Аліса Гаврильченко

Динамічний роман, у якому реальні події переплітаються з містичними мотивами та кримінальною інтригою. Українські локації додають історії самобутності.

Анонім

«Заклятий місяць» — це не просто містичний детектив, а справжній літературний лабіринт, де кожна сюжетна лінія веде до нової таємниці. Аліса Гаврильченко майстерно змальовує світ, у якому реальність межує з легендою, а сучасні події перегукуються з болючим минулим. Кременчук — одна з ключових географічних локацій, із якої починається одна з основних сюжетних ліній. Його образ у творі — не просто місто, а живий, напружений міський простір, що передає атмосферу злочинної напруги та занурення в хаос. Це місто виступає своєрідним порталом між «земним» і «загадковим». Саме звідси починається рух до глибших пластів історії — у бік степів, прокляття, зниклого діаманта і містичних сил. Окрему роль відіграють Олешківські піски, яким авторка надає символічного значення. Вони постають як осердя первісної сили — і світлої, і темної. Піски стають простором забутого й прихованого: саме тут, за переказами, поховано прокляте золото херсонських поміщиків, і саме сюди веде слід легендарного діаманта «Сяйво місяця». Герої, які потрапляють у ці піски, проходять внутрішнє очищення або руйнування — залежно від того, з чим приходять. Але чи всі зможуть повернутися? Це місце випробування, яке не кожному під силу пройти. Особливий символ — вовк, що блукає степами й пісками. Він уособлює силу природи й дику, первісну правду, яка існує поза людськими законами. Це дійсно атмосферна, інтригуюча і глибоко українська історія, яка змушує задуматися — і яку хочеться обговорювати ще довго після останньої сторінки.

Анонім

Виглядає амбітно: автор намагається поєднати кримінальні інтриги, містичні легенди та пригоди на різних локаціях. Проте сюжет здається надто заплутаним і перевантаженим персонажами, а зв’язки між подіями — не завжди логічними. Ідея із «Сяйвом місяця» інтригує, але її розкриття виглядає поверхневим, а загальна оповідь часом розпорошується. Книга могла б стати цікавою, якби автор сфокусувався на менших сюжетних лініях

Анонім