?сучасний український ромком ?самотня матуся/ самотній татусь ?атмосфера старого міста (Вроцлав / Львів) ?вони - колеги/ сфера айті ?багато гумору ?здорові стосунки ?страх близькості ?адаптація закордоном ?родинні звʼязки Віта разом з сином Ромчиком і дідусем перебирається до Вроцлава. Вона розумна, втомлена, з характером, який змушує всіх тримати дистанцію. нова країна, нова робота, нові знайомства і випадкова зустріч, яка все змінює. Сміялась з того, як відбулась перша зустріч героїв? Дідусь випадково привів з садочка не того хлопчика, і треба було поміняти дітей назад. ? Теплий, легкий, але не поверхневий роман про материнство, зміни, жіночу силу та відновлення. 7/10⭐️

Віта самостійно виховує чотирирічного сина, побудувала успішну карʼєру та пристосувалась до життя в іншій країні. Книга починається з того, що дід Євген забрав з садочка чужу дитину, але саме так і відбувалась перша зустріч Віти з тим самим звабливим татусем - поляком Каролем. Я переживала за стосунки цих двох, більше, ніж за себе? Це легка, романтична, моментами смішна книжка на вечір☺️

Книга - надзвичайно комфортна та мила. У центрі сюжету — Віталіна, молода мама-одиначка, яка разом із сином та дідусем переїхала до Вроцлава. Віта намагається адаптуватися до нового оточення, балансує між кар’єрою та материнством, потрапляє у смішні ситуації та не втрачає надії зустріти кохання. Відверто: я не шанувальниця ромкомів, але «Вроцлавіта» — feel-good роман, від читання якого я отримала колосальне задоволення. Авторка торкається важливих і актуальних соціальних проблем, серед яких — соло-материнство/батьківство, пошук власного місця в соціумі й багато іншого. Герої цікаві, за їхнім зростанням хочеться спостерігати. Світові однозначно потрібно більше такої feel-good літератури — мені так точно!

Про що? Про історію кохання Віти (Україна) та Кароля (Польща). Відразу попереджу, що це не історія про біженців. Дія відбувалася у мирні часи. Це - історія кохання, притирання, злагодження. І я не можу назвати її ромкомом, це дещо краще) "— Вона непередбачувана, і в цьому її драйв. Думаю, тому Кароль на неї й запав, — долинули до мене слова Войтка.   Що? Спершу покупки під гіпнозом, а тепер слухові галюцинації?" Отже, Віта — самотня молода мама, переїхала разом з сином та дідусем до Вроцлава. Місто їй подобається. Дівчина має друзів — українців, які і допомагають одне одному, а інколи і користуються добротою. І одного разу, при досить пікантних обставинах, Віта знайомиться з Королем, бо їхні діти ходять до одного садочку. А потім виявляється, що їм ще й разом працювати ... Ну, ви зрозуміли. А зважаючи, що ці двоє вже дорослі люди з обов'язками, розвиток їхнього фізичного кохання відбувався не як у сентиментальних романах. Без гумору і не осягнеш) Мушу долати, що окремою родзинкою книги є освідчення у коханні Вроцлаву та Львову. Приємно. То ж, книга мені, в цілому, сподобалася) Можу сміливо рекомендувати навіть своїм інстаподружкам. Мила книга про звичайних людей. Життєва історія. Але без надмірних очікувань, будь ласка)

Неймовірна книга! Легка, приємна, вона наче загортає тебе в теплі обійми. Але при тому і тримає трошки в напрузі від сюжету, від співпереживання героям. Як на мене, ідеальна книга для відпустки, якщо хочеться саме розслабитися і відпочити душею.

Романтична історія про Віту. Дівчина, яка переїхала до Польщі з дитиною та дідусем. Та одного вечора, повернувшись додому, Віта зустрічає зовсім іншого хлопчика — Ромека, а не свого рідного Ромчика. Хлопці виявились дуже схожі для недобачливого дідуся. Через цю прикру помилку, дівчина в садочку знайомиться з батьком хлопця. Який згодом виявляється колегою по роботі над одним айтішним проєктом. Багато спільного часу разом допомагають розквітнути теплим почуттям. Та чи матимуть вони хоч якесь продовження? Бо головний герой казав про стосунки саме так: "Кароль зморщив ніс і зробив великий ковток кави,- терпіти не можу, коли люди змішують докупи роботу й особисте життя." А Віта:" Люби людину, котра поруч ціле життя,- себе саму". В книзі мені сподобались їх здорові стосунки. Бо в реальності вони не можуть бути без сварок, романтичних і невдалих моментів, непорозуміння й ревнощів. А ще описувалось таки справжнє життя за кордоном та материнство, як воно є, без жодних прикрас. Виховання дитини, супутні проблеми і те, що українці, які виїхали, не стають "своїми" в тому суспільстві, хоча й намагаються. Авторка також торкається питання родинних і дружніх відносин, тугу за домом на чужині. "Від кого чи від чого я втікала? Від Руслана? Чи від своїх нездійсненних мрій? Чи від того, що доросле життя впало на мене зненацька, з усіма своїми викликами, складними рішеннями та з необхідністю завжди бути сильною?". Головна героїня турботлива мама, що звикла розв'язувати усі питання самостійно. Не мавши довгий час стосунків, можна простежити розквіт закоханості. Ознаки й поведінки цього романтичного стану, і це особливо захоплювало в тексті. В цьому питання все було поступово і гармонійно. Тому, як на мене, читач в якийсь момент сам потрохи закохувався в Кароля. Чоловіка дії, а не слова. В турботливого батька і коханого чоловіка. Загалом, якщо бажаєте почитати щось легке, романтичне й с певним гумором. То ця історія для вас.

Не знаю як вам, а для мене feel-good fiction книги, то щось таке дуууже комфортне та приємне. В #сучукрліт мені таке трапляється не часто, а в перекладній з останнього була книга Тревіса Болдрі. Так, я знаю чим все закінчиться. Так, я майже впевнена як це все відбуватиметься. Але як же кайфово читати ці теплі затишні історії. Вроцлавіта саме така ? Історія про молоду жінку, яка з малим сином та стареньким дідо переїхала жити у Польщу та працює в IT починається просто епічно: дід забирає з садочка чужу дитину ? Коли я читала про те, як героїня біжить з цим малим у садочок, хаотично перебираючи в голові думки того, що з ними тепер буде, боже, я хихотіла, але уявити таке насправді, мені як мамі було б страшно капець. Ця книга викликає дуже багато приємних емоцій, вона комфортна (так, я повторюватиму це), але при цьому динамічна, місцями кумедна, місцями болюча... Фінал довів мене до сліз і це теж прекрасно ? Мені дуже сподобався Кароль, чудовий персонаж. Хоча справді всі персонажі тут класні і на своєму місці, навіть ті, хто відіграють роль "поганців". Щоб не переказувати вам цю книгу, пропоную просто брати і читати ??

Анна Дьоміна "Вроцлавіта" – це feel-good fiction роман, який потрапив до короткого списку премії "Своя полиця"❤️?. Надзвичайно тепла та затишна книга, у якій багато класного гумору і зі сфери ай-ті, у якій працює головна героїня, і, звичайно ж, про материнство. І чудова романтична лінія?. А окремо хочу також виділити, що це історія, де жінка обирає себе! Головна героїня Віталіна виховує сина без чоловіка, у Вроцлав із Києва переїжджаючи лише з дідусем. Той допомагає, з чим може, але одного дня приводить із садочку замість Ромчика іншого хлопчика... З такого курйозного випадку починається роман, і так неймовірно закручує сюжет, що відірватися від читання важко! А ще рекомендую наперед заварити ароматного чаю☕️ з персиковим? варенням (чи будь-яким іншим, на Ваш смак), але гарантую, що у певний момент саме варення ну дууууже захочеться! А також може виникнути бажання купити гортензію, або ж трояндовий кущ⚘️, або ж з'їздити на найближчих вихідних у замок?, а якщо там ще й готель у самому замку, то це ?. Загалом, ця книга непогано так мотивує, а також простими словами розповідає про важливі сенси у житті, як от дім, власне коріння, розуміння себе. А ще показує, що часто варто тільки наважитися на зміни, і деякі проблеми на шляху до здійснення мрій зникають, а обставини лише сприяють ? Я обов'язково читатиму ще книги Анни Дьоміної, адже її герої справжні, емоційні та креативні, а міста - головним чином Вроцлав та Львів - так неймовірно описані, що виникає непереборне бажання якнайшвидше відвідати їх!