Слова текучі, наче річка в сутінках,
Що розкривають таємниці жестів, поглядів, мовчання...
Ґаррідо, майстер, нам малює із тіл історію,
Де кожен рух це правда, а дотик кожен - одкровення.
Книга як ключ до нерозгаданих сердець,
Що шепочуть без слів, у танці рук і очей.
Вона вчить слухати не вуха, а душу,
Розшифровує код, захований у плоті.
Сторінки дихають, пульсують живим,
Відкривають світ, де мова більш, ніж звук.
Для тих, хто прагне знати, що ховається за тишею,
Немов загадковий тлумач тіл, для мене, як дороговказ у глибини людські.
Анонім
Котолог
