Читаючи «Двоповню. Закони Невриди», важко позбутися відчуття знайомості.
Ідея про паралельний світ, куди випадково потрапляє дівчина, а також концепція другої — звіриної — душі, що співіснує з людською, занадто чітко перегукується з «Темною матерією» Філіпа Пулмана. Деймони в Пулмана і звірині сутності у Самойленко — не просто подібні образи, а майже ідентичні механізми вираження внутрішньої природи персонажа.

Попри український колорит і спробу створити власну міфологію, враження новизни розмивається.
Замість унікального світу читач отримує фентезі, що ніби намагається переспівати вже знайому мелодію, змінивши лише кілька нот.
Це не означає, що книга не має власної цінності, але тим, хто читав Пулмана, важко буде не помітити слідів натхнення, яке надто близько підходить до межі вторинності.
Як на мене, то це 75% «Темні Матерії» Філіпа Пулмана

"Колонія" — - це досвід. Книга про майбутнє, яке настільки реальне, що здається, ти вже зараз стоїш на порозі тих подій.

Кідрук створив такий світ, де техніка не рятує від людських помилок, а лише підкреслює їх. Це насичена історія про боротьбу, про відчай, але й в той же час про надію, що ніколи не вмирає. Всі персонажі — це справжні люди, не героїчний ідеал, а реальний бій з самим собою.

Ця книга — без зайвих ілюзій і прихованих істин. Вона змушує поглянути на себе й на навколишній світ з іншого боку. Вражає своєю чесністю і глибиною.

Книга Колонія — не тільки для фанатів фантастики — цей блискучий роман для тих, хто готовий замислитися над тим, що чекає нас завтра.