Ось і закінчилась моя чудова подорож з цією книжкою. Як воно в кінці? — приємно, тепло, трошки ніяково, але дуже затишно, трошки кольорово, трошки сумно, а десь є навіть відголосок злості. Андрій Гудима — невідома для мене людина. Він автор цієї унікальної книги. Але, на жаль, єдиної книги, яка вийшла з-під його пера. Хотілось би сказати, що це тому, що він закінчив свою письменницьку кар’єру, але причина гірша — Андрія більше немає в живих. Коли я читала книгу, то ніколи б так не сказала, адже вона промовляє — в кожній сторінці Андрій говорить. І таке відчуття, наче саме до тебе. Я знаю, що книжка для його доньки Юлії, і через це трохи в кінці стало ніяково, бо відчуття, наче ти доторкнувся до чогось дуже інтимного, дуже особистого — до чогось, що може бути лише між батьком та донькою. В той же час, коли читаєш, то відчуття, що головна героїня (якої по суті немає в книзі, вона скоріше щось незриме на кожній сторінці) — це не просто донька чи читачка, це якийсь більший образ. Образ, до якого спрямована любов, почуття, теплота. Образ, який може бути навіть відображенням того, як саме Андрій любив кухню. У книзі 69 розділів, як ви могли здогадатися з назви. Але тут не лише про спеції — тут про все. Тут і трохи гумору, і трохи історії, і дрібка порад, які ти точно не забудеш, і дуже-дуже багато саме смаків. Так, ти можеш спробувати лизнути сторінку книжки й відчути нічого, окрім паперу, але читаючи, у тебе в роті з’явиться присмак кожної спеції, яку описав Андрій — навіть зможеш відчути запах. Це дивно і трохи навіть магічно, але саме так було в мене. А чому? Бо людина, яка написала ці слова, вклала в них дуже багато. Це не просто якісь сухі енциклопедичні дані — це життя. Книга про життя, про любов, про подорожі. Книга і є саме життя. Цікаво, що в книзі все трохи переплутано, бо тут здається, що є все: спеції нашого регіону, неочікувано — грузинські, пряні арабські, а потім різко — розповідь про базар. Таке відчуття, що автор не хотів якось класифікувати те, про що розповідав, не хотів говорити про щось окремо — він хотів говорити про те, про що хоче серце саме зараз. І ось так — історія його серця достукується до серця кожного нового читача. Для себе я зробила купку приміток: що купити, що спробувати, як що тримати, коли що додавати. Впевнена, що тут багато всього, і колись я прочитаю книгу ще раз — а може, просто полистаю, бо ілюстрації чудові. Вони, до речі, є до кожного розділу. А мова! Я щиро відчула захват від кожного слова, бо тут немає тієї самої чистої літературної мови — тут розмовна мова. Така, якою я спілкуюсь на вулиці. Саме такою, якою бабуся на базарі мені продасть черемшу. Саме такою, якою я буду розповідати мамі, чого на Трійцю шукаю саме любисток. І найцікавіше — на всі слова автора хотілося щось відповісти. Такий собі німий діалог, який не потребує слів. Він є у повітрі, але ніхто про нього не знає. Після прочитання мені дуже захотілося дізнатися більше про цю людину. Було відчуття, що ми вже поговорили — і захотілося продовжити розмову. Тож я почитала трохи відгуків про Андрія від його сім’ї та друзів. І знаєте — саме таким я його і уявляла, як його описали. Саме така людина поділилася зі мною своїми секретами. Війна забрала ще одного талановитого сина нашої країни. Але частинка його серця розбилась на малесенькі шматочки — і тепер живе разом з кожним читачем, котрий відкриває його книгу. Отож, можна говорити довго, але якщо коротко: М’ята — заспокоює. Меліса — тонізує. Базар — як стосунки. А от сушити волосся в духовці — погана ідея. :)

"69 спецій для Серця"- наче діалог з кращим другом. Легкий, невимушений, з гумором та посмішками. В книжці ви знайдете опис і використання смачних, цінних спецій, які будуть доповнювати ваші страви на кухні. Під їх призмою ховається - велика жага до життя та любов до нього. Особливо сподобились ілюстрації. Наче акварельні малюнки всередині книги, які тільки доповнюють розповідь та допомагають краще сприймати інформацію. Бо з власного досвіду можу сказати, що асоціативний ряд засвоюється і залишається довше в нашій пам'яті. Що говорити про корисні поради у тексті. Повірте, над деякими з них, як кухар, я навіть не замислювалась. Але повністю згодна з автором, що час додавання і правильне використання той, чи іншої спеції має свою цінність у якості й кінцевому смаку страви. Стиль написання тексту в Андрія особливий. Під час читання ти будеш пройматися теплом людини, ловити приємні компліменти на свій рахунок і записувати усі настанови. "Якщо твоя кохана людина зненацька почала втрачати волосся - кажуть розумні жінки, що відвар цієї трави часто-густо робив з лисих одоробл волосатих чупакабр." "Сир і вино ти сама купиш, бо маєш в тому розуміння." Це певна розмова за чашкою кави і ви захочете повторювати її та згадувати ще раз, і ще раз.

Чудова книга , так легко написана , ніби розмовляєш з близьким другом, який ще інколи фліртує? Так як я не готую їсти, для мене інформація була цікава і повчальна. І яке ж неймовірне оформлення книги, прекрасні ілюстрації. Єдине , що не сподобалось , сама книга була дуже туга, тобто важко було тримати її відкритою , вона зразу закривалась , і важко було розглянути ілюстрації. І як же шкода , що це перша і остання книга автора , читаючи як він натхненно писав , це дуже боляче.

"69 спецій для серця" – справжня знахідка для всіх кулінарних ентузіастів! Ця книга Андрія Гудима – не просто посібник з приготування(а вірніше зовсім не посібник), а захоплююча подорож у світ спецій, переплетена з тонким гумором. Кожна спеція описана з любов’ю та натхненням. ? Читати цю книгу – справжнє задоволення! Гудим не лише ділиться своїми кулінарними секретами, а й робить це з такою легкістю та дотепністю, що кожна сторінка викликає усмішку. "69 спецій для серця" – це саме те, що потрібно, щоб додати нові смаки у ваше життя та кухню або згадати давно забуті ?☺️ ? Рекомендую всім, хто тільки -но починає експериментувати на кухні та шукає натхнення, бо щось кардинально нове,мені здається ,ви навряд чи для себе надибаєте. Але вона (книга) варта вашої уваги – це точно ? Відкрийте для себе ці 69 спецій разом з Андрієм Гудимом і насолоджуйтесь процесом приготування з гумором і задоволенням!☀️ Моя оцінка 9 з 10. (1 бал – не зручно було читати, бо трішечки за вузька). Естетика ?: обкладинки софтач, море яскравих ілюстрацій майже на кожній сторінці ,ну і легка еротична нотка протягом всієї книги ☺️?,ну це зрозуміло, мабуть, вже з назви ?? P.S.Автор загинув, ще до виходу своєї книги, у липні 2023 року, боронячи Україну у складі ЗСУ під Бахмутом....

?Спеції. У моєму житті стосунки з ними розпочалися у ранньому дитинстві. В кухні поважно стояв блакитно-білий креденс і всі шухлядки, котрі були на висоті моєї витягнутої руки, я досліджувала? ?Вищі тумби теж підморгували до мене своїм таємним вмістом, то ж я тягла чотирилапий стілець поближче, намацувала на ньому свою силу земного тяжіння і тишком-нишком зазирала із запитальним поглядом карих очей «А що там?». У мене якраз ті карі очі не як терен, оспіваний у народній творчості, а чорний перець. Такий, що й гостроти додає і викликає «апчхи», якщо має на тебе алергію? ?Серед домашніх спецій, які були в одній із шухляд, містилися зовсім прості й зрозумілі навіть мені малій: лавровий лист, паприка [ми мішали її з домашнім сиром і робили намазку для святкових недільних канапок], чорний перець, цинамон. Сіль зберігалася не там, бо великий міх кілограмів зо 20-ть у шухляді ніяк не помістиш. Виручила комора. Там я не рилася, бо було холодно. Але звідти мені зимовими вечорами, коли я вже вмощено лежала у ліжку, приносили за замовленням законсервовані грушки? ?Ехххх...Мій відступ точно утримав вашу увагу до цього місця, то ж далі про книгу «69 спецій для серця»?Вона неймовірна з перших дотиків і поглядів: обкладинка така, що сміливо можна тримати за склом поруч із кришталевими полумисками, аби гості дивилися і заздрили [нє, то був не жарт?]. А розкривши – закохуєшся остаточно. Тексти пряні, соковиті, підсмажені на маселку гхі, викладені на подушку картопляного пюре із тертим мигдалем. Завдяки одному з текстів, я тепер знаю: так робити можна! ?Авторський стиль взагалі як окрема спеція, яку хочеться вдихати й п’яніти. Виникає враження, наче сидиш із письменником у затінку провулку під назвою Крива Липа, смакуєш хінкалі зі сиром сулугуні, п‘єш грузинське вино. На літнику конфеті пожухлого листя, небо розквітає світлом ліхтарів і звідкись лунає джаз. Діалог такий, наче він відбувається тут і зараз. У цьому часопросторі ——— ?І тут боляче прохромлює серце згадка: Андрій Гудима загинув під Бахмутом, у бою. 02.07.2023 ?Окрема подяка ілюстраторці Світлані Фесенко: зображене таке смачнюче, детально промальоване. Мені аж хотілося ущипнути трішки з букета кмину

Перше, що хочу написати - мені неймовірно шкода, що Андрій Гудима загинув, захищаючи і боронячи Україну, але я щиро рада, що він залишив за собою пам'ять. Книга дуже тепла по атмосферності та враженнях, надзвичайно приємна тактильно і візуально: я щоразу насолоджуюсь навіть просто гортаючи її. Дуже сподобався стиль написання -з гумором, настроєм, без води. А ілюстрації - це окрема любов! Книжка, яку дуже подобається дивитися і торкатися)) Палітурка має приємну текстуру. Стиль написання аж "пахне" цими спеціями. І вже після кількох перших розділів хочеться бігти на ринок, терти об пальці горошинки перцю та вибирати ті найкращі прянощі! Читається легко, в кожному слові відчувається любов. Надзвичайно прикро, що це перша і остання книга автора.... Україна втрачає найкращих...

Яка ж це усе-таки прекрасна книга? У «69 спецій для Серця» Андрія Гудими зібрано безліч кулінарних секретів: як вибирати спеції, до чого додавати той чи інший продукт, а головне – як смакувати щастя щодня. На жаль, автор так і не зміг побачити свою книгу, тому що загинув у бою, і тому я ще більше вважаю, що її потрібно придбати кожному, щоб мати цю збірку порад завжди поруч. Навіть, якщо ви не дуже багато готуєте. Кожна сторінка наповнена безмежною любов’ю, цінним досвідом, щастям та бажанням творити. А ілюстрації – взагалі потрапили в саме серденько! Дуже красиве оформлення й сам друк. Також мені сподобалося те, як автор описував кожну спецію, її деталі, важливі частинки. З якою обережністю він направляє нас й вчить, як додати у своє життя дрібку насолоди разом з їжею. Дуже відгукнулися мені ось ці його поради: • Усі потужні спеції мають яскраво виражений колір, вигляд, запах і смак. Якщо ховаються — варто прогрівати в руках чи на сковороді. • Ти ж пам’ятаєш, базар — це як стосунки. Якщо у тебе є сумніви, значить, сумнівів уже нема. ? That’s Life – Frank Sinatra