Одразу хочеться сказати, що синопсис чи то анотація книги обіцяють ну-у дуже захопливий сюжет, по факу ж маємо досить посередню оповідь.

Із переваг: добре розкрита тема колоніальності, те, як головна героїня, не шкодуючи, шматує рукопис, бо з її оптики якась історична довідка занадто нудна, або ж "білий наглядач" занадто карикатурно-жорстокий (обов'язково треба виправити, бо читач не емпатуватиме!). Разом із цим, дуже захопливо було зазирнути за лаштунки видавничої індустрії: внутрякові процеси, специфіка редактури, вичитка тексту на чутливість - все це неймовірно цікаво.
З недоліків - коротко: друга половина книги. Дуже дивний - і як на мене - зайвий сюжетний виток із "привидом", який займає добру частину історії. Та звичайно ж - коментарі. Стільки тексту витратити на те, як героїня перелопачує тонну коментарів про себе в інтернеті - це ... специфічне рішення. Хоча, може, і доцільне, враховуючи те, який вплив медіа має на нас у сьогоденні.

Книжці поставила 3/5, поки що для мене - це найслабша робота Ребекки Кван.