Думаю, з вами нечасто таке траплялося, коли від книги буквально нудить, але ви вперто продовжували рухатися сюжетом І до всього, дивувалися тому жахіттю, що так вміло описав автор Проте саме в цій книзі найбільше страшив не сюжет, а те, що це відбувалося(-ється) насправді: у нас, у нашій медичній сфері, на наших митницях, з нашими професійними лікарями-трансплантологами, з пацієнтами, які ладні вхопитися за останню соломинку надії Моя давня книга-бажанка, яка без перебільшення залишилася в пам'яті назавжди. Своєю історією вона б’є прямо в груди, змушує відчувати огиду (так, тут багато огиди), гнів, відчай і водночас неймовірну цікавість, бо ж неможливо відірватися, навіть тоді, коли хочеться книгу згорнути й більше до неї не повертатися Сем’янків розгортає перед нами світ, у якому людське життя знецінене, а тіло стає лише набором деталей І, на жаль, це аж ніяк не вигадка, не фантазія, а реальність, яка зовсім поруч Найстрашніше - це відчуття, що все це не десь там, не в абстрактному "іншому світі", а тут, у нашій країні. І ти розумієш: лікар, якому ти довіряєш своє здоров’я, може виявитися частиною цієї жахливої схеми, а людина, яка обіцяє врятувати і допомогти, може продати, не повівши бровою Чи можна назвати історію Севи історією-попередженням? Дзеркалом, в яке так боляче дивитися, але відвернутися неможливо? По-моєму, без сумнівів! Адже автор показує, як легко розмиваються межі між професіоналізмом і злочином, між покликанням і жадібністю, між обіцянкою і зрадою Книга залишає після себе, гіркоту, тривогу, роздратування, але одночасно й нове розуміння Це точно не приємне читання Воно важке, темне, болюче, але водночас необхідне Бо інколи література існує саме для того, щоб розплющити нам очі, навіть якщо ми не готові бачити

Для мене ця збірка не є ідеальною. Вона рвана, деструктована, в ній багато бруду, дрібка матершини... але яка ж вона до біса шикарна. Ця ритміка, колорит асонансів, співзвуч, які грають на язиці, не можуть лишити байдужими. Це більше нагадує не збірку поезій, а повноцінний роман. Бо окремі фрагменти формують портрет героя: ветерана війни, який бачив смерть, каліцтва, думками не виходить із бліндажа. Тил йому чужорідний, зіпсутий, забутий. Бачу дещо схожого зі стилістикою Кривцова, але відчуття безпросвіття не таке сильне від "Тонкої коричневої лінії". Певно бо вона не настільки сумно-трагічна та патетична... однак все одно залишає гіркоту всередині. "Танці з кістками" написано теж рукою Андрія Сем'янківа і, на мою думку, і в прозі, і в поезії він має неймовірний хист.

Незаконна медицина, сірі будні у Києві, заборонене кохання, пошуки сенсу в житті невдахи-патологоанатома - це фрази, якими б я описала дану книгу. Оскільки це український автор, він дуже точно передає саме українську медицину та життя в Києві, тому читати було дуже класно! Динамічний, цікавий сюжет, моментами з різкими поворотами - в цій книзі є все, що треба. Фінал просто підпал, зовсім не очікувала побачити того, що побачила Якщо я вас заінтригувала, то розкажу трошки сюжет : київський патологоанатом, який працює 7 днів на тиждень на двох роботах, постійно не вистачає грошей, має громадянську дружину, яка хоче, щоб вони одружилися, народили дитину, але йому якось байдуже чи так буде, як є, чи якось інакше, стареньку машину - така знайома картина бідності Києва. Він відчуває себе повним невдахою, повністю розчарованим у житті, однак, в один момент йому набридає таке життя, і він погоджується на незаконні методи медицини (не буду вдаватися в подробиці, щоб не заспойлерити), все йде дуже навіть добре, він починає заробляти більші гроші, життя починає налагоджуватися, аж тут йому в практиканти дають молоду лікарку, чи зможе він крутити з нею свої схеми? А чи не дасться це в знаки в їхньому з дружиною житті? З часом йому поступають все більші й більші пропозиції, і, відчувши смак розкішного життя, він уже не може відправитися все далі й далі лізти в незаконний заробіток. У що ж йому це все виллється, та чи не зайде він занадто далеко?

Я б оцінювала книгу на 8 з 10. Чесно кажучи, на початку вона мене трохи не «зачепила», а кінець, напевно, я б трохи змінила на свій смак — але це вже мої суб’єктивні вподобання. Як лікар, я із задоволенням помічала медичні деталі і нюанси професії, що робило читання ще цікавішим — іноді навіть хотілося прокоментувати персонажам: «Ой, так не робіть!» 😄 У цілому враження дуже позитивне: сюжет захоплює, інтрига тримає у напрузі, а герої живі та багатогранні. Це книга, яка змушує читати уважно і не відпускає до останньої сторінки. Рекомендую всім, хто любить детективи з медичним акцентом, трохи загадковості і напруженої атмосфери — читати її дійсно варто!

Книга «Танці з кістками» вразила мене до глибини душі. Центральний персонаж — патологоанатом Северин — спочатку здається звичайним невдахою, позбавленим радості, поваги й перспектив. Але коли йому пропонують легке, хоч і незаконне, рішення — на горизонті виникає небезпечна стежка. Крок за кроком він втрачає моральні орієнтири, і ти відчуваєш кожен його внутрішній поштовх: компроміси зі совістю сіють у душі отруту, що потім перетворюється на пристрасть до безпринципності. Стиль Сем’янкова блискуче балансує між трилером і психологічною драмою: чорний гумор, натуралістичні сцени, містичні натяки — усе це складає напругу, що не дає відпустити. Коли сюжет розкривається, спалахує внутрішня боротьба: чи здатен герой зупинитися, і чи зможе він побачити людину за симптомами і діагнозами? Після прочитання залишається відчуття жорстокої правди — про людську природу, її крихкість і ті межі, які ми готові переступити заради порятунку свого “я”.

Дуже легко та дотепно написана книга про різні методики дослідження ефективності ліків, діючих речовин, методів лікування тощо. Автор спонукає ставити запитання та зберігати здорову критичність у ставленні до підозрілих препаратів, вказує маркери, за якими можна визначити, чи варто довіряти тому чи іншому засобу. Було дуже цікаво дізнатись про препарати, ефективність яких насправді не має достатньої доказової бази, але попри це вони залишаються популярними. Чудова книга - вважаю, її варто прочитати кожному.

Це захопливий мікс медицини, чорного гумору та роздумів про життя і смерть. Цей роман-трилер пропонує унікальний погляд на роботу лікаря (автор сам лікар), який щодня стикається з викликами системи охорони здоровʼя, людською байдужістю та власними моральними дилемами. Книга розповідає про життя лікаря-паталогоанатома Северина, який веде звичайне, трохи бідове й нещасливе життя. Він сторониться всього: друзів, близькості, щирості. Колишня дружина далеко, бачитися з сином немає змоги, тож все що лишається Северину — за копійки сидіти у своєму підвалі й робити розтини тим, хто йому вже ніяк не зашкодить. А якщо мертві не можуть стати ворогами, то, можливо, зможуть допомогти заробити? Саме з цією думкою, Северин виходить на чорний ринок трансплантології. Герой історії — не ідеал, а звичайна людина з власними проблемами, переживаннями й помилками. Йому не співчуваєш, не заздриш, на нього дивишся і думаєш лише одне: «добре, що я не такий». Його гонитва за примарним щастям і грошима цікава, огидна, проте цікава. «Найстрашніше в житті — вибір. І поки я вагався зробити свій, він потихесеньку зробив мене.» (с)

Книжка захоплює з перших сторінок. Хоч я і медицина несумісні речі (боюсь навіть вигляду крові 🥴), але книгу читала без упину. Рекомендую до прочитання!