Читала цю книгу для книжкового клубу від видавництва і от тільки зараз дісталась лишити відгук.
Що ж, ця історія стала для мене прикрим розчаруванням... Я чекала магії і сильних емоцій, а натомість отримала посередні, розмиті мотиви героїв і кінець, що відверто роздратував.
Головна героїня Ліса так і не стала для мене живою: її кохання до Сірого, цього перевертня, було більше схоже на якийсь трагі-комічний фарс, ніж на любов. Смерть брата під кінець взагалі здавалася просто дешевим способом додати трагізму, вичавити сльозу з читача.
Шкода витраченого часу.
Анонім
Спочатку мене зацікавили тим, що у книзі є детективна складова. Відкривши анотацію на сайті - я злякалась, бо накидали всього та багато: Олешківські піски, заповідник "Асканія-Нова", китайці, викладачі, охорона... 😵💫
Я вирішила все-таки дати книзі шанс і почала її читати. Початок був чудовим - я не могла відірвати очей, особливо від сцен, де згадується вовк на ім'я Дужий і ранений інспектор охорони Данило. Перші сторінки явно задали активний темп історії.
Книга має три (навіть чотири) сюжетних лінії, які обов'язково перетнуться:
- ранений інспектор охорони Данило, який хоче відновити справедливість;
- відпочивальник санаторію на ім'я Олег, який випадково опинився не в той час у не тому місці;
- подорож вовка на ім'я Дужий, який переслідує одну людину;
- вбивча та непідвласна Софія, яка прибула до України, щоб виконати завдання.
Проте, чим далі ти читаєш, тим більше плутанини і зайвих фактів з'являється:
"Чорні археологи, сепаратисти, неонацисти... Олег заплющив очі. Забагато людей. Забагато організацій та угруповань. Аж голова йшла обертом"
З'явилося відчуття, неначе не вистачає додаткових 50 сторінок, які б більше відповіли на запитання та розкрили історію, наче авторку підганяли закінчити книгу (хоча це не так).
Книга чудово задає темп, описує знайомі всім місця та міста, проте кінцівочка мене трохи розчарувала. Саме тому я оцінюю книгу на тверду четвірку, ані більше, ані менше.
Цікаво, що авторка приготує нам у майбутньому 😉
Анонім
Підліткова проза про дівчинку Валю, вона живе на Полтавщині з мамою, вітчимом та їхніми спільними дітьми. Валя не пам’ятає свого тата, який є зниклим безвісти у Другій світовій війні. Вітчим хоче знищити Валину посвідку про народження, бо там написаний справжній батько Валі. Вона не розуміє чому треба знищити всю інформацію про її батька. Чи вдасться їй зберегти свою посвідку?
Валя хоче дізнатися про батька правду, тому вирішує знайти людей, які знали батька та воювали з ним у Радянсько-фінській війні та були з ним в армії Власова. Але чи готова вона дізнатися правду та сприйняти її, якщо хотілося почути зовсім інше.
Це повість не тільки про дівчину Валю, а вона ще й про війну, про відношення до дітей, які народженні від німця, про Сталіна та його вплив та страх. Коли помер Сталін, жителі села ставили питання: як ми тепер без нього? Його портрет боялися зняти зі стіни. "Сталін у кожному з нас".
Анонім
