Прочитала «Танці з кістками» — і тепер маю серйозне питання до себе: навіщо я вирішила читати це перед сном? Це той рідкісний випадок, коли книга одночасно викликає огиду, захоплення, нервовий сміх і бажання сказати головному герою: «Северине, зупинись, будь ласка. Ні, серйозно. Ти вже давно проїхав свою зупинку». На перший погляд, це медичний трилер про патологоанатома, але дуже швидко стає зрозуміло, що насправді це роман про людську жадібність, моральні компроміси та вміння переконати себе, що «ну це ж лише один раз». А потім ще один. І ще. І ось ти вже читаєш о другій ночі та думаєш: «Ну все, гірше вже точно не буде». Спойлер: буде. Особливо сподобалося, що автор не намагається зробити персонажів ідеальними. Тут взагалі з моральними авторитетами тугенько. Але саме тому історія працює. Бо багато героїв підозріло нагадують когось із реального життя. А інколи — навіть себе в моменти, коли дуже хочеться виправдати погане рішення. Окремий бонус — медична атмосфера. Після книги починаєш трохи більше поважати патологоанатомів і трохи менше довіряти людству. І ще одна думка, яка постійно крутилася в голові під час читання: найбільші катастрофи починаються не з великого зла, а з маленького «та нічого страшного не станеться». Оцінка: 9 з 10 нервових клітин, які я добровільно залишила між сторінками.

Книга застаріла. Так, певні частини цікаві і залишаються актуальними, проте опис багатьох препаратів вже незнайомий сучасному читачу. Можливо, якщо ви зовсім ніяк не причетні до медицини і не цікавились, то цікавого побачите більше

дуже цікава книжка :) починається повсякденно, також є хороший гумор, можно похіхікати, місцями дуже захопливо. короче, рекомендую!!

Обожнюю Андрія Сем’янківа за вміння пояснювати складне просто. У цій книжці він проводить нас через хаос «медичних порад». Від всім знайомих бабусиних методів до інста-експертів.. Тут немає моралізаторства. Тільки іронія, факти і тверезий погляд на речі. Читаючи про гомеопатію, «фуфломіцини» чи антибіотики, нарешті починаєш розуміти, як це працює (або не працює взагалі)🤫 Книжка про критичне мислення, відповідальність за своє здоров’я і вміння не довіряти всьому підряд, навіть якщо це звучить дуже переконливо. Якщо коротко: читати всім. Особливо тим, хто хоч раз гуглив симптоми і вже подумки писав заповіт 😅

Напевно такі книги просто не для мене)) Але кінцівка була для мене шокованою

Це напевно моя перша книга в цьому жанрі. Зайшло, залюбки почитаю ще цього автора. Сподобався кінець, неочікувано, хоча я підозрювала, що це ще не кінець;))

Перші ~100 сторінок — суцільний лікар-невдаха, в якого нічого не виходить, і вже думаєш: ну скільки можна? А потім історія різко закручується — напруга росте, відірватися стає неможливо. Місцями бридко, навіть неприємно, але саме це і тримає. Читаєш крізь огиду — і хочеш ще. Книга не комфортна, зате дуже чіпка.

Напружена й темна історія про межі моралі та ціну вибору. Книга тримає в напрузі, не прикрашає реальність і змушує замислитись, як легко звикнути до того, що ще вчора здавалося неприпустимим.