персонаж дізнається, що його отруїли, і жити лишилось лічені дні. Що ж робити? Відриватися на повну, чи депресувати? Ні те, ні те. Дізнатися про зраду дружини, залізти в офіс до конкурентів, зазнати переслідувань і вляпатися в низку дивнуватих подій та.. смертей. Абсурдність деяких ситуацій та певний хаос подекуди ламав мені мозок. Та й сам вид діяльності героя досить незвичний - його фірма збирає фінські гриби та продає японцям. Але читалося легко, бо є постійний рух, картинка змінюється, як в справжньому екшені. І кидати зовсім не хотілося, бо просто цікаво було, що там автор ще насипав. Ну і традиційно, описи - скандинави вміють зрозуміло і красиво. Книжка дрібку дивакувата та скоріше покликана розважити, ніж подати серйозну детективну історію. Але мені сподобалося!

Що це було? ? Перша моя думка, як я перегорнула останню сторінку. «Чоловік, який помер» інтригував своєю обкладинкою, назвою, анотацією, країною походження автора і жанром. Нуарний детектив? Варто спробувати, сказала я собі. І спробувала. Нашому герою лікар говорить, що він скоро помре. А потім його життя бере крутий віраж. З ним трапляється стільки всього! «Бідолаха!», думала я. Це було цікаве читання. Сама стилістика побудови оповіді та діалогів. Напевно це пов’язано з тим, що автор фін. Але це не точно. Не було напруженого читання як то буває від детективів. Але мені було цікаво, до чого це все і чим все закінчиться. Якщо ти хочеш спробувати щось детективне, незвичне і спокійне. Тобі сюди. І осіннє. Хоч в книзі літо, але вони там збирають гриби. Тому в мене була стійка асоціація з осінню. Оцінка: ??? з 5